Ухвала суду № 101426182, 18.11.2021, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/960/21

Провадження № 2/488/1098/21

УХВАЛА

Іменем України

18.11.2021 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого по справі судді – Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря судового засідання – Глубоченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач — ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зняти арешт з усього рухомого майна, накладеного 24.05.2017 року реєстратором Миколаївської філії державного підприємства «Національні інформаційні системи» Миколаївської області, зареєстроване обтяження: арешт рухомого майна, реєстраційний номер обтяження 16281938, підстава обтяження: постанова б/н про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження 24.05.2017 року Корабельний ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ, код 34993136 щодо власника майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 26.03.2021 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання учасники процесу не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача був належним чином та своєчасно повідомлений про час та місце судового засідання, будь — яких заяв від нього не надходило, причина його неявки суду не відома.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до наступного.

Із матеріалів справи, зокрема із Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, вбачається, що на виконанні державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження № 49337585 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 оплату послуг арбітражного керуючого у розмірі 27 979,26 грн. та судовий збір у розмірі 279,80 грн.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 49337585 від 24.05.2017 року державним виконавцем накладено арешт на рухоме майно боржника ОСОБА_1 .

З листа Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що 15.06.2017 року дане виконавче провадження закінчено на підставі п.2 ч.І ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, і він просить суд зняти арешт з належного йому майна, який був накладений у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості по оплаті послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, і арешт був накладений державним виконавцем на його майно з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, - шляхом оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, суд помилково прийняв позов до розгляду, а тому, під час судового розгляду, має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 255 ЦПК України, Законом України “Про судовий збір” суд -

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Л.І. Селіщева