Ухвала суду № 101434731, 26.11.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

415/9023/21

2-з/415/85/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Калмикова Ю.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Лисичанського міського суду Луганської області звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Лисичанського міського суду Луганської області з заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилаються на те, що загальна сума позовних вимог складає 583 128,00 грн., відповідач заборгованість не повертає, тому вважають що лише накладення арешту на майно, яке належить відповідачу може забезпечити виконання рішення суду. Накладення арешту на майно, яке належить відповідачу не порушує права інших осіб, оскільки відповідач володіє даним майном одноособово, однак дозволить позивачам задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна у разі невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань.

На підставі викладеного просили суд накласти арешт не все, належне ОСОБА_3 майно в межах суми заявленого ними позову.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором позики в сумі 583 128 грн..

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про стягнення боргу може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

Дослідивши матеріали справи та доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просять застосувати позивачі позовним вимогам, пересвідчившись в тому, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, суд вважає за необхідне для забезпечення позовних вимог позивачів накласти арешт не все, належне ОСОБА_3 майно в межах суми заявленого ними позову.

Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 157, 258-260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про забезпечення позову про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт не все, належне ОСОБА_3 майно в межах суми заявленого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позову.

Копію ухвали про забезпечення позову надіслати учасникам справи для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Ю.О. Калмикова