Рішення № 101430849, 12.11.2021, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/941/21

2/302/285/21

Номер рядка звіту 41

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2021 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П

розглянувши в приміщенні районного суду в смт. Міжгір`ї, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 16015,46 грн. та судових витрат у виді судового збору, в сумі 2270 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

01.09.2021 в суд подано зазначений позов з таким обґрунтуванням вимог. Відповідач ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору без номера від 21.03.2013 року отримав у позивача кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00 відсотків річних за користування кредитом і станом на 14.07.2021 допустив заборгованість в сумі 16015,46 грн, що складається: 4794,52 грн. - заборгованість за кредитом; 10670,94 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 550,00 грн. - нарахована пеня.. Позивач подав заяву про розгляд справи в спрощеному провадженні.

Винесені в справі процесуальні рішення :

-згідно з ухвалою судді від 13.09.2021 прийнято позовну заяву, та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Стислий виклад позицій сторін.

Відповідач подав суду відзив на позов, за змістом якого заперечує обставини зазначені в позові АТ КБ "ПриватБанк" повністю та просить суд відмовити у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" в повному обсязі. Поданий відзив обгрунтовано так. За змістом Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 21.02.2013 року не було узгоджено ні базової процентної ставки за кредитом, ні розмір щомісячної комісії, ні розмір будь-яких видів неустойки, а ні умов договірного списання коштів з карток в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Відповідач не підписував пам`ятку клієнта; Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи. За цих підстав відповідач вважає, що між ним та банком не існує кредитних зобов`язань, які випливають з кредитного договору. Окрім цього, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності, тому просить відмовити у задоволенні заявленого позову.

Сторона позивача - представник АТ КБ "ПриватБанк" Меркулова В.В. 27.10.2021 року подала до суду відповідь на відзив з таким обгрунтуванням. Укладений між Банком та відповідачем кредитний договір у формі Анкети-заяви та заяви про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку, складають Договір про надання банківських послуг та відповідають вимогам ст.ст. 639 ч.2, ст. 634, ст. 207, ст. 634 ч.1 ЦК України. Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за Договором про надання банківських послуг та допустив заборгованість, а тому сторона позивача, на підставі ст. 526 ЦК України, просить задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі. Стосовно строку позовної давності сторона позивача вказує, що відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк картки до останнього дня 12.2016 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 22.08.2021 року - до спливу строку позовної давності. Тому, сторона позивача просить відмовити відповідачу у задоволені клопотання про застосування судом строку позовної давності, передбаченої ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Оцінивши зміст позовних вимог, позицію відповідача та позивача, подані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом установлено такі обставини.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим відписав заяву № б/н від 21.02.2013 року та отримав кредитну картку за № НОМЕР_1 дата відкриття 04.04.2013 з кінцем терміном дії 12/16, що стверджується довідкою, доданої до матеріалів справи. Станом на 14.07.2021 внаслідок порушення виконання зобов`язань за цим кредитним договором у відповідача ОСОБА_1 є заборгованість на суму 20664,07 грн., яка складається з наступного: 4794,52,13 грн. - заборгованість за тілом кредита; 10670,94 грн - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом; 5198,61 грн. - нарахована пеня. Однак, позивачем заявлено вимогу про стягнення суми 16015,46, яка складається з наступного: 4794,52,13 грн. - заборгованість за тілом кредита; 10670,94 грн - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом; 550,00 грн. - нарахована пеня.

Встановлені обставини підтверджуються Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку позичальника ОСОБА_1 від 21.02.2013 - про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" про стандартні умови кредитування Приватбанку та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, які підписані особисто позичальником, довідкою про кількість платіжних карток, виданих позичальнику, а також змістом Умов та Правил, Тарифів банку.

Оцінивши встановлені обставини, подані в справу докази, доводи представників сторін, суд дійшов такого висновку.

Для ухвалення рішення судом застосовуються такі норми матеріального права.

Згідно з статтею 634 ч.2 ЦК України договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику на умовах і в розмірі, встановлених договором , а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання, а ч.2 ст. 615 цього ж Кодексу - одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтями 1054 і ч.2 статті 1050 ЦК України передбачено, що наслідком порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини позики (кредиту), тобто в разі прострочення, позикодавець (кредитор) має право вимагати повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, які належить сплачувати відповідно до положень статті 1048 ЦК України.

