Рішення № 101425977, 22.11.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2018/20

Провадження № 2/487/708/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22.11.2021 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючий суддяНікітін Д.Г.,при секретаріОцабера М.С.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування рішення виконавчого комітету в частині, визнання недійсним ордерів та виселення,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2020 року позивач звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування рішення виконавчого комітету в частині, визнання недійсним ордерів та виселення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.12.1999 року № 774 її взято на квартирний облік до загальної черги, а на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.12.2014 № 1280 вона перебуває на квартирному обліку на першочергове отримання житла.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.11.2009 року ОСОБА_2 взято на облік до загальної черги на отримання житла, а 22.06.2018 року взято на облік до першої черги зі складом сім`ї 4 особи.

Не дивлячись на те, що вона раніше за часом перебуває на квартирному обліку, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.02.2020 № 78 відповідачу з його сім`єю надано 1-кімнатну квартиру по АДРЕСА_1 .

Посилаючись на порушення процедури та черговості надання жилих приміщень, що передбачено приписами Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та Житлового кодексу Української РСР, порушення своїх житлових прав, ОСОБА_1 просила задовольнити позов.

Відповідачі відзиви на позовну заяву не подавали.

Ухвалою суду від 26.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

05.10.2021 року протокольною ухвалою справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про слухання справи за його відсутності.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що згідно довідки з відділу обліку та розподілу житла виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20.01.2015 за вих. № 3, ОСОБА_1 знаходиться на квартирному обліку в загальній черзі з 27.12.1999 згідно з рішенням виконкому від 27.12.1999 № 774 складом сім`ї одна особа. Рішенням виконкому від 04.10.2013 № 8333 включено до складу сім`ї її чоловіка, сина та доньку.

Рішенням від 26.12.2014 № 1280 її включено до списку на першочергове отримання житлових приміщень зі складом сім`ї п`яти осіб (вона, чоловік, син та дві дочки).

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.11.2009 ОСОБА_2 взято на квартирний облік до загальної черги на отримання житлових приміщень громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а 22.06.2018 року включено до списку громадян, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 78 від 12.02.2020 відповідачу з його сім`єю надано квартиру АДРЕСА_1 (а.с.44).

Відповідно до змісту статей 4, 5 ЦПК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

У частині першій статті 4 ЦПК України, встановлено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло, але це право, як і кожне інше, має цінність, якщо може бути реалізовано, саме тому державу зобов`язано забезпечити захист суб`єктивних прав та законних інтересів громадян.

Статтею 48 Конституції України задекларовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема щодо обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Згідно статті 31 ЖК УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

За змістом статті 43 ЖК УРСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Перелік громадян, які мають право на першочергове та позачергове отримання житлових приміщень, визначений статтями 45, 46 ЖК УРСР. Також передбачено, що громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Порядок надання жилих приміщень громадянам, які перебувають на квартирному обліку, врегульовано Правилами обліку громадян, потребуючих покращення житлових умов, та надання їм жилих приміщень, що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професіональних союзів від 11.12.1984 № 470 (далі - Правила).

Відповідно до підпункту 1 пункту 39 зазначених Правил жилі приміщення надаються в порядку загальної черги, за винятком осіб, маючих право першочергового отримання цих приміщень.

Підпунктом 3 пункту 38 згаданих Правил встановлено, що черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на облік (включенням до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Згідно пункту 47 вищезазначених Правил громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список (додаток № 6). Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів або адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації і профспілковим комітетом. Рішення адміністрації (органу громадської організації) та профспілкового комітету затверджується виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. Про прийняте рішення повідомляється заінтересованим особам. Список громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, вивішується для загального відома.

Судом встановлено, що і позивач і відповідач із сім`ями були взяті на квартирний облік на першочергове отримання житла.

Пунктом 54 Правил передбачено, що в окремих випадках на прохання громадян, що перебувають на квартирному обліку (в першу чергу тих, у яких настала черговість на одержання жилих приміщень), та громадян, що користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, у порядку тимчасового поліпшення житлових умов їм може бути надане жиле приміщення, яке не відповідає вимогам, передбаченим пунктом 51 і абзацом першим пункту 52 цих Правил, або за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті зі збереженням відповідно права перебування на обліку та в списках першочерговиків чи в списку позачерговиків.

Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_2 за його заявою була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_2 житловою площею 18,7 кв. м на склад сім`ї чотирьох осіб в порядку тимчасового поліпшення житлових умов без зняття з квартирного обліку.

Вказане дає підстави вважати, що у виконкому був відсутній обов`язок пропонувати спірну квартиру позивачу, оскільки її площа не відповідає нормам на сім`ю позивача, а окремо із заявою надати їй у порядку тимчасового поліпшення житлових умов ОСОБА_1 не зверталася.

Доводи позивача про відсутність в засобах масової інформації повідомлень про розподіл спірної квартири та можливість звернутися із заявою про її надання спростовуються матеріалами справи.

За такого, оскільки доводи позивача про порушення виконавчим комітетом міської ради процедури надання квартири сім`ї ОСОБА_2 є недоведеними, тому відсутні підстави для скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.02.2020 за № 78 «Про поліпшення житлових умов громадян і надання їм житлових приміщень»

Згідно положень статті 59 ЖК УРСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Так як судом не встановлено підстав, передбачених статтею 59 ЖК УРСР та порушень порядку надання квартири ОСОБА_2 з сім`єю, відсутні і підстави для визнання ордеру недійсним.

За такого, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає через недовеність.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України підстави для стягнення судових витрат з відповідачів відсутні.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263- 265, 268 ЦПК України

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про скасування рішення виконавчого комітету в частині, визнання недійсним ордерів та виселення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.Г. Нікітін