Рішення № 101430748, 15.11.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/10172/18

Провадження № 2/243/18/2021

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

«15» листопада 2021 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Дюміної Н.О.,

при секретарі - Прилуцькій А.В.,

за участю:

позвача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи

Служби у справах дітей - Костіної О.В.,

педагог - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Слов`янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб Служби у справах дітей Слов`янської міської ради, Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області, про визначення місця проживання дітей з матір`ю на території України, -

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб Служби у справах дітей Слов`янської міської ради, Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області про визначення місця проживання дітей з матір`ю на території України. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 02 жовтня 2010 року нею було укладено шлюб з громадянином Республіки Казахстан ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було видане свідоцтво відділом ЗАГС м. Жезкаган Карагандинської області. З 02 жовтня 2010 року по 15 грудня 2016 року вони спільно мешкали у м. Жезкаган Карагандинської області. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 09 грудня 2016 року батько дітей надав їй нотаріально завірену згоду на супровід неповнолітніх дітей на територію України. 15 грудня 2016 року вона з дітьми виїхала в гості до своїх батьків, дідуся та бабусі дітей, до України, у м. Слов`янськ Донецької області. Кордон України вона з дітьми перетнула з дотриманням вимог чинного законодавства, маючи при собі: закордонний паспорт громадянки України ОСОБА_1 , закордонний паспорт громадина Республіки Казахстан ОСОБА_5 , закордонний паспорт громадянки Республіки Казахстан ОСОБА_6 та згоду батька ОСОБА_4 від 09 грудня 2016 року на супровід неповнолітніх дітей на територію України. За час перебування в Україні стан здоров`я дітей покращився, хоча в ОСОБА_7 діти часто хворіли захворюваннями дихальних шляхів, неодноразово лікувались в лікарнях. Також під час перебування в ОСОБА_7 погіршився й її стан здоров`я, стала прогресувати алергія на цвітіння степних трав, астма. Під час проживання в м. Жезкаган Карагандинської області ОСОБА_5 був позбавлений можливості ходити в дитячий садок, тому відвідував Центр естетичного виховання для дітей дошкільного віку «Байшешек» в м. Жезкаган. Перебуваючи в України вона впевнилася, що кліматичні умови України, навіть в зимовий період, більше підходять дітям з ослабленим здоров`ям. 21 квітня 2018 року вона уклала у м. Слов`янськ декларацію на отримання медичних послуг для дітей з лікарем-педіатром. На даний час здоров`я дітей покращилось, вони рідше хворіють. З 15 грудня 2016 року діти жодного разу не перебували на стаціонарному лікуванні. Діти кожне літо відвідують Слов`янський курорт, який багатий лікувальними властивостями, відпочивають на блакитних озерах та базах відпочинку. На початку 2017 року нею було запропоновано ОСОБА_4 приїхати до України та мешкати далі однією сім`єю, однак, відповідач відмовився. Позивач має житло в м. Слов`янськ - двокімнатну квартиру в центрі міста. Квартира обладнана всім необхідним для комфортного проживання. Керуючись передусім найкращими інтересами дітей, враховуючи позитивні зміни у стані здоров`я дітей, зважаючи на категоричну відмову чоловіка ОСОБА_4 проживати з нею однією сім`єю, вона прийняла рішення залишитись мешкати у м. Слов`янськ Донецької області та не повертатись до Республіки Казахстан. Вона намагалася зберегти сім`ю, неодноразово просила приїхати відповідача, на що отримувала категоричну відмову.

На початку 2017 року вона подала до Слов`янського ГО ГМС заяву про анулювання штампа виїзду на постійне проживання в Республіку Казахстан. 09 червня 2017 року вона отримала ID картку. Діти також перебувають на території України на законних підставах, оскілки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство» особа, батьки або один з батьків якої на момент народження були громадянами України, є громадянином України». 11 травня 2018 року діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 отримали довідки про реєстрацію осіб громадянами України № 1939 та № 1940 відповідно. З 15 грудня 2016 року діти постійно проживають з нею та знаходяться на її утриманні, аліменти їх батько сплачує нерегулярною.

Також зазначає, що вона офіційно працевлаштована, має стабільний дохід, має вищу педагогічну освіту, має досвід роботи з дітьми. З 15 грудня 2016 року батько не надавав ніякої фінансової допомоги дітям, вона перебувала до 27 березня 2017 року в декретній відпустці. Прохання про надіслання дитячих речей, іграшок, одягу, медичних карток дітей відповідач відмовив. 07 листопада 2017 року Жезкаганським міським судом за її позовом було стягнуто аліменти з відповідача на її корить на утримання дітей, однак ОСОБА_4 ухиляється від сплати аліментів.

