Рішення № 101431227, 24.11.2021, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1387/20

Провадження № 2/316/103/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2021 р. м.Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді Куценко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Нестерової Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Енергодара Запорізької області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Сухенко Ю.М., звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою в якій просить суд стягнути з Державного казначейства України за рахунок державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 кошти, як відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування в розмірі 22335,00 грн. та судові витрати понесені за надання правової допомоги в розмірі 8500,00 грн.

В обґрунтування вимог позову стороною позивача зазначено, що 21.09.2019 року приблизно о 16-30 годин, позивач на автомобілі Mersedes-Benz S500, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під`їхав до магазину «Оптовик» за адресою: вул.Придніпровська, 1 в м.Енергодарі Запорізької області. В цей же час до магазину під`їхав службовий автомобіль поліції та працівник поліції ОСОБА_2 спочатку повідомив, що автомобіль підпадає під орієнтування, а потім став вимагати відкрити капот, багажник, пред`явити документи на транспортний засіб. Через деякий час приїхала слідчий Климченко Н.С., яка відразу почала складати протокол огляду місця події. Після огляду автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було вилучено. Транспортний засіб поміщений на охоронювану стоянку біля Енергодарського відділу поліції. 22.09.2019 року за даним фактом розпочато кримінальне провадження №12019080160000619 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України. Підставами для вилучення транспортного засобу слідчий вказала неможливість перевірити він код автомобілю в межах відсіку. 25.09.2021 року Енергодарським міським судом було розглянуто клопотання про арешт майна та накладено арешт на автомобіль Mersedes-Benz S500, 2000 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобілю. Через два тижні відповідач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової технічної експертизи документів, а саме: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серійний номер НОМЕР_3 видане центром ДАІ 8009. Згідно висновку №26-146 від 18.20.2019 року, надане на дослідження свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відповідає за своїми характеристиками аналогічним свідоцтвам про реєстрацію транспортних засобів, які перебувають в офіційному обігу на території України. 28.11.2019 року за клопотанням представника позивача скасовано арешт майна. 28.11.2019 року винесена постанова про закриття кримінального провадження. 21.09.2019 року працівником поліції ОСОБА_2 було складено на позивача протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.126 КУпАП. 09.12.2019 року Енергодарським міським судом було винесено постанову та справу закрито в зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, постанова набрала законної сили 20.12.2019 року. 26.11.2019 року позивач звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпровської області зі скаргою на дії державного виконавця, яка на даний час перебуває на розгляді суду. Оскільки позивач не є спеціалістом у галузі права, для надання юридичної допомоги 23.09.2019 року ним було укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Сухенко Ю.М. Позивач для захисту своїх порушених прав сплачував вартість наданих юридичних послуг згідно таблиці розрахунку вартості послуг та фактичного об`єму наданої правової допомоги. Представником позивача було скеровано запити до слідчого стосовно ходу проведення досудового розслідування, подано ряд клопотань до суду стосовно розгляду клопотання про арешт майна, проведено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, подані клопотання, подано скаргу на дії державного виконавця, прийнято участь у судових засіданнях. Всі вказані дії підтверджено документально та фактично понесені позивачем витрати за надану юридичну допомогу складають - 12335,00 грн. Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.

Позивач вважає, що в результаті неналежного виконання своїх обов`язків, відповідач спричинив матеріальні збитки на суму 12355,00 грн., крім цього позивач має орієнтовний розрахунок суми матеріальних витрат під час розгляду справи у суді, що складає 8500,00 грн. Протиправні дії відповідача завдали позивачеві значні моральні втрати, позивач у свій вихідний день займався звичними справами та в інтересах родини приїхав до магазину, там працівники поліції тривалий час складали документи, викликали слідчо-оперативну групу, запрошували понятих, безліч знайомих бачили позивача в спілкуванні з правоохоронцями, ще декілька місяців позивачу телефонували знайомі та розпитували, що в нього трапилося. Оскільки автомобіль було вилучено, позивач перебував в тривожному стані, самостійно кожного разу відвідував судові засідання. Так як всі ці обставини впливають на позивача, його рідних, моральні збитки позивач оцінює в 10000,00 грн.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 12.05.2020 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.75).

