Рішення № 101431779, 18.11.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/11005/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2021 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю секретаря судового засідання Рум`янцевої Ю.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент.код. НОМЕР_1 ) до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» (65020, м.Одеса, вул.Базарна, 104; код ЄДРПОУ: 23212644) про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та компенсації за відрив від звичайних занять, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. В обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що 01.04.2010 року Галицьким районним судом м.Львова розглянуто цивільну справу №2-1474, 2010 р. та винесено рішення, яким вирішено стягнути з КС «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 суму депозитного вкладу, індекс інфляції за час прострочення, 3% річних від простроченої суми та понесені судові витрати за Депозитним договором в розмірі 1650,66 грн. 02.11.2010 року вказане рішення набрало законної сили та 30.10.2010 року видано виконавчий лист №2-1474/10, який скеровано позивачем на виконання до відділу ДВС Приморського районного управління юстиції у м.Одесі. На даний час, у Другому Приморському відділі ДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №57669494 по вищевказаному виконавчому листі та тривають виконавчі дії, однак, боржник ухиляється від виконання рішення суду. Крім того, зазначає, що у п.п.4.1, 4.2 Договору №ЛВ-20/0027/08/986 від 14.07.2008 року та Договору №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 року зазначено про те, що сторони несуть відповідальність за порушення умов такого, згідно чинного законодавства України, порушення умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. Відтак, згідно наданого розрахунку пені за несвоєчасне виконання договорів про повернення депозитних вкладів та нарахованих на нього процентів, згідно облікової ставки НБУ, ОСОБА_1 вважає, що сума пені за січень 2020 року становить: 12022,40 грн. (11704,50 грн.+317,90 грн.). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача в його користь 2500,00 грн. компенсації за відрив від звичайних занять.

11.02.2021 року представник відповідача - адвокат Племениченко Г.В. скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у такому.

26.03.2021 року ОСОБА_1 надав відповідь на відзив, в якому зазначає про те, що з відзивом на позовну заяву не погоджується, вважає такий не обґрунтованим та таким, що не містить спростування заявлених позовних вимог. Відтак, заявлені у позовній заяві вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими та підтвердженими рішенням суду щодо прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання про повернення депозитних вкладів та процентів, а тому, позов підлягає до задоволення.

26.02.2021 року представник відповідача адвокат Племениченко Г.В. скерував на адресу суду клопотання про стягнення з позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити.

Представник відповідача - Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» - адвокат Племениченко Г.В. скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі. Крім того, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.129 Конституції України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Нормами ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 14.07.2008 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» укладено Договір №ЛВ-20/0027/08/986 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок в розмірі 200,00 грн. строком на 12 місяців (а.с.8).

23.03.2009 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» укладено Додатковий договір №1 до договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок №ЛВ-20/0027/08/986 від 14.07.2008 року в розмірі 6900,00 грн. на строк 12 місяців (а.с.9).

21.07.2009 року між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» укладено Додатковий договір №1 до договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок №ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 року в розмірі 7000,00 грн. на строк 12 місяців (а.с.10).

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч.ч.1, 4 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.549 та ч.2 ст.551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Посилання позивача ОСОБА_1 на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», як на підставу для стягнення пені, є помилковими у зв`язку з наступним.

Згідно з преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», предметом регулювання даного закону є договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2.2013 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», визначення в Законі певного переліку суб`єктів правовідносин, на які поширюється його дія, зумовило виняток із загального правила про поширення дії Закону на всіх учасників відповідних правовідносин. Таким чином, перелік суб`єктів правовідносин, встановлений Законом, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули цього Закону, з наступними змінами, у взаємозв`язку з положеннями статей 1, 3 Закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов`язаннях подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (підприємці).2

Покликання позивача на те, що він є фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності, суд не приймає до уваги, оскільки Договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок між КС «Перше кредитне товариство» та ОСОБА_1 та Додаткові договори до такого, не були укладені з останнім, як з особою зі статусом підприємця (ФОП), а як з фізичною особою - членом кредитної спілки.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності у правовідносинах, що виникли між сторонами, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», застосуванню не підлягає, відтак, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, у зв`язку з чим, в задоволенні позову слід відмовити.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.04.2021 року в цивільній справі №461/709/19.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення на його користь компенсації за відрив від звичайних занять, така до задоволення також не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні обґрунтування та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно роз`яснень, наведених у п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на правову допомогу, оскільки з долучених до матеріалів справи документів, не вбачається доказів того, що сплачені кошти в сумі 3000,00 грн. були відраховані у встановленому законом порядку з рахунку КС «Перше кредитне товариство», передбаченому для юридичних осіб.

Відповідно до ч.1, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням тих обставин, що позивача було звільнено від сплати судового збору, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 8-14, 141, 223, 247, 258, 263-265, 354, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.М. Мисько