18 січня 2018 року Жезкаганським міським судом було винесено рішення про розірвання між ними шлюбу. Також відповідачем судовому виконавцю було надано довідку про доходи, в розрахунку з якою розмір аліментів на двох малолітніх дітей складає 745 грн, що є недостатнім. Протягом 2017 року ОСОБА_4 звертався до суду з позовом про повернення дітей на території Республіки Казахстан, проте суд вимоги позивача не задовольнив. Протягом 2018 року відповідач лише три рази звертався до неї з проханням поспілкуватися з дітьми. Спілкуванню батька з дітьми вона не створює ніяких перешкод. Раніше неодноразово сприяла спілкуванню дітей з батьком та бабусею, але після їх звернення до міліції, суду та інших органів перестала бути організатором спілкування. Якщо відповідач виявляє бажання поспілкуватись через скайп вона надає таку можливість. Також вказує, що вона ніколи не приховувала від відповідача місце мешкання дітей, назву школи, до якої ходить син та назву садочка, до якого ходить донька. На даний час між ними відсутня згода, щодо визначення місця проживання дітей. Просить визначити місце проживання неповнолітніх дітей, громадян України: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з нею; встановити побачення дітей з батьком на території України в її присутності.

Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року судом було прийнято відмову позивачки від позову в частині позовних вимог щодо встановлення побачення дітей з батьком на території України в її присутності.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у позові, вказала що справа тривалий час перебуває на розгляді в суді але до теперішнього часу питання визначення місця дітей між нею та батьком дітей не врегульовано. Вона хвилюється, що в будь-який час батько може забрати дітей та вивезти їх до ОСОБА_7 , а тому просила позовні вимоги задовольнити. Зазначила, що ніколи не чинила і не буде чинити перешкод у спілкуванні батька з дітьми. Так щоразу, коли батько дітей приїздив в Україну для розгляду дійсної цивільної справи, вона створювала всі умови, щоб діти побачились з батьком, побули наодинці, поспілкувались. Вона занепокоєна тим, що останнім часом батько втратив інтерес до дітей, у жовтні 2021 року не привітав сина з днем народження, не зателефонував, а лише передав гроші на подарунок.

Представник позивача адвокат Поляцько О.Ю. у судовому засіданні підтримала доводи позивачки, зазначила що на даний час не перестали існувати обставини, викладені в позові, тому позов є обґрунтованим, просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судових повісток на електронну пошту (а.с.79, 86, 93, 98 том 4) та отримання телефонограми (а.с.96 том 4). Заяв та клопотань про розгляд справи без його участі, відкладення розгляду справи або повідомлення про причини неявки до суду не надходило.

27 листопада 2018 року представником відповідача ОСОБА_8 суду було надано відзив на зустрічну позовну заяву.

18 жовтня 2021 року представник позивача ОСОБА_4 адвокат Харченко О.О. надала на адресу суду заяву, в якій повідомила про розірвання раніше укладеного з ОСОБА_4 договору про надання правової допомоги та припинення всіх договірних відносин.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Слов`янської міської ради Костіна О.В. в судовому засіданні вказала, що вважає за доцільне визначити місце проживання дітей з матір`ю ОСОБА_1 , зазначила також що підтримує раніше наданий висновок органу опіки та піклування.

Представник Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області до судового засідання не з`явився, від начальника відділу надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Судом було з`ясовано думку, щодо неявки до судового засідання представника Головного управління ДМС у Донецькій області. Учасники справи вважали можливим проводити розгляд справи без участі представника Головного управління ДМС у Донецькій області.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника Головного управління ДМС у Донецькій області.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що ОСОБА_4 заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 з огляду на наступне. Відсутні підстави для розгляду справи Слов`янським міськрайонним судом Донецької області, оскільки такі позови розглядаються за зареєстрованим місцем проживання відповідача, його місце проживання - АДРЕСА_1 . Вважає це порушенням норм законодавства Республіки Казахстан, згідно ст.29 Гражданського процесуального кодексу Республіки Казахстан від 31 жовтня 2015 року 377-У ЗР - позов пред`являється до суду за місцем проживання відповідача. Місце перебування фізичної особи, в тому числі, що здійснює індивідуальну підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, визначається за правилами, встановленими Гражданським кодексом Республіки Казахстан. Так як, це справа міжнародного рівня і діти є громадянами Казахстану, а також їх батько, який є відповідачем за даною справою, відповідно, необхідно також враховувати і норми законодавства цієї країни, які порушуються як і законодавство України.

