Вирок № 101434801, 16.11.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6296/21

провадження № 1-кп/415/1424/21

ВИРОК

Іменем України

16.11.21 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Павлова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 23 липня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021136240000638 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нижньовартівськ Тюменської області Російської Федерації, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, розлученого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, судимого: 1) 04 грудня 2008 року Антрацитівським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт; 2) 28 квітня 2009 року Антрацитівським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 389, ст. 71, ст. 72 КК України до 4 років 10 місяців арешту; 3) 26 травня 2010 року Антрацитівським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307, ч. 1, ч. 2 ст. 315, ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 4) 14 липня 2017 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, вироком Апеляційного суду Луганської області 28 листопада 2017 року вирок Сєвєродонецького міського суду від 14 липня 2017 року скасовано та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі; 5) 24 липня 2019 року Рубіжанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 9 місяців позбавлення волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Швиденка О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2021 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи біля відділення № 2 «Нової пошти», розташованої за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, квартал Східний, будинок 5, керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, таємно викрав спортивний велосипед марки «Sparto», моделі «Argos» колесо 29 дюймів, вартістю 6250 гривень, який належить ОСОБА_2 .

Після цього, ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що 22 липня 2021 року приблизно об 11 годині 00 хвилин, він, проходячи біля будівлі Нової пошти, розташованої за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, квартал Східний, будинок 5, побачив спортивний велосипед, який вирішив вкрасти, та сівши на велосипед поїхав до ломбарду, розташованого в районі заводу ГТВ, де здавши викрадений велосипед до ломбарду, він отримав грошові кошти у сумі 1200 гривень, які витратив на власні потреби, а саме придбавши продукти харчування для сім`ї. Під час досудового розслідування визнавав свою провину, зробивши для себе належні висновки, надав правдиві свідчення про обставини вчинення ним кримінального правопорушення. У вчиненому щиро розкаявся, вину усвідомив та повністю визнав, просив пробачити його та суворо не наказувати, надавши шанс на виправлення, та врахувавши, що він проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , 1992 року народження, з якою виховує спільну дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також він є внутрішньо переміщеною особою. Майнова шкода потерпілій відшкодована шляхом повернення викраденого майна.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просила розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 провести без її участі. Покарання просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини події, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів;

- особу винного, який розлучений, не працює, не є особою з інвалідністю, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно (а.с.51), є внутрішньопереміщеною особою, проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , 1992 року народження, та має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує (а.с. 49), на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває (а.с. 50), судимий (а.с. 53);

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання вини, його щире каяття.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений, будучи судимим за вчинення умисного кримінального правопорушення, судимість за яке не знята та непогашена в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 307 КК України), знову вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення проти власності.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення кримінального правопорушення не працював, єдиного джерела доходів не мав, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, маючи незняті та непогашені судимості, за вчинення умисних, в тому числі тяжких злочинів, не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і знову, вчинив нове умисне корисливе кримінальне правопорушення, спрямоване проти власності, право на яке, відповідно до ст. 41 Конституції України, є непорушним, та, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі та, з огляду на вищевикладене, підстав для призначення обвинуваченому менш суворого покарання ніж позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, суд не вбачає.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинені кримінальні правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого кримінального правопорушення, дав критичну оцінку своїм протиправним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, оскільки викрадене майно було повернуто потерпілій, беручи до уваги задовільну характеристику обвинуваченого за місцем його проживання та думку потерпілої, яка не маючи майнових претензій, щодо призначення покарання посилалась на розсуд суду, а також врахувавши, що обвинувачений є внутрішньо переміщеною особою, спільно проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , з якою виховують малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою зі звільненням від відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України з покладенням ряду обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 759/13520/18 від 06 серпня 2020 року, згідно якої наявність у особи непогашеної судимості відповідно до закону не є перешкодою для застосування до нього ст. 75 КК України (постанови ВС від 19 лютого 2019 року у справі № 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі № 753/13972/17).

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 не пред`явлений, у зв`язку з поверненням викраденого майна.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/8750-ТВ від 29 липня 2021 року, витрати у сумі 686 грн. 48 коп. на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речовий доказ по справі:

- спортивний велосипед марки «Sparto» моделі «Argos» колесо 29 дюймів, який згідно постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП від 14.08.2021 та розписки переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 , - підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_2 .

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/8750-ТВ від 29.07.2021 у розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) гривні 48 копійок (отримувач - ГУК у Луганській області/МТГ м. Лисичанськ /24060300, код ЄДРПОУ 37991110, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA468999980313070115000012491, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речовий доказ по справі:

- спортивний велосипед марки «Sparto» моделі «Argos» колесо 29 дюймів, який згідно постанови слідчого СВ ВП № 3 Сєвєродонецького РУП від 14.08.2021 та розписки переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 , - повернути потерпілій ОСОБА_2 .

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій ОСОБА_2 в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова