Ухвала суду № 101436434, 24.11.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/22196/21

н/п 1-кс/953/11155/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2021 р. слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова Губська Я.В., за участю секретаря Мордухович К.Г., прокурора Ольхового Б., слідчого Столярчук Б., підозрюваного ОСОБА_1 , адвоката Ярмак Я.В., перекладача Натріашвілі К.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Столярчук Б.В., за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221130002447 від 22.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марнеулі, республіки Грузія, грузина, громадянина республіки Грузія, із середньою освітою, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186 КК України.

ВСТАНОВИВ:

24.11.2021 року старший слідчий СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Столярчук Б.В., звернувся до суду за матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221130002447 від 22.11.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання вказує, що у провадженні Слідчого відділу Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221130002447 від 22.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за фактом відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з проникненням у інше сховище.

Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що 22.11.2021 близько 09:00, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Дружби Народів, 267, помітив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який вийшов із припаркованого автомобіля марки «Toyota» моделі «Cruiser 100» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та направився в сторону буд. № 273 по вул. Дружби Народів, маючи при собі тканинну сумку чорного кольору та в цей час у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення зазначеної сумки.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 для створення умов вчинення крадіжки, за допомогою розкладного ножа, який він мав при собі, проткнув автомобільну шину лівого переднього колеса автомобіля марки «Toyota» моделі «Cruiser 100» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 та став чекати, коли потерпілий ОСОБА_2 буде здійснювати заміну несправного колеса.

Далі, 22.11.2021 близько 10:00, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Дружби Народів, 267, в момент, коли потерпілий ОСОБА_2 здійснював заміну лівого переднього колеса автомобіля марки «Toyota» моделі «Cruiser 100» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , діючи умисно, протиправно та незаконно, з корисливих мотивів, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та свідомо бажаючи їх настання, розуміючи, що його дії є непомітними для потерпілого ОСОБА_2 та оточуючих, шляхом вільного доступу, відчинив задні праві двері автомобіля марки «Toyota» моделі «Cruiser 100» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , тим самим незаконно проник до салону вищевказаного транспортного засобу.

Далі, ОСОБА_1 , перебуваючи в салоні автомобіля, продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, усвідомлюючи те, що його незаконні дії стали явними для потерпілого ОСОБА_2 , відкрито викрав із переднього пасажирського сидіння автомобіля належне потерпілому ОСОБА_2 майно, а саме: тканинну сумку чорного кольору ТМ "Under Armour", в якій знаходилися грошові кошти на загальну суму 12 900 гривень 00 копійок, серед яких 5 (п`ять) купюр номіналом 1000 гривень, 7 (сім) купюр номіналом 500 гривень, 3 (три) купюри номіналом 200 гривень, 38 (тридцять вісім) купюр номіналом 100 гривень; спец. засіб (травматичний пістолет) ПМР кал. 9 мм, із заводським номером НОМЕР_2 року випуску, споряджений одним магазином із гумовими кулями у кількості 8 шт.; дозвіл на носіння спец. засобу на ім`я ОСОБА_2 № НОМЕР_3 від 05.07.2017, що діє до 24.06.2023; чорний шкіряний гаманець чорного кольору із логотипом автомобільної марки «Toyota»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім`я ОСОБА_3 , серія і номер НОМЕР_4 ; водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія і номер НОМЕР_5 ; зв`язка ключів, серед яких ключі від будинку та ключ від автомобіля марки "Toyota" моделі "Land Cruiser 100" чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2003 роки випуску.

Після чого, ОСОБА_1 , заволодівши у такий спосіб майном потерпілого ОСОБА_2 , покинув місце вчинення злочину, обернувши відкрито викрадене майно на свою користь та розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому матеріальну шкоду.

Умисні протиправні дії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковані як кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 3 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням у інше сховище.

22.11.2021 о 16:15 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

22.11.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Підставою для звернення до слідчої судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 186 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала.

Прокурор зазначила, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Сторона захисту фактично проти задоволення даного клопотання не заперечувала, однак просили визначити більш м*кий запобіжний захід, або мінімальний розмір застави., посилаючись на наявність хвороб у підозрюваного.

Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та докази у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.

В провадженні Слідчого відділу Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221130002447 від 22.11.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, за фактом відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з проникненням у інше сховище.

22.11.2021 о 16:15 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

22.11.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України.

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_1 є осудною особою, який досяг 16-річного віку.

За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: протоколом огляду місця події від 22.11.2021, проведеного за адресою: м. Харків, вул. Дружби Народів, 267; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.11.2021; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.11.2021 за участю потерпілого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.11.2021; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.11.2021 за участю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.11.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від 23.11.2021; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.11.2021 за участю свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від 23.11.2021; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.11.2021 за участю свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22.11.2021; протоколом огляду предметів від 23.11.2021.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слідча суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України. Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_8 у сукупності з іншими обставинами.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідча суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі, може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Слідча суддя бере до уваги, що існує коло осіб, які на даний час не допитані в якості свідків. Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного, як на свідків, що допитані під час досудового розслідування, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Також, існує ризик того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється, у зв`язку із наявністю відомостей про те, що останній офіційно не працевлаштований, має громадянство іншої держави, не має засобів до існування, тимчасове перебування у м. Харкові.

Враховується слідчою суддею всі дані щодо особи ОСОБА_1 , який раніше не судимий, з його слів одружений, однак дані про це не надані, офіційно не працевлаштований, тобто не має офіційних джерел для існування, проживає в АР Крим. Доводи підозрюваного та захисту про те, що він має захворювання нічим не підтверджені під час судового розгляду.

Всі зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

За таких підстав, те, що злочин у вчинені якого підозрюється ОСОБА_1 є тяжким, крім того, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, слідча суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати підозрюваному саме такий запобіжний захід, про який прохає прокурор, незважаючи на виключний характер цього запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, його віку, та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення у випадку неявки підозрюваного до суду достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, наведені дані стороною захисту щодо особи підозрюваного, відсутність даних про його родину та міцні соціальні зв*язки, обставини перебування у м. Харкові, слідча суддя з урахуванням обставин кримінального правопорушення, доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає суму застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 181600 грн. Зазначений розмір застави не є явно непомірним для підозрюваного. В той же час він є значним та, на думку слідчої судді, цілком здатним забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20.01.2022 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити ОСОБА_1 суму застави у розмірі 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістьсот ) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UA 208201720355299002000006674) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-носити електронний засіб контролю;

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою їх вимогою;

-не відлучатися із місця проживання в м. Харкові без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_1 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачене законом покарання до 10 років позбавлення волі, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про причини неявки підозрюваного.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати старшого слідчого СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області Столярчук Б.В. повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_1 про взяття під варту останнього.

Встановити строк дії ухвали до 20.01.2022 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя - Я.В.Губська