Щодо посилань ОСОБА_1 як на мету поїздки в Україну - відвідування бабусі та дідуся вважає їх неправдивими, оскільки справжньою підставою поїздки було отримання позивачкою закордонного паспорту громадянки України у зв`язку з закінченням строку його дії. Посилання позивачки на покращення стану здоров`я дітей під час перебування на території України вважає також неправдивими, оскілки термін який пройшов є занадто коротким, та діти в силу свого дорослішання здобувають імунітет, який більш здатний долати хвороби. Діти хворіли часто через позивачку, оскільки вона займалася самолікуванням та не зважала на його спроби та спроби бабусі дітей звернутися до лікаря. Щодо посилань позивачки на запрошення його жити з нею і дітьми в Україні зазначає, що в двокімнатній квартирі, в якій мешкає ОСОБА_1 з дітьми мешкають ще й її батьки, та він не уявляє як можна жити у таких умовах. В той час як у Казахстані є 6-кімнатний двоповерховий будинок з мансардою, площею 95 квадратних метри, в якому вони і мешкали всі разом та кожен з дітей був забезпечений своєю кімнатою, та й діти там зареєстровані по теперішній час.

Щодо посилань в позовній заяві, на законне перебування дітей на території України, вважає що посилання ОСОБА_1 , в позові на ст.7 ЗУ "Про громадянство України" в даному випадку не може бути застосоване, оскільки діти є громадянами Республіки Казахстан. А згідно зі ст. 3 Закону Республіки Казахстан "Про громадянство Республіки Казахстан" - за громадянином Республіки Казахстан не визнається громадянство іншої держави. Ст. 4 Закону РК "Про громадянство Республіки Казахстан" говорить: документом, що підтверджує громадянство Республіки Казахстан, є посвідчення особи або паспорт громадянина Республіки Казахстан. Громадянство дитини у віці до 16 років підтверджується його свідоцтвом про народження, паспортом будь-якого з батьків. А паспорти громадян Республіки Казахстан дітей, позивач ОСОБА_1 додає сама до позовної заяви. Закордонний паспорт і паспорт громадянина Республіки Казахстан це один і той самий документ, немає різниці. Для внутрішнього користування в Республіці Казахстан використовуються посвідчення особи Республіки Казахстан, а діти, посвідчення особистості отримують тільки в шістнадцять років, в інших випадках, наприклад, під час поїздці за кордон, дитині оформляється паспорт РК (він же є і закордонним паспортом РК). Відповідно до чинного законодавства Республіки Казахстан, усе вищенаведене, доводить, що діти є повноправними та законними громадянами Республіки Казахстан з усім відповідним пакетом документів підтверджуючим цей факт. Ст. 7 ЗУ "Про громадянство України" доречно було б застосовувати, якщо б ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не мали ніякого громадянства і відповідно могли б мати право стати згідно названої статті громадянами України. Однак в даний час, діти є громадянами Республіки Казахстан і, в зв`язку з чим, по будь-яким законам, є для України іноземцями, для яких встановлені вимоги прийняття в громадянство України відповідно до вимог ст. 9 ЗУ "Про громадянство України". Подвійне громадянство в Україні заборонене.

Вважає, що ОСОБА_1 , коли прийняла рішення мешкати на території України, повинна була діяти в рамках закону тієї країни, громадянами якої є неповнолітні діти, а саме за законодавством Республіки Казахстан. Він ніякої нотаріальної згоди, відповідно до законодавства Республіки Казахстан, для виїзду на постійне місце проживання дітей за межі ОСОБА_7 не давав.