04.06.2020 року від представника Державної казначейської служби України - Фокіної А.В. поштовою кореспонденцією надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник зазначає, що позовна вимога щодо стягнення з державного казначейства України не зовсім коректна, так як Державного казначейства України, як установи, не існує. Суттєві моральні страждання, про які позивачем зазначено у своїй позовній заяві є лише припущенням, оскільки підтверджуючих доказів за нормою статті 81 ЦПК України позивачем не було надано. Також не було надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних страждань, втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків через діяльність або бездіяльність правоохоронних органів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Оскільки позивачем не надано жодного судового документу, яким би було визнано протиправність дій правоохоронного органу, яким завдано шкоду, позовну вимогу належним чином не обґрунтовано, вона не може підлягати задоволенню. Стосовно вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представник вважає, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з недотриманням позивачем порядку відшкодування матеріальної шкоди, передбаченого Законом України № 266/94-ВР та Положенням № 6/5/3/41. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України № 266/94-ВР розмір відшкодованої матеріальної шкоди, в місячний термін з дня звернення громадянина, визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). У зв`язку з тим, що позивач не звертався до відповідних державних органів для визначення розміру матеріальної шкоди, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині відсутні. Оскільки позивачем не дотримано визначеного законодавством порядку відшкодування матеріальної шкоди, то вона також не може підлягати задоволенню. Державна казначейська служба не порушувала права позивач по справі і не одним нормативно-правовим актом не передбачено відповідальності Державної казначейської служби України за дії або бездіяльність посадових і службових осіб іншого органу державної влади. Оскільки позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, вважають, що позов задоволенню не підлягає (а.с.84-91).

05.06.2020 року від представника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області - Крамар В.В. поштовою кореспонденцією надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що позивачем не доведено неправомірності дій органів поліції при здійсненні ними своїх повноважень, не доведено виникнення шкоди через діяльність працівників поліції та причинний зв`язок органу державної влади та заподіянням шкоди. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Позивача не було незаконно засуджено, не було притягнуто до кримінальної відповідальності, не здійснювалось незаконне застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У порушення вимог цього закону, до матеріалів справи надано договір про надання правової допомоги від 23.09.2021 року, в якому не зазначено порядок обчислення гонорару, підстави для зміни гонорару, порядок його сплати, умови повернення. Представником позивача не надано доказів на підтвердження того, що ним були фактично понесені (оплачені) відповідні витрати. Позивач також не довів завдання йому моральної шкоди, внаслідок діяльності посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, не надав належних доказів, у відповідності до ст. 81 ЦПК України, де визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Не надав докази на підтвердження в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди (а.с.93-104).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 11.02.2021 року підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті (а.с.142).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Сухенко Ю.М. не з`явились, представник надав письмову заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, позовні вимоги просить задовольнити (а.с.180).

В судове засідання представник відповідача Державної казначейської служби України не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі (а.с.181).

Представник відповідача Головного управління Національної поліції України в Запорізькій областіу судове засідання для розгляду справи по суті, не з`явився, про розгляд справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення через відділення поштового зв`язку «Укрпошта» (а.с.169).

Підстав визначених ч.2 ст.223 ЦПК України для відкладення слухання справи суд не вбачає.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу позовних вимог, а відповідачі, як на підставу заперечень на позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положення пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що 21.09.2019 року слідчим СВ Енергодарського відділу поліції ГУ Національної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Климченко Н.С., за участю ОСОБА_1 , було проведено огляд місця події, під час якого було вилучено автомобіль Mersedes-Benz S500, в кузові чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та ключі від замку запалювання (а.с.16-17).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізького області від 25.09.2019 року за клопотанням слідчого СВ Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Климченко Н.С. у кримінальному провадженні № 12019080160000619 від 22.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, накладено арешт на автомобіль марки «MERSEDES-BENS S-500», в кузові чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , у вигляді заборони його відчуження та на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , вилучене в ході огляду місця події від 21.09.2019 року. Автомобіль марки «MERSEDES-BENS S-500», в кузові чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , переданий на зберігання ОСОБА_1 із забороною його відчуження, до прийняття рішення у кримінальному провадженню №12019080160000619 від 22.09.2019 року (а.с.24).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізького області від 09.10.2019 року за клопотанням слідчого СВ Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Климченко Н. С. у кримінальному провадженні № 12019080160000619 від 22.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, призначено судово-технічну експертизу документів, на вирішення якої експерту поставлене питання, чи відповідає надане для дослідження свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане Центром ДАІ 8009 12.06.2014 року, за своїми характеристиками, аналогічним свідоцтвом, які перебувають в офіційному обігу на території України.

