Рішення № 101426286, 26.11.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/5168/21

Номер провадження 2/489/2343/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої судді Губницького Д. Г.

з участю секретаря Савченка С. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії "Кредит Капітал" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В

В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії "Кредит Капітал" про захист прав споживача та визнання недійсним договору, в частині нарахування штрафу та пені укладений між ОСОБА_1 та ТОВ ФК «Кредит Капітал». Та списати незаконно нараховані штрафи та пеню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір займу. Вважає, що при укладенні вищевказаного кредитного договору порушені права як споживача згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних» зокрема: йому як споживачу, не була надана інформація, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», отже відсутнє будь-яке письмове твердження про його ознайомлення з усіма умовами кредитного договору. Також в порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» працівники ТОВ ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» при видачі кредитних коштів не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та всіма ризиками. Не існує будь - якого окремого документу, де викладена інформація передбачена вищезазначеними законами, на якому б стояв мій підпис про ознайомлення з такою інформацією. Таким чином, кредитор не надав мені повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту; відповідачем також був порушений п. 5 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яке полягає в тому, що позивач вважає несправедливими умови кредитного договору, зокрема згідно додатку до Кредитного Договору зазначена реальна річна процентна ставка за кредитом від суми кредиту. Поряд з цим згідно Договором при порушенні Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором, в тому числі у разі прострочення встановленого у цьому Договорі строку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Позичальник на вимогу кредитодавця сплачує на його користь пеню у розмірі 3.0% (три цілих нуль десятих процентів) від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення, тобто сума компенсації становить майже 100%, що відповідно до ч. 5 п. З ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою, та є всі підстави для визнання п.4.3 Кредитного договору не дійсним.

16.08.2021 року була винесена ухвала про відкриття провадження у справі і прийняття справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Позивач надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому заперечували проти задоволення позову та просили суд розглянути справу без їх участі.

Ухвалою суду справу розглянуто у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Дослідивши докази і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про те, що в позові необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно із ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України, одним з яких є визнання правочину недійсним (ч. 2 ст.16 ЦК України).

За змістом частин 2, 3 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Підстави визнання правочину недійсним, як способу захисту цивільних прав та інтересів, врегульовані нормами статей 215-236 ЦК України.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - Товариство), з однієї сторони, та громадянином України ОСОБА_1 (далі - Споживач), з другої сторони, було укладено Кредитний договір № 1985958, відповідно до якого Позивачу були надані кредитні кошти в сумі 12 000 грн.

11.09.2020 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК«Кредит- Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-11092020 від 11.09.2020 р.

Відповідно до умов даного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України Відповідач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «Авентус Україна», в тому числі і до Позивача за кредитним договором.

Кредитним договором, що укладений з Позивачем чітко передбачено предмет договору, пункт 1.2. Кредитного договору № 1985958 від 16.02.2020 року вказує, що на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до пункту 1.4. строк кредиту 22 дні. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

п. 5.4. Кредитного договору передбачає зобов`язання Споживача :

1) у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором;

2) повідомляти Товариство про зміну даних, зазначених у розділі 10 Договору протягом 3-х календарних днів;

3) виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором, Правилами та чинним законодавством України.

ТзОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед Позивачем виконав в повному обсязі, надавши йому, відповідно до п 1.2. Кредитного договору кредитні кошти, в свою чергу Споживач свої зобов`язання перед Товариством не виконав, відповідно до умов Договору про надання споживчого кредиту мав повертати кредитні кошти згідно із графіком погашення кредиту, передбаченого у Додатку №1 до Кредитного договору № 1985958 від 16.02.2020 року (Копія додається).

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених Кредитним договором, сторони несуть відповідальність згідного чинного законодавства України та положень цього Договору.

п.7.4. передбачає, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф.

Таким чином Кредитний договір містить інформацію, як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину, та строк на який видані кредитні кошти та процентну ставку, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, Відповідач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, в тому числі з розміром щомісячних процентів та розміром страхового платежу, що підтверджується його підписом в договорах.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушення.

Як правило власник порушеного права може скористатись не будь - яким, а конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У ст. 20 ЦК України вказано, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 202, 204 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як зазначено у ст. ст. 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інші фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ( Позика ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що оспорюваний правочин укладено з порушеннями його прав як споживача, що гарантовані чинним законодавством.

Даний договір укладений сторонами дистанційно. ОСОБА_1 не заперечував, що він є позичальником у вищезазначеному договорі. В свою чергу кредитор довів, що надав вичерпний перелік документів щодо змісту та умов кредитного договору (паспорт споживчого кредиту тощо).

Крім того суд звертає увагу, що підстави недійсності договору повинно мати місце на час його укладання. Вбачається, що ОСОБА_1 є особою на яку поширюється пільги військовослужбовця передбаченої ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Отже підстави недійсності договору з боку кредитора не вбачаються. А приховування позивачем свого особистого статусу перед кредитодавцем суд вважає за зловживання процесуального права, яке через це і наведене вище захисту шляхом визанння договору недійсним не підлягає.

Стосовно вимоги списання заборгованості, то суд зазначає наступне.

Нарахування будь-якої заборгованості за будь-якими складовими та розмірами є виключним правом кредитодавця допоки не пред`явиться відповідна матеріальна вимога до позивача. Тільки в цьому випадку у позивача є право на захист, а отже спосіб захисту шляхом списання заборгованості є неналежним. Тож у цій вимозі також слід відмовити.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Пленум Верховного Суду України у Постанові №9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (пункт 7).

Законодавець у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України визначив, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Положення ст.204 ЦК України встановлюють презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 203, 215, 230, 625, 639, 1048, 1049, 1054, ЦК України, ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії "Кредит Капітал" про захист прав споживачів та визнання недійсним договору - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Повний текст рішення суду складено 26.11.2021 року.

Суддя Д. Г. ГУБНИЦЬКИЙ