Зазначає, що з грудня 2016 року він не має можливості спілкуватися та бачити своїх дітей, хоча має право на безперешкодне спілкування з дітьми. Термін, на який він надавав згоду на тимчасовий виїзд дітей з Республіки Казахстан, закінчився 14 квітня 2017 року, а тому ОСОБА_1 порушується ряд законодавчих актів. Між Україною та Республікою Казахстан діє Угода між Урядом Республіки Казахстан і Кабінетом Міністрів України про взаємні поїздки громадян від 19 травня 2000 року, згідно Правил в`їзду та перебування на території України (між Республікою Казахстан і Україною діє Угода про взаємні поїздки громадян від 27 лютого 2002 роки), згідно статті 1 цієї Угоди громадяни держави однієї Сторони можуть на підставі документів, дійсних для виїзду за кордон, в`їжджати, прямувати транзитом, виїжджати та перебувати на території держави іншої Сторони без віз строком до дев`яноста (90) днів протягом ста вісімдесяти (180) днів з дня першого перетину державного кордону держави в`їзду.

Також громадяни держави однієї Сторони на основі взаємності звільняються від реєстрації в компетентних органах за місцем їх перебування на території держави іншої Сторони, якщо термін такого перебування не перевищує дев`яноста (90) днів протягом ста вісімдесяти (180) днів з дня першого в`їзду на територію держави цієї іншої Сторони, за наявності у них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленою при в`їзді на територію держави цієї іншої Сторони.

Тобто, діти протягом усього часу, що пройшов з моменту їх виїзду з території Республіки Казахстан, щоб не порушувати цю статтю вищевказаних правил, повинні були виїхати і назад заїхати в Україну як мінімум 3 три рази.

Зазначає, що в період спільного мешкання з позивачкою вона не працювала, виховувала дітей та була на повному його забезпеченні, скарг про брак грошей не висловлювала.

Посилання ОСОБА_1 на відмову надати дитячі речі неспроможна оскільки позивачки сама ж надає суду копії медичних карт.

Також зазначає, що аліменти ним сплачуються належним чином та перераховуються на картку ОСОБА_1 . Він ніколи не відправляв ОСОБА_1 проти її волі до України з дітьми, а навпаки, він чекає і знову готовий жити, спілкуватися та повністю утримувати своїх дітей.

Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

18 грудня 2018 року ОСОБА_1 надала суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначила, що діти набули громадянство України на законних підставах, згідно ст. 6 Закону України «Про громадянство України» громадянство України набувається «у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини». Згідно ст. 14 - дитина, яка є іноземцем, один з батьків якої є громадянин України, а другий іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України, тому її дії були законними та правомірними.

Також зазначає, що вона була працевлаштована з 04 січня 2011 року по 27 березня 2017 року в дитячому інклюзивному яслах-садку № 8 «Айсулу» в м. Жезкаган, працювала психологом, що підтверджується копією її трудової книжки. Після народження дітей перебувала у декретній відпустці.

Щодо заперечення ОСОБА_4 про те, що він сплачує аліменти, перша довідка про перерахунок коштів датована 30 квітня 2018 року, тобто з грудня 2016 року по 30 квітня 2018 року діти перебували виключно на її утриманні. Щодо зазначення відповідача про відсутність відповіді, на запитання про відпочинок дітей на морі, то така відповідь була надана нею за допомогою месенджеру WhatsApр, про що нею додано скріншоти екрану телефону. Щодо відмови ОСОБА_4 приїхати та мешкати однією родиною через брак місця у квартирі зазначила, що її матері належить будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 та за потреби батьки могли б переїхати мешкати туди. Відповідач вимагає повернення дітей до Республіки Казахстан обґрунтовуючи це тим, що діти є громадянами Республіки Казахстан, однак не замислюється над тим, що діти будуть перебувати далеко від матері, та це негативно вплине на їх психіку. Відповідач не зможе один дати раду двом дітям. Матір та бабуся ОСОБА_4 є особами похилого віку та не можуть в повній мірі здійснювати догляд за дітьми. Невідомо як зміна місця мешкання вплине на засвоєння учбового матеріалу дітьми. Також відповідач не замислюється над погіршенням стану здоров`я дітей у разі їх повернення у зв`язку з кліматичними умовами.

18 грудня 2018 року представник ОСОБА_4 адвокат Харченко О.О. надала суду додаток до відзиву на зустрічну позовну заяву, в якому зазначила, що відповідно до Гаазької конвенції про цивільно - правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, спрямована на забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених за кордон держави їх постійного проживання або незаконно утримуваних поза ним. Один із батьків не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини та, зокрема, вивозити її в іншу державу. А у випадку виникнення такої ситуації дитина має бути негайно повернута в державу свого постійного проживання для того, щоб компетентний орган саме цієї держави як держави постійного місця проживання дитини прийняв рішення про визначення місця проживання дитини та участь у її вихованні батьків.