Висновком експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 18.10.2019 року №26-146, встановлено, що надане на дослідження свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане Центром ДАІ на організацію ТОВ «Автокредит Плюс» відповідає за своїми характеристиками аналогічним свідоцтвам про реєстрацію транспортних засобів, які перебувають в офіційному обігу на території України (а.с.30-37).

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізького області від 26.11.2019 року за клопотанням ОСОБА_1 , скасовано арешт автомобіля марки «MERSEDES-BENS S-500», 2000 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.41).

Постановою т.в.о. заступника начальника ВП - начальника СВ Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області Пальваль Л.В., кримінальне провадження № 12019080160000619 від 22.09.2019 року, закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (а.с.68).

Позивач зазначає, що для надання юридичної допомоги, оскільки він не є спеціалістом у галузі права, він був вимушений звернутися за правовою допомогою до адвоката та за надану юридичну допомогу він сплатив 12335,00 грн., а моральні збитки оцінює в розмірі 10000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення коштів, як відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду визначені в параграфі 1 главі 82 Цивільного кодексу України, зокрема в ст. 1166 та ст. 1167 ЦК України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України, доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;

(Пункт 3 частини першої статті 2 виключено на підставі Закону № 4652-VI від 13.04.2012);

4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 3 Закону передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Тобто, право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, прокуратури або суду, дає встановлена незаконність дій посадових осіб зазначених органів, що порушують права громадян.

Позивач зазначає, що для надання юридичної допомоги 23.09.2019 року ним укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Сухенко Ю.М. та фактично понесені позивачем витрати за надану юридичну допомогу складають 12335,00 грн.

Дійсно, постановою т.в.о. заступника начальника ВП - начальника СВ Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області Пальваль Л.В. було закрито кримінальне провадження №12019080160000619 від 22.09.2019 року за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

Також, було закрито провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Однак, наданими позивачем судовими рішеннями не встановлена незаконність дій та рішень органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача.

Крім того, на підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р., для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару, лише рахунку замало.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, даних, з яких би вбачалось понесення витрат з правничої допомоги саме за наданою послугою з правової допомоги у конкретному кримінальному провадженні, або по конкретній цивільній справі та/або пов`язані саме з наданням правничої допомоги, щодо подій зазначених у позовній заяві, суду надано не було.

Також, у позовній заяві позивач фактично зазначає на моральні страждання в зв`язку з тривалістю часу розгляду відносно нього справ, що проведені процесуальні заходи призвели до порушення його нормального існування у суспільстві. Однак, всі дії органів, вчинялись у відповідності до закону, при цьому процесуальні гарантії дотримання прав позивача, були здійснені.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Таким чином, моральною шкодою законодавство визнає втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких саме міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, якими доказами це підтверджується. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно з постановою Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 614/2328/17 обов`язковим доказом для визначення наявності факту завдання позивачу моральної шкоди має бути судовий документ про визнання протиправності дій органу, яким її завдано.

Крім того, судом встановлено, що в межах кримінального провадження № 12019080160000619 від 22.09.2019 року,не визнавалися незаконними дії або бездіяльність органу, що здійснював оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, не доведено якими саме діями заподіяно шкоду, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між морально-матеріальною шкодою та діями заподіювача, незаконність яких не визнана.

Оскільки фактів порушення прав позивача жодними належними та допустимими доказами у розумінні ст. 80 ЦПК позивачем не підтверджено, то й законних підстав для стягнення шкоди з відповідачів на користь позивача у суду немає.

Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За зазначеного вище, у сукупності з дослідженими у справі матеріалами, судом не встановлено наявності достатніх, належних, допустимих, достовірних доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно «поза розумнім сумнівом» доводили обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а припущення відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, судом до уваги не беруться.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, або майнового характеру, внаслідок дій або бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

З урахуванням вищезазначеного, керуючись ст.ст.170, 1166, 1176 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 12, 28, 76-82, 89, 247, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М. О. Куценко