Ухвала суду № 101426815, 25.11.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5655/21

н\п 2-з/490/207/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про усунення перешкод в спілкуванні та вихованні дитини,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, в якій позивач просить суд усунути перешкоди в спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які чинить громадянка ОСОБА_2 громадянину ОСОБА_4 .

23.11.2021 року до канцелярії суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом встановлення заборони ОСОБА_2 чинити дії щодо перешкоджання ОСОБА_4 у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити до набрання законної сили рішенням суду у справі № 490/5655/21 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, ОСОБА_4 побачення з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наступник графіком:

- в п`ятницю та неділю першого та третього тижня кожного місяця – з 12:00 годин до 20:00 годин без присутності матері. У тому числі з можливістю здійснювати прогулянки по місту, відвідувати заклади культури, тощо, враховуючи при цьому стан здоров`я дитини, який може завадити побаченню;

- в понеділок та суботу другого та четвертого тижня кожного місяця – з 10:00 годин до 14:00 годин без присутності матері. У тому числі з можливістю здійснювати прогулянки по місту, відвідувати заклади культури, тощо, враховуючи при цьому стан здоров`я дитини, який може завадити побаченню;

- спілкування засобами телефонного зв`язку, не менше 15 хвилин щоденно, з врахуванням бажання дитини щодо такого спілкування.

В обґрунтування заяви посилається на те, що після звернення до суду з вищезазначеним позовом, в листопаді 2021 року відповідачки відгородила позивача від дитини. 13-14 листопада 2021 року ОСОБА_2 під надуманим, на думку позивача, приводом про захворювання дитини не дала позивачу побачитись з дочкою (попри рішення Виконкому ММР № 126 від 09.12.2020 року, яким рекомендовано побачення позивача з донькою в вихідній дні) та загрозою розповсюдження короновірусної інфекції COVID-19. В той же час на його пропозиції відвести доньку до лікарні за медичною допомогою відповідачка категорично заперечувала. Також не прийняла його пропозиції щодо купівлі позивачем необхідних для лікування дочки ліків. Така поведінка відповідачка ставить під сумніви правдивість її слів і на думку позивача є засобом маніпуляцій для того, щоб обмежити його спілкування з дитиною.

20-21 листопада 2021 року відповідачка відмовила в побаченні з дочкою з причин карантину в зв`язку з розповсюдження короновірусної інфекції COVID-19. При цьому, в 2021 році та на початку 2021 року це не було жодною перешкодою в їх спілкуванні. Також відповідачка ігнорує той факт, що позивач та його дочка вже хворіли даною інфекцією і в них наявний імунітет на неї. Як спосіб вирішення проблеми позивач запропонував щоб зустріч з донькою відбулась при наявності в нього негативного ПЛР тесту, але відповідачка категорично не згодна, так як, з її слів, не довіряє ПЛР тестам. Заперечуючи схвалений та закріплений на держаному рівні в численних нормативно правових актах захід забезпечення діагностики короновірусної хвороби (COVID-19) – ПЛР тест, свідчить про те, що відповідачка явно діє лише з метою обмежити спілкування позивача з донькою, а не в інтересах дитини.

Відповідачка повідомила позивача, що взагалі не буде давати бачитись з дитиною поки Миколаївська область перебуває в червоній зоні карантину, що є повною нісенітницею навіть з огляду рекомендації МОЗ та постанови КМУ 1236 від 09.12.2020 року, які при наявності ПЛР тесту, не встановлюють жодних обмежень для громадян в червоній зоні карантину, окрім носіння маски.

Позивач зазначає, що не вживає спиртні та наркотичні засоби, має добрий психічний стан здоров`я, не має заборгованості зі сплати аліментів, жодних протипоказань в його спілкуванні з дитиною немає.

Протоколом передачі 23.11.2021 року заяву передано судді Саламатіну О.В. для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову, додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше 2-х днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вимогами статті 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Про необхідність досягнення справедливого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Між тим, за змістом заяви про забезпечення позову вбачається, зокрема, про необхідність забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини з батьком.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

При цьому, визначення способу участі батька у вихованні дитини є окремим предметом судового розгляду, та ухвалення судом такого рішення можливе лише за результатом розгляду відповідних позовних вимог.

Відтак, визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини з батьком та зобов`язання відповідачки вчиняти дії є по суті підміною рішення суду за пред`явленими позовними вимогами.

Крім того, такий графік спілкування малолітньої дитини, про який просить встановити позивач для забезпечення позову, не відповідає графіку, що визначений ОСОБА_4 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Виконавчого комітету ММР № 1266 від 19.12.2020 року.

Окремо слід зазначити про те, що стороною позивача по цій справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованими позивачем способами може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме у вказаній позовній заяві.

Керуючись ст.ст. 151-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про усунення перешкод в спілкуванні та вихованні дитини – залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Саламатін