Суд, вислухавши думку позивачки та її представника, третьої особи, дослідивши матеріали справи, вислухавши дітей, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст.12 ЦПК України, та у відповідності з ч.1 ст.81 ЦПК України, установив наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 і ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Як вбачається з свідоцтва про народження, виданого 25 листопада 2011 року відділом ЗАГС міста Жезкаган Карагандинської області, перекладеного на українську мову та засвідченого приватним нотаріусом, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , його батьками у свідоцтві зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (а.с.82 т.1).

Як вбачається з свідоцтва про народження, виданого 14 квітня 2014 року відділом ЗАГС міста Жезкаган Карагандинської області, перекладеного на українську мову та засвідченого приватним нотаріусом, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_6 , її батьками у свідоцтві зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (а.с.91 т.1).

Також в матеріалах справи містяться закордонні паспорти дітей - громадян Республіки Казахстан (а.с.84-87 т.1).

Як вбачається з довідок про реєстрацію місця проживання осіб № 22-15/1-531 та № 22-15/1-530 від 22 травня 2018 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.90 т.1).

За адресою АДРЕСА_2 зареєстрована ОСОБА_1 , що вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи № 24-15/2-4897 від 11 липня 2017 року, виданої Відділом з ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб Слов`янської міської ради (а.с.77 т.1).

З свідоцтва про право власності на житло від 03 січня 1998 року № 332, виданого керівником ЖКП АТ «Бетонмаш», вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 у рівних частках належить квартира АДРЕСА_3 (а.с.78 т.1).

Згідно довідок № 1940 та 1939 від 11 травня 2018 року про реєстрацію особи громадянином України, рішенням ГУ ДМС України в Донецькій області від 11 травня 2018 року ОСОБА_5 , 26 жовтня 2011 року та ОСОБА_6 , 26 березня 2014 року набули громадянство України на підставі ч.1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України» (а.с.93-93 т.1).

21 квітня 2018 року було укладено декларації № 0000-Е15А-АР43 та № 0000-Е452-Т66А про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 - лікаря Центру первинної медико - санітарної допомоги м. Слов`янська Тарновського А.В. (а.с.94-95 т.1).

З наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого нотаріусом Мукишової А.Н., яка діє на підставі ліцензії № 11003452 виданої Комітетом реєстраційної служби та надання правової допомоги Міністерства Юстиції Республіки Казахстан, ОСОБА_4 надав свою згоду дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 супроводжувати неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 із міста Астана по території Республіки Казахстан та за її межами, до України, по території України в м. Слов`янськ та назад на строк з 14 грудня 2016 року по 14 квітня 2017 року на літаку (а.с.96 т.1).

З виписки з медичної картки стаціонарного хворого КГП Центральна лікарня інфекційне відділення вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в період з 25 жовтня 2016 року по 28 жовтня 2016 року зверталася до лікарні з скаргою на температуру 38 градусів, слабкість, кашель, задишку, біль в горлі, було встановлено діагноз гостра лівостороння нижньодолева пневмонія, середнього ступеня тяжкості (а.с.97 т.1).

З виписки № 7096 ТОО «Медичний центр Жезкаган» вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зверталася до лікарні 07 листопада 2016 року, було встановлено діагноз: «Хронічний обструктивний бронхіт в стадії загострення» (а.с.98 т.1).

З сигнального листа дільничному лікарю лікаря виїзної бригади вбачається, що у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було зафіксовано температуру - 38,3 градусів та встановлено діагноз: «ОРВ.О. Пневмонія ІВБДВ» (а.с.120 т.1).

У КЗ «ЦПМСД м. Слов`янська» дітям ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 було заведено медичні картки (а.с.99-101 т.1).

Як вбачається з диплому спеціаліста з відзнакою виданого 01 серпня 2017 року ректором Слов`янського державного педагогічного університету Бочарова М.П. у 2008 році ОСОБА_1 закінчила університет та здобула кваліфікацію за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст за спеціальністю Психологія (а.с.109 т.1).

Відповідно до довідки-підтвердження № 83 від 08 вересня 2017 року, виданої Комунальним державним бюджетним підприємством «Ясла-садок» № 8 «Айсулу» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 працювала психологом у закладі з 04 січня 2011 року. Перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 27 жовтня 2011 року та з 26 березня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку з народженням другої дитини. Трудовий договір розірваний 27 березня 2017 року (а.с.102 т. 1).

