Ухвала суду № 101427413, 26.11.2021, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/700/21

Провадження № 2/162/249/2021

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

26 листопада 2021 року смт Любешів

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Цибень О.В., дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти «Деревківський ліцей» Любешівської селищної ради Волинської області та Любешівської селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 22.11.2021 року звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Дослідивши подану позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

У даному випадку позовна вимога позивача про поновлення на роботі суперечить викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Так, викладаючи такі обставини, позивач вважає незаконним наказ відповідача про її відсторонення від роботи, а в прохальній частині позовної заяви просить також поновити її на роботі.

В той же час, поняття відсторонення від роботи і звільнення з роботи не є ідентичними, оскільки поновлення на попередній роботі можливе лише в разі визнання незаконним звільнення працівника або переведення його на іншу роботу (що передбачає остаточне припинення попередніх трудових обов`язків працівником та отримання ним винагороди (заробітної плати) за виконану роботу) на відміну від відсторонення, яке передбачає лише тимчасове припинення виконання працівником трудових обов`язків без позбавлення займаної посади, та поновлення виконання працівником попередніх трудових обов`язків на займаній посаді після припинення обставин, що слугували причинами відсторонення.

В даному випадку позивач лише відсторонена від роботи, трудові відносини з відповідачем продовжують існувати, а поновити на роботі можна лише працівника, який був звільнений з роботи. Отже вимога про поновлення на роботі є невірним способом захисту прав або інтересів позивача.

Таким чином, позивачу слід усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом уточнення позовних вимог та подання позовної заяви в новій редакції з усунутими недоліками.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позові ОСОБА_1 зазначила, що звільнена від сплати судового збору на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання нею своїх трудових обов`язків, а не звільнення з займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника, доводи позивача про наявність пільг при зверненні до суду із зазначеним у заяві питанням з підстав, наведених у позові, судом не приймаються.

Таким чином, позивачу, в разі зміни позовних вимог, слід врахувати підстави звільнення від сплати судового збору, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та сплатити судовий збір в розмірі, передбаченому вказаним Законом.

Зокрема, відповідно вимог ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, станом на день звернення до суду з даним позовом, складає 908,00 грн.

Разом з тим, формулювання вимоги про поновлення на роботі повинно бути чітким та однозначним. Оскільки у даному випадку не зазначено, поновити на роботі учителя географії якого конкретно закладу чи установи просить позивач.

Крім цього, позивачем заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати N 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

За визначенням ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У ст. 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. №08/95-ВР зазначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (ч.1 ст. 24 КЗпП) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (ч. 3 ст. 24 КЗпП). Припинення та розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника. З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Ураховуючи викладене, суд наголошує, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ч.2 ст. 235 КЗпП) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати. Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до складу заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника з метою компенсації останньому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та реалізації особою права звільнення від сплати судового збору, відповідно до якого пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

З урахуванням наведеного, позивач не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою ним позовною вимогою щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 761/943/18, від 15 лютого 2021 року у справі № 372/4328/19, від 17 червня 2021 року у справі № 725/5849/20 підстави для відступу від якого відсутні.

Відтак, вимога про щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є вимогою майнового характеру та оплачується судовим збором. Однак, позивачем судовий збір не сплачено.

Згідно п.п. 1 п.1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі: 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, суд зазначає, що закон визначає, що саме суд при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати. При цьому, закон не покладає на позивача обов`язку визначати у своїй позовній заяві розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до зазначеного Порядку.

З огляду на вказане, на підставі ч. 2 ст. 176 ЦПК України суд вважає необхідним попередньо визначити розмір судового збору в сумі 908,00 гривень, який позивачу необхідно сплатити за позовну вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

В разі наявності підстав, передбачених ЗУ «Про судовий збір», для звільнення від сплати вказаних вище судових витрат – позивачу слід долучити відповідні документи, які свідчать про звільнення від їх сплати.

Дотримання вимог ст.175 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу час для усунення вищенаведених недоліків, роз`яснивши позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Сплату судового збору здійснити на рахунок:

Отримувач коштівГУК у Волин.обл/смт Любешiв/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ)38009371 Банк отримувачаКазначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО)899998 Рахунок отримувачаUA368999980313151206000003490 Код класифікації доходів бюджету22030101 Призначення платежу*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Любешівський районний суд Волинської області (назва суду, де розглядається справа)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Закладу загальної середньої освіти «Деревківський ліцей» Любешівської селищної ради Волинської області та Любешівської селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надати строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що згідно ч.3 ст.185 ЦПК України в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