Ухвала суду № 101434368, 29.11.2021, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

29.11.2021

ЄУН 389/3660/20

Провадження №1-кп/389/383/20

У Х В А Л А

29 листопада 2021 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Ябчик Н.М., за участю: секретаря судового засідання Данильчук Л.В., прокурора Мороз О.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого - адвоката Громка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушеннь, передбаченого ч.2 ст. 289, ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, так як строк дії попередньої ухвали спливає 02.12.2021 року. Обгрунтував клопотання тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення проти власності, яке карається позбавленням волі офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що по даному кримінальному провадженню ухилявся від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим був оголошений у розшук, тому на даний час також існує можливість ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, оскільки тяжкість кримінального правопорушення та можливе покарання у разі доведення його вини, свідчать про те, що обвинувачений може вчинити спробу, направлену на переховування від органів досудового розслідування та суду.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили відмовити у задоволенні клопотання та обрати щодо обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Крім того, обвинувачений зазначив, що не має наміру впливати на свідків і потерпілих.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті131,176,183 КПК України).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачений обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину; тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване діяння; вік та стан здоров`я обвинуваченого, його сімейний стан.

Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться в суді на стадії судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений можуть вчиняти інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, а також переховуватись від суду, в зв`язку з чим, суд вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченогост. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

На думку суду, вказані вище обставини не зменшують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1ст. 177 КПК України, та не є підставою для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченим, тому відмовляє у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника щодо зміни запобіжного заходу та продовжує строк обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовільнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, враховуючи вимоги ст. 183 КПК України, майновий стан обвинуваченого, а також ризики, передбачені п.п. 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки, саме такий розмір застави буде в достатній мірі гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і не буде завідомо непомірним для нього.

Керуючись ст.ст.177, 178, 179, 182, 183, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Олександрівка Кіровоградської області, продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 12.10 год. 29 листопада 2021 року по 12.10 год. 27 січня 2022 року.

Визначити ОСОБА_1 розмір застави у 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 47580 (сорок сім тисяч п`ятсот вісімдесят) грн.

Застава має бути внесена на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Кіровоградській області, отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445; банк отримувача: ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA 458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно зі ст.182 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121020000009 від 04.02.2021; застава за ОСОБА_1 ; найменування суду, що виніс рішення.

У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави,звільнити ОСОБА_1 з під варти та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 : прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити начальнику Державної установи «Кропивницький слідчий ізолятор», для відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляція безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Знам`янського

міськрайонного суду

Кіровоградської області Ябчик Н.М.