З довідки, виданої 12 червня 1986 року народження начальником Відділу у справах сім`ї, молоді та спорту Слов`янської районної державної адміністрації № 01-17/334 від 24 жовтня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з 01 жовтня 2017 року працює у відділі, на посаді головного спеціаліста з 14 грудня 2017 року по теперішній час (а.с.103 т.1).

З довідки про доходи, виданої Відділом у справах сім`ї, молоді та спорту Слов`янської районної державної адміністрації № 01-17/335 від 29 жовтня 2018 року видно, що ОСОБА_1 у період з травня 2018 року по жовтень 2018 року нарахована заробітна плата у розмірі 54 402,68 грн (а.с.104 т.1).

Як вбачається з характеристики № 01-17/336 від 24 жовтня 2015 року, виданої начальником відділу у справах сім`ї, молоді та спорту Слов`янської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 займає посаду головного спеціаліста відділу у справах сім`ї, молоді та спорту Слов`янської райдержадміністрації з 14 грудня 2017 року. За час роботи зарекомендувала себе як відповідальна, уважна та дисциплінована. Ділові якості проявляє на найвищому рівні, постійно прагне до самовдосконалення. За характером спокійна та врівноважена, користується повагою та авторитетом в колективі. За успіхи у трудовій діяльності нагороджувалась грошовими преміями і почесною грамотою департаменту сім`ї молоті та спорту Донецької облдержадміністрації за сумлінну плідну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток і популяризацію фізичної культури і спорту в Донецькій області (а.с.105-106 т.1).

За місцем мешкання ОСОБА_1 характеризується з позитивного боку, а саме: з грудня 2016 року остання з дітьми: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 прибули в гості до батьків, які з 1991 року мешкають за адресою: АДРЕСА_4 . Під час перебування ОСОБА_1 виявила себе як ввічлива, тактична, товариська людина, яка приділяє багато часу вихованню дітей, займається їх дозвіллям та здоров`ям. Діти з матір`ю гуляють на подвір`ї, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 мають багато друзів в межах двору. Мати витрачає кошти на утримання дітей, діти завжди охайні, мають іграшки. Батько з грудня 2016 року не відвідував дітей. Житлово- побутові умови, в яких проживає ОСОБА_1 з дітьми задовільні, двокімнатна квартира забезпечена необхідною житлово-побутовою технікою, зроблений ремонт, дітям забезпечене місце для занять та вивчення уроків. В квартирі живе хом`як, слідкувати за яким є обов`язком ОСОБА_9 . Ніяких скарг від сусідів на ОСОБА_1 не надходило, про що головою ОСББ «Центральне - 2016» надано відповідну характеристику з місця проживання (а.с.107-108 т.1).

Відомості про працевлаштування ОСОБА_1 підтверджуються також трудовою книжкою останньої (а.с.110-113 т.1).

ОСОБА_1 на обліку у лікаря - нарколога КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Слов`янська» не перебуває (а.с.114 т.1).

За місцем реєстрації психіатрична допомога ОСОБА_1 в КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська» не надавалась (а.с.115 т.1).

З довідки № 359 від 25 жовтня 2018 року, виданої директором Слов`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15, вбачається, що ОСОБА_5 навчається у 1-А класі (а.с.118 т.1).

ОСОБА_1 міським відділом освіти, фізичної культури та спорту, міської ради профспілок м. Жезкаган було видано подяку за багаторічну бездоганну працю та високий професіоналізм в системі освіти та у зв`язку з святкуванням Дня вчителя (а.с.116 т.1).

Донецькою обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 було видано грамоту за сумлінну плідну працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у популяризацію фізичної культури і спорту та з нагоди відзначення Дня фізичної культури і спорту України (а.с.117 т.1).

З характеристики виданої директором Слов`янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 видно, що ОСОБА_5 зарахований до 1 класу 1 вересня 2018 року. Хлопчик рухливий, цікавиться навчанням, може переказувати невеличкі за обсягом тексти, орієнтується у роботі з підручником, але робить це повільно. На момент зарахування до школи ОСОБА_5 вмів рахувати до 10 та в зворотному напрямку, гарно адаптувався у класі. Виконує правила поведінки. Хлопчик чисто одягнений, не пропускає занять без поважної причини, має все необхідне для навчання в школі. Мати ОСОБА_13 ввічлива у спілкуванні, приділяє значну увагу вихованню сина. Мати або бабуся приводять дитину до школи та забирають. Мати приймає участь у батьківських зборах, цікавить успіхами та проблемами дитини (а.с.119 т.1).

