Рішення № 101426718, 26.11.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1090/21

н\п 2/490/2699/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитний договір, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/67010 від 04.09.2007 року у розмірі 256 886,66 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 3 853,30 грн. та 20 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 04.09.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладений Кредитний договір № 014/08-112/67010, за умовами якого Банк надав відповідачці кредит у розмірі 56 000,00 дол. США зі сплатою 13,5 % річних.

Так, 18.12.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-28, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «Оксі Банк» право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 014/08-112/67010 від 04.09.2007 року, після чого 18.12.2019 року за договором № 114/2-28-1 АТ «Оксі Банк» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за вищевказаним кредитним договором.

Поряд з тим, 26.12.2019 року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 2612-01, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за спірним договором.

Відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого загальний розмір заборгованості станом на 28.12.2020 року становить 83 408,47 дол. США, що за курсом НБУ станом на 28.12.2020 року становить 2 365 022,14 грн. з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 36 187,48 дол. США (еквівалентно 1 026 085,14 грн.); заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 36 233,22 дол. США (еквівалентно 1 027 382,08 грн.); заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 5 077,33 дол. США (еквівалентно 141 981,34 грн.); заборгованість по пені та штрафам 5 980,44 дол. США (еквівалентно 169 573,58 грн.).

Разом з тим, розмір заборгованості, що заявлений до стягнення станом на 28.12.2020 року, становить 256 886,66 грн. Нарахування трьох відсотків річних та пені проведено на суму 36 187,48 дол. США (еквівалентно 1 026 085,14 грн.) за період із 28.12.2017 року 28.12.2020 року і становить 92 432,69 грн. (3 % річних) та 164 453,97 грн. (пеня).

На даний час відповідачка не повернула кредитні кошти на підставі Кредитного договору № 014/08-112/67010 від 04.09.2007 року.

Враховуючи вищевикладене позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 17.02.2021 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справ без його участі. Вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, неодноразово належним чином повідомлялася судом про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі через оголошення на веб-сайті Судової влади України. Проте, про поважність причин неявки в судові засідання відповідачка суд не повідомила, відзив на позов не надала.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.11.2021 року постановлено провести заочний розгляд справи

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

04.09.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений Кредитний договір № 014/08/112/67010, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 56 000,00 доларів США зі сплатою 13,5 %, до 04.09.2013 року. Підписавши кредитний договір, відповідачка погодилася з умовами та правилами надання банком кредиту.

18.12.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-28, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «Оксі Банк» право вимоги, в тому числі й за кредитним договором № 014/08/112/67010 від 04.09.2007 року.

18.12.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-28-1, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» відступило ТОВ «ФК «Профіт Капітал» право вимоги, зокрема, за кредитним договором № 014/08/112/67010 від 04.09.2007 року.

26.12.2019 року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 2612-01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Профіт Капітал» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 014/08/112/67010 від 04.09.2007 року.

Частинами 1, 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із наведеного слідує, що на даний час ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 014/08/112/67010, укладеним 04.09.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за підрахунками позивача, в зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань, у ОСОБА_1 виникла заборгованість, що нарахована на суму 36 187,48 дол. США (еквівалентно 1 026 085,14 грн.) за період із 28.12.2017 року 28.12.2020 року, та станом на 28.12.2020 року становить 256 886,66 грн., що складається з наступного: 92 432,69 грн. - три відсотки річних; 164 453,97 грн. - пеня.

Зазначений розрахунок заборгованості, проведений позивачем, відповідачкою не спростовано, відповідно приймається судом до уваги.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та Приписи ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно достатті 1048 Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями ст. 611 ЦК України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

За ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК.

Відповідачка не надала до суду жодних доказів, що вона повернула отримані кредитні кошти на підставі Кредитного договору № 014/08/112/67010 від 04.09.2007 року. Отже, суд виходить з того, що відповідачкою було порушено взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, утому числі ті, що передбачені ст. 625 ЦК України.

З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів отриманих на підставі кредитного договору № 014/08/112/67010 від 04.09.2007 року, у позивача виникло право па застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу 1 «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони с способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів V унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс11).

При цьому, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 року у справі 6-42цс11).

Унаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачка не надала будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач та не направила суду жодних заперечень щодо вимог ТОВ «Вердикт Капітал».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» до відповідачки про стягнення заборгованості в розмірі 256 886,66 грн. підлягають задоволенню.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Так, 21.12.2019 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та АО «Вердикт» було укладено Договір про надання правничої допомоги № 21/12/2019, за умовами якого адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати правову допомогу.

Згідно копії заявки на надання юридичної допомоги № 105 та копії витягу з акту № 10 про надання юридичної допомоги від 04.01.2021 року вбачається, що вартість юридичних послуг адвокатським об`єднанням ТОВ «Вердикт Капітал» по клієнту ОСОБА_1 становить 20 000,00 грн.

На підтвердження факту сплати ТОВ «Вердикт Капітал» в користь АО «Вердикт» коштів за послуги з професійної правничої допомоги було надано платіжне доручення № 177920003 від 26.01.2021 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими на суму 8 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд також виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Що стосується питання розподілу судових витрат, то суд керується частиною першою статті 141 ЦПК України та, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, стягує з відповідачки понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 3853,30 гривень, які підтверджуються платіжним дорученням № 0172560003 від 06.01.2021 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитний договір - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/67010 від 04.09.2007 року в розмірі 256 886 (двісті п`ятдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір у розмірі 3863 (три тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.В. Саламатін