Рішення № 101431749, 18.11.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7198/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

18 листопада 2021 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.

за участю:

секретаря судового засідання Цюпака В.І.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» (адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/1, ідентифікаційний код: 40274286), за участі третіх осіб по справі -Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонова Олени Миколаївни (адреса: АДРЕСА_2 ), Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук Володимира Ігоровича (адреса: 79039, м. Львів, вул. Тараса Шевченка, буд. 31, офіс 315) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ», за участі третіх осіб по справі: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонова Олени Миколаївни, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук Володимира Ігоровича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що18.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною було вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за № 1231, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 , який є Боржником за кредитним договором № 3239779 від 23.11.2020 р., укладеного з ТзОВ «Авентус Україна», право вимоги за яким перейшло до ТзОВ «УМ ФАКТОРИНГ», на підставі договору факторингу № 1 від 06.09.2019 року та реєстру прав вимог № 12 від 09.06.2021 року. Стягувач стверджує, що сума заборгованості становить 33 150,00 грн. Представник позивача вказує, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису від 18.06.2021 року не враховано обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі вже не чинні і остання повинна була відмовити Стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат». Пункт 2 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким не є кредитний договір № 3239779 від 23.11.2020 р. Представник позивача стверджує, що кредитний договір № 3239779 від 23.11.2020 р., не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не може підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем. Також наголошує, що між ОСОБА_1 та ТзОВ «Авентус Україна», та/або ТзОВ «УМ ФАКТОРИНГ» ніколи не укладалося /не вчинялося нотаріально посвідченого кредитного договору.

Позивач вказує, що в матеріалах нотаріальної справи відсутній договір факторингу

№ 1 від 06 вересня 2019 року та реєстр прав вимог № 12 від 09.06.2021 р. Вважає, що виконавчий напис не має характеру безспірності, оскільки із змісту виконавчого напису не слідує, що Відповідачем передано Позивачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. Також повідомляє, що в матеріалах нотаріальної справи відсутня засвідчена стягувачом виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, Стягувачем не надано жодного розрахунку процентів за користування кредитом (строк їх виникнення, період розрахунку, розмір проценту).

Позивач зазначає, що його не було повідомлено про здійснення відступлення права вимоги та зміну кредитора у договірних правовідносинах, чим відповідач на думку позивача порушив права позивача на врегулювання даного питання в досудовому порядку. Також, стягнення з ОСОБА_1 боргу, який не є безспірним, з порушенням процедури повідомлення його про наявність боргу, відбулося у позасудовому порядку і позивач був позбавлений можливості заперечувати щодо вчинення нотаріусом виконавчого напису. Письмової вимоги відповідача про погашення заборгованості ОСОБА_1 не отримував, що є порушенням вимог закону, яке істотно вплинуло на його права та обов`язки.

На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від18.06.2021 р., зареєстрований в реєстрі за № 1231, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» заборгованості в розмірі 33 150,00 грн та стягнути понесені ним судові витрати.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 01.09.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено до судового засідання.

Ухвалою суду від 01.09.2021 року було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, забезпечено позов шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню № 65986799, відкритому приватним виконавцем Меленчук В.І.

Ухвалами суду від 23.09.2021 р. розгляд справи відкладено та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни засвідчені належним чином копії документів, на підставі яких, 18.06.2021 р. вчинено виконавчий напис, зареєстрованого в реєстрі за № 1231.

На виконання ухвали суду від 23.09.2021 р. надано витребуванні документи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю. Надав пояснення аналогічні викладеним у позові та письмових поясненнях. Просив суд позовні вимоги задоволити повністю. Проти винесення заочного рішення не заперечив.

Представник відповідача ТзОВ «УМ ФАКТОРИНГ» у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання, що стверджується матеріалами справи.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, скерувала на адрес суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Меленчук В.І. у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання, що стверджується матеріалами справи.

Суд, вважає за можливе слухати у відсутності представника відповідача та третіх осіб, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін. Тому, за згодою представника позивача, у відповідності до вимог ст.280 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд встановлено, що 18.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за № 1231, яким звернено стягнення з ОСОБА_1 , який є Боржником за кредитним договором № 3239779 від 23.11.2020 р., укладеного з ТзОВ «Авентус Україна», право вимоги за яким перейшло до ТзОВ «УМ ФАКТОРИНГ», на підставі договору факторингу № 1 від 06.09.2019 року та реєстру прав вимог № 12 від 09.06.2021 року. Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення проводиться за період з 23.12.2020 року по 09.06.2021 року. Сума заборгованості складає 32 550,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 10 000,00 грн; проценти за користування кредитом - 22 550,00 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом стягнуто плати із стягувача в розмірі 600,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача становить 33 150,00 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу м. Львова Меленчук В.І. розпочато виконавче провадження № 65986799, про що 06.07.2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Також, 19.07.2021 року в рамках виконавчого провадження № 65986799, було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач обґрунтовує мотивованість та підставність заявлення такої тим, що вказаний виконавчий напис вчинено нотаріусом всупереч вимогам чинного законодавства та з порушення процедури вчинення такого. Крім того, позивач оспорює суму заборгованості, зазначену у виконавчому написі, та вважає неправомірним нарахування відповідачем відсотків за користування кредитом.