ОСОБА_5 , 2011 року народження навчається у школі раннього естетичного розвитку «Мозаїка» Комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов`янська» (а.с.121 т.1).

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 відвідує КЗ ДНЗ № 24 «Ракета», що підтверджується довідкою № 7 від 29 жовтня 2018 року (а.с.123 т.1).

З характеристики матері вихованки ОСОБА_6 виданої 26 жовтня 2018 року завідувачем КЗ ДНЗ № 24 «Ракета» мати ОСОБА_1 , бере активну учать у навчально-виховному процесі, регулярно відвідує батьківські збори, свята, своєчасно оплачує за дитячий садок, на всі рекомендації реагує оперативно, дитину з дитячого садка забирає вчасно, бере участь у вихованні та навчанні дитини. Вихованка ОСОБА_6 виглядає охайною, доглянутою, забезпечена всім необхідним для перебування у дитячому садку. Батька ОСОБА_4 за весь час відвідування дитиною дитячого садка не бачили (а.с.124 т.1).

Рішенням Жезкаганського міського суду Карагандинської області 07 листопада 2017 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 (однієї третини) частки заробітку чи іншого доходу щомісячно, починаючи з 22 вересня 2017 року да до досягнення дітьми повноліття (а.с.125-127 т.1).

Рішенням Жезкаганського міського суду Карагандинської області від 18 січня 2018 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.128 т.1).

Ухвалою Жезкаганського міського суду Карагандинської обалсті від 15 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_14 про визначення місця мешкання дітей було залишено без розгляду у зв`язку з тим, що учасником справи є іноземна особа, розгляд таких справи не входить до компетенції суду (а.с.158 т.1).

Ухвалою Карагандинського обласного суду від 22 січня 2018 року було залишено без змін ухвалу Жезкаганського міського суду Карагандинської області від 15 листопада 2017 року, зазначено що вимоги щодо визначення місця проживання дітей та повернення їх на батьківщину не входить до компетенції судів Республіки Казахстан (а.с.129 т.1).

ОСОБА_4 було надано відповідь головою Державної міграційної служби України 13 лютого 2018 року щодо розгляду його звернення про сприяння повернення дітей до Республіки Казахстан та роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки, або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України (а.с.130 т.1).

Постановою приватного судового виконавця виконавчого округу Карагандинської області від 28 квітня 2018 року було визначено заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_4 у розмірі 174,435 тенге (а.с.131 т.1).

Також до матеріалів справи долучені фото, на яких зображено ОСОБА_1 з дітьми у різні пори року, під час спільного проведення дозвілля, святкування днів народжень дітей (а.с.132- 134 т.1).

З наданого ОСОБА_1 скріншоту екрану телефону вбачається, що мала місце її переписка з ОСОБА_4 щодо вирішення питання про відпочинок дітей на морі (а.с.179 т.1).

ОСОБА_15 , матері ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом належить житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с.180 т.1).

З доданих відповідачем до відзиву на позовну заяву доказів, вбачається, що актом огляду житлово - побутових умов ОСОБА_4 від 06 лютого 2018 року проведеного інспектором ЮПТ старшим сержантом поліції Улянова Г. та соціальним викладачем СШ № 11, сім`я складається з трьох осіб: матері ОСОБА_16 , бабусі - ОСОБА_17 та ОСОБА_4 . Родина займає житлову площу у розмірі 200 м2 - шестикімнатний будинок. Будинок для мешкання дитини повністю відповідає, теплі, світлі кімнати, чисті. Дитині створені всі умови для мешкання (а.с.151 т.1).

З квитанцій для відправки грошей від 30 квітня 2018 року, 15 травня 2018 року, 27 серпня 2018 року, 01 жовтня 2018 року, 26 жовтня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_4 здійснював платежі на користь ОСОБА_14 (а.с.160-165 т.1).

ГУ ДМС в Донецькій області на запит суду було надано відповідь, що діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 набули громадянство України 11 травня 2018 року на підставі ст. 7 ч.1 Закону України «Про громадянство України» по заяві матері ОСОБА_1 без згоди батька дітей, який є громадянином Республіки Казахстан, у зв`язку з втратою чинності Угоди між Україною та Республікою Казахстан від 08 січня 2001 року. Згода другого з батьків не передбачена законодавством України (а.с.195 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління державної міграційної служби, третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконними дій суб`єкта владних повноважень ГУ ДМС України про оформлення набуття громадянська України неповнолітніми громадянами Казахстану на підставі ст. 7 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу та постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 було залишено без задоволення (а.с.41-45 т.4).