З обставин справи видно, що між сторонами мають місце зобов`язання, які виникли від надання (одержання) кредиту з видачею та обслуговуванням через банківську платіжну картку. Із змісту письмового розрахунку руху коштів заборгованості за цими договірними зобов`язаннями, довідок банку видно, що відповідач, починаючи з дати укладення договору і одержання платіжної картки одержував в кредит кошти в користування під визначений кредитний ліміт та 30,00 % річних. Протягом періоду з 04.04.2013 по 14.07.2021 відповідач одержував кошти за кредитним лімітом і сплачував заборгованість періодично з пропуском щомісячних платежів погашення заборгованості, в тому числі на значні періоди обов`язкових платежів і востаннє здійснив платіж на погашення заборгованості за кредитним договором 26.12.2013 у сумі 1,24 грн (відомості за останньою колонкою розрахунку «сума погашення за наданим кредитом» письмового розрахунку, наданого позивачем).

Отже, відповідач неналежно виконав свої зобов`язання і допустив кредитну заборгованість на вище встановлену суму за видами платежів а тому має нести відповідальність за неналежне виконання своїх зобов`язань.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача на основі таких обґрунтувань і мотивів.

Відповідач особисто підписав вищезазначені документи, що свідчать про укладення ним кредитного договору. Із змісту цих документів видно, що відповідач був належно поінформований про зміст договору та його умови, а саме про розмір кредиту, відсоткову ставку та про її зміну за рішенням кредитора, про порядок розрахунків із використанням платіжної банківської картки, встановлення банком ліміту кредитних коштів. Це також підтверджується поведінкою відповідача під час дії кредитного договору (частковим виконанням своїх зобов`язань). Зокрема, відповідач одержав платіжну картку для цілей обслуговування кредиту неодноразово в зазначений вище період, за банківською карткою сплачував та одержував кошти. Ці обставини підтверджені письмовим розрахунком позивача, довідками про обслуговування кредитного рахунку через платіжну банківську картку з визначенням номеру картки дати її відкриття і терміну дії картки і не спростовані стороною відповідача жодним доказом. З огляду на це суд вважає надуманими покликання стороною відповідача, щодо не укладення ОСОБА_1 кредитного договору та не отримання ним кредитної банківської картки.

Не заслуговують на увагу і твердження відповідача про те, що він не був ознайомлений з Умовами, Правилами, Тарифами банку. Адже в заяві-анкеті позичальника і довідках, що стверджують укладення договору є особисті підписи відповідача про те, що він ознайомлений із Умовами надання споживчого кредиту, Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку.

З обставин справи також видно, що відповідач звертався до Банку для одержання кредиту та повідомив банку відомості щодо особи, зокрема:паспортні дані; дівоче прізвище матері, про свій сімейний стан та місце праці. Зміна кредитного ліміту, процентної ставки з ініціативи Банку передбачені Умовами та Правилами, з якими ознайомлений відповідач. Отже, до цих обставин та позицій сторін суд застосовує правові позиції Верховного Суду у справах № 356/1635/16-ц - постанова від 10.04.2019, № 428/2873/17 - постанова від 28.03.2019, № 755/2720/16-ц від 06.02.2018, № 666/388/16-ц від 17.04.2019.

Суд відхиляє клопотання відповідача про застосування строків позовної давності у справі з таких підстав.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Перебіг позовної давності, відповідно до ст.264 ЦК України, переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано суду до поданої ним заяви про застосування строку позовної давності або до відзиву копію картки АТ КБ "ПриватБанк" термін дії якої, як вона вважає, скінчився. Отже, підстав для застосування строків давності до позовних вимог АТ КБ "ПриватБак" судом не встановлено, а тому заява відповідачки до задоволення не підлягає.

Отже, з врахуванням вищенаведеного суд, вважає, що сторона позивача АТ КБ "ПриватБанк" належно довела суду наведені обставини у позові щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором по картковому рахунку картка "Універсальна" в сумі 16015,46 грн.. Натомість відповідачем належно не доведено суду обставини вказані ним у відзиві та заяві про застосування строків позовної давності, бо такі не підтверджені жодним доказом, а тому за цих підстав суд, не бере до уваги відзив відповідача в частині заперечення укладення кредитного договору між ним та АТ КБ "ПриватБанком" і відсутності заборгованості по кредиту.

За наведених вище обставин заявлений позов АТ КБ "ПриватБанк" підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати у виді судового збору, які сплачені позивачем за подання позовної заяви в сумі 2270 грн , слід покласти на відповідача із стягненням у користь позивача на підставі положень статті 133, 141 ЦПК України , з урахуванням мінімальної ставки, яка передбачена законом «Про судовий збір» за позовні вимоги юридичної особи, виходячи з виду позовних майнових вимог та ціни цього позову, що задоволена судом.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ) в користь АТ КБ "ПриватБанк" ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, п.інд. 01001, заборгованість за кредитним договором № б/н від 21.02.2013 року у сумі 16015 (шістнадцять тисяч п`ятнадцять) грн. 46 коп. та судові витрати у виді судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн..

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Повне рішення складено 22.11.2021 року.

Суддя: В. П. Кривка