Що ж стосується доводів позивача щодо неправомірності вчиненого виконавчого напису, то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон). нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону та глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у кредитора (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). За змістом підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану у договорі адресу.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі та Порядку.

Так, відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Таким чином, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі

№ 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, що були викладені в постанові 21.09.2021 по справі № 910/10374/17, а саме в п. п. 83, 87, 93, таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

З огляду на викладене, на день вчинення виконавчого напису, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, не передбачала можливість вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений.

Пункт 2 зазначеного Переліку, в чинній на день вчинення виконавчого напису редакції, регламентує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Як вбачається із копії договору про надання споживчого кредиту № 3239779 від 23.11.2020 р., укладеного між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , право грошової вимоги за яким було відступлено ТзОВ «УМ ФАКТОРИНГ» за договором факторингу № 1 від 06.09.2019 року та реєстру прав вимог № 12 від 09.06.2021 року, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, вказані документи нотаріально не засвідчені.

Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису від 18.06.2021 року не врахувала обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи за кредитними договорами, укладеними у простій письмовій формі вже не чинні і повинна була відмовити Стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат». Пункт 2 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким договір про надання споживчого кредиту № 3239779 від 23.11.2020 р - не є.

Крім того, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах.

Як роз`яснено у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

У відповідності до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 6 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц (провадження № 61-38989св18), сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Характер правового регулювання вказаних правовідносин дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості, чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість, у виконавчому написі нотаріуса від 18.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1231, не зазначено на підставі чого відбувається стягнення боргу, лише міститься посилання на кредитний договір № 3239779 від 23.11.2020 р. без надання розрахунку суми заборгованості та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із Переліком документів, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Згідно із ст.ст.76, 77, 78 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У відповідності до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відомостей на підтвердження того, що позивач був повідомлений про зміну кредитора у зобов`язанні, стороною відповідача суду не представлено, а відтак в цій частині суд надає віри покликанням позивача, зазначеним у позовній заяві та письмових поясненнях про те, що письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові з вказаною в оспорюваному виконавчому написі величиною грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також найменування фактора, якому має бути здійснено платіж, позивач не отримував. Також не надано стороною відповідача відомостей на підтвердження того, що позивачу (боржнику) було надіслано письмову вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання, а відтак суд приходить до твердження, що такої вимоги позивач не отримував.

Крім того, детального розрахунку заборгованості, яка стягується з позивача по виконавчому написі, суду не представлено. Відсутні у справі й докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Суд також звертає увагу на те, що при вчиненні нотаріусом виконавчого напису, ним не було належним чином перевірено безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед ТзОВ «УМ ФАКТОРИНГ» за договором про надання споживчого кредиту від 23.11.2020 р.

№ 3239779.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19), в якій Верховний Суд зазначає: вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про виконавче провадження», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Беручи до уваги зазначене суд приходить до висновку, що виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. суперечить вимогам статтей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» щодо обов`язковості переліку певних документів та факту безспірності заборгованості, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ст.ст.133, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачена сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн. та 454,00 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме подання заяви про забезпечення позову.

Частиною 7 статті 158 ЦПК України передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, у відповідності з вимогами ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 01.09.2021 р., /а.с.50-53/, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили і можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст.78, 76, 77, 89, 133, 141, 158, 174, 178, 259, 280, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» (адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/1, ідентифікаційний код: 40274286), за участі третіх осіб по справі -Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонова Олени Миколаївни (адреса: АДРЕСА_2 ), Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Меленчук Володимира Ігоровича (адреса: 79039, м. Львів, вул. Тараса Шевченка, буд. 31, офіс 315) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 18 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Созановою Оленою Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за №1231 про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» (код з ЄДРПОУ: 40274286) заборгованості в сумі 33150,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» (адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, будинок 73-Г, офіс 7/1, ідентифікаційний код: 40274286) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн. та 454,00 грн. витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме подання заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 01.09.2021 року, діють протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений 23 листопада 2021 року.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В.Ф. Романюк