У відповідності до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, окрім того положення ч. 1 ст. 161 СК України, вказують на необхідність з`ясування особистої прихильності дитини до кожного з батьків.

Статтею 171 СК України регламентовано, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Згідно висновку органу опіки та піклування Слов`янської міської ради № 29/03-2418 від 22 листопада 2018 року, під час розгляду питання визначення місця проживання дітей досліджувалося питання набуття дітьми громадянства України, ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дітей та інші обставини, які мають істотне значення та було визнано за доцільне визначити місце мешкання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч.2 ст. 161 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

В судовому засіданні за участі представника служби в справах дітей, педагога ОСОБА_3 та матері ОСОБА_18 малолітній ОСОБА_5 пояснив, що йому 10 років, він мешкає з мамою та сестрою у м. Слов`янську, його батьком є ОСОБА_19 , в Україні він мешкає останні п`ять років, батька він пам`ятає, нічого сказати про батька він не може, згадати щось добре про батька не зміг. Вказав, що хоче мешкати в Україні з мамою, тут в нього є друзі, він ходить в школу. З мамою та сестрою вони їздили на море у Бердянськ, йому тут подобається.

В присутності представника служби в справах дітей, педагога ОСОБА_3 та матері ОСОБА_18 також була допитана малолітня ОСОБА_6 , яка пояснила, що їй 7 років, вона мешкає разом з мамою та братом. З татом ОСОБА_20 вони спілкуються через відеозв`язок, вона розуміє що це її батько, бо бачила його на фото. З своїми проблемами звертається лише до мами, спілкування з батьком немає. Не може пояснити чому не хоче спілкуватись з батьком.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо регулювання спірних відносин Гаазькою Конвенцією про цивільно - правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, оскільки, як було встановлено під час судового розгляду діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 11 травня 2018 року на законних підставах набули громадянство України, тобто є громадянами України, таким чином за час судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи про протиправне переміщення дітей, тому застосування до спірних правовідносин Гаазької Конвенції немає жодних підстав.

Критично слід оцінювати і інші доводи відповідача щодо неможливості визначення місця мешкання дітей з матір`ю ОСОБА_1 , оскільки за останні роки проживання в Україні діти виявили виражені ознаки сприятливого адаптування до умов проживання із матір`ю, прихильність до неї, відвідують гуртки, школу та дошкільний навчальний заклад, мають друзів, захоплення, за ними здійснюється належний догляд, відбулася зміна мови спілкування і це свідчить про те, що діти прижилися в Україні і заперечують проти повернення до Казахстану. Жодні з доводів відповідача не спростовують встановленого стійкого зв`язку дітей з матір`ю.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (надалі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Знайшовши підтвердження іншими доказами по справі, зокрема показами позивачки, письмовими доказами, обставини добровільного і власного прийняття дітьми позиції щодо вибору місця проживання, оцінки належних умов проживання з матір`ю, спростовують доводи відповідача про можливість розлучення дітей з матір`ю та повернення їх батьку.

При оцінці спірних правовідносин суд також бере до уваги правову позицію викладену у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018 року по справі № 754/5128/16-ц,провадження №61-12663св18. Зокрема суд враховує ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, а також особисті якості батьків, відносини які існують між кожним з батьків і дитиною, як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, те чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною, можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись ст.ст. 160, 161 СК України з урахуванням віку дітей та станом на час розгляду справи більшої необхідності у спілкуванні дітей саме з матір`ю для належної самоідентифікації, з метою якнайкращого забезпечення прав та інтересів дитини, суд прийшов до висновку, що місцем проживання малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 слід визначити з матір`ю - ОСОБА_1 .

Між тим, відповідач не позбавлений права на спілкування з дітьми і законодавство України сприяє цьому.

Керуючись пунктами 1,2 статті 3, ст.ст. 9,18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, ст 51 Конституції України, ст.ст. 7, 81, 84, 141,160,161, 180 Сімейного кодексу України, ст.ст.12, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб Служби у справах дітей Слов`янської міської ради, Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області, про визначення місця проживання дітей з матір`ю на території України - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання неповнолітніх дітей, громадян України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянкою України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2021 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Н.О.Дюміна