Постанова № 101434126, 22.11.2021, Тетіївський районний суд Київської області

22.11.2021 Провадження по справі № 3/940/547/21 Справа № 940/994/21

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2021 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Мандзюк С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №182604 від 02.08.2021 року вбачається, що 02.08.2021 року о 03 годині 30 хвилин в м. Тетіїв по вул. А.Байраківського водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA CX5, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Драгера та в медичному закладі водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував факт своєї відмови від проходження огляду, однак вказував на порушення, допущенні працівниками поліції при зупинці автомобіля та складенні протоколу.

Так, ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 02.08.2021 року о 03 годині 30 хвилин в м. Тетіїв керував автомобілем MAZDA CX5, державний номерний знак НОМЕР_2 , і був безпідставно зупинений поліцейськими, які йому не роз`яснили права, причину зупинки та підстави пред`явлення документів, а в подальшому намагались переконати надати їм неправомірну вигоду, на що ОСОБА_1 категорично відмовився, оскільки негативно ставиться до надання хабарів. У зв`язку з незаконними діями поліцейських ОСОБА_1 і відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки приладом Драгер, так і в медичному закладі. Відтак, працівники поліції запропонували проїхати до управління поліції, при цьому не відсторонивши ОСОБА_1 від керування. Крім того ОСОБА_1 вказував на присутності лише одного свідка на відео, у зв`язку з чим просив справу закрити.

Представник ОСОБА_1 адвокат Зозуля В.М. просив провадження у справі закрити, надав письмові заперечення, в яких вказав на відсутність в матеріалах провадження безперервного запису з камер поліцейських, залучення одного свідка замість двох для огляду водія ОСОБА_1 та складення протоколу за його відсутності, не роз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_1 , відсутність в матеріалах провадження направлення на медичний огляд, а також не відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем за наявності до того підстав.

Крім того, за клопотанням адвоката Зозулі В.М. в судове засідання були викликані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Заслухавши ОСОБА_1 , адвоката Зозулю В.М., дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис фіксації правопорушення, суд приходить до наступного висновку.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктом 1.3 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.

Як вбачається з матеріалів справи, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема:

1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №182604 від 02.08.2021 року, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та містить усі необхідні у ньому відомості;

2)відеозаписом фіксації вчиненого правопорушення, який кореспондується з фактичними обставинами справи та вказує на факт керування водієм транспортним засобом, обставини зупинки автомобіля працівниками поліції, а також відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням технічного засобу відеозапису;

3)письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що водій ОСОБА_1 у їхній присутності від огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу газоаналізатора (DRAGER) Alcotest 6810 та від проходження медичного огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я відмовився;

4)фактичними даними рапорту поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ст. сержанта поліції В. Мазюка від 02.08.2021 року, в якому викладені обставини виявлення та фіксації правопорушення.

Доводи ОСОБА_1 та адвоката Зозулі В.М. щодо необхідності закриття провадження у справі через допущені порушення зі сторони працівників поліції суд вважає такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так, з відеозапису, долученого до матеріалів провадження, чітко вбачається, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який був зупинений працівниками поліції, а в подальшому на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу газоаналізатора (DRAGER) Alcotest 6810 або в закладах охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився. При цьому, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду фіксувалась згідно вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП на технічний засіб відеозапису – нагрудну камеру поліцейського, а також здійснювалась в присутності свідків, які підтвердили вказаний факт у своїх поясненнях. Відсутність у відеокадрі одного зі свідків ніяк не може свідчити про недійсність огляду, проведеного із застосуванням відеозапису, а також не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки не спростовує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Крім того, згідно відеозапису, ОСОБА_1 не висловлював жодних прохань до поліцейських щодо надання йому можливості скористатись правовою допомогою чи щодо додаткового роз`яснення йому прав та обов`язків, вів себе спокійно, що спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що він не розумів можливих наслідків своєї відмови від проходження огляду.

Також, суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 та адвоката Зозулі В.М. про те, що відсутність у матеріалах провадження направлення на огляд водія транспортного засобу свідчить про порушення вимог чинного законодавства та є підставою для закриття провадження у справі.

Так, за змістом ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 4, 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Так, вказаним порядком визначено, що до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння водій направляється виключно у тому разі, якщо він відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами. Тобто, направлення до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння можливе, якщо водій на місці зупинки транспортного засобу відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, однак, при цьому, висловив бажання проїхати для огляду до медичного закладу, або пройшовши огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічних засобів та не погодився з його результатом.

У даному випадку суд констатує, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду як за допомогою технічних засобів, так і відмовився проїхати до закладу охорони здоров`я. Враховуючи зазначену відмову ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп`яніння у будь-який спосіб, що було зафіксовано на відеозапис, у поліцейського не було обов`язку направляти водія до медичного закладу.

Інші доводи ОСОБА_1 та адвоката Зозулі В.М. спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом, доданим до протоколу, який суд вважає об`єктивним доказом, і на якому водій ОСОБА_1 на запитання працівника поліції про проходження огляду на стан сп`яніння як на місці, так і в закладі охорони здоров`я, послідовно в категоричній формі відповідає про небажання проходити такий огляд.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Обираючи ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, з урахуванням чого застосовує адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячінеоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 40-1, 130 ч.1, 283, 284 КУпАП, ЗУ «Про судовий збір», суд

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнути до адміністративної відповідальності та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розміріоднієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири)гривні на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів до Київського апеляційного суду.

Суддя С.В.Мандзюк