Рішення № 101424768, 29.10.2021, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/471/21

2021 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2021

Іллінецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Балтака Д.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ № 956885 від 07.05.2021 р., -

встановив:

До Іллінецького районного суду Вінницької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відділення поліції № 5 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ № 956885 від 07.05.2021 р. Даною постановою на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 (трьох тисяч чотириста гривень 00 коп.) грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивача зазначив, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих письмових та інших доказів того, що він керував транспортним засобом, здійснював його рух та зупинку даного скутера. Позивач вказує, що він не здійснював керування цим транспортним засобом, а лише стояв поруч із даним скутером, який був припаркований на узбіччі дороги та розмовляв із іншою особою, коли до них під`їхали співробітники поліції та впевнившись у відсутності у нього документу, який дає право керування даним транспортним засобом, прийшли до висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, при цьому зазначили, що заперечення із даного приводу він має право висловити у місцевому загальному суді під час відповідного судового засідання із даного приводу.

З урахуванням зазначеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати зазначену постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 14 травня 2021 р. відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників та зобов`язано відповідача надати відзив на адміністративний позов.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 вересня 2021 р. задоволено клопотання позивача про заміну відповідача, залучено до участі у даній справі замість первісного відповідача - відділення поліції № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, в особі інспектора СРПП старшого лейтенанта поліції Кирилко С.М. належного відповідача - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області.

19 жовтня 2021 р. до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у змісті якого представник відповідача зазначає, що інспектор поліції, як посадова особа, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем Правил дорожнього руху України, маючи відповідні повноваження зробив висновок про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395. З огляду на наведене представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Змістом частини 8 даної статті визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, розглянувши адміністративну справу, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 07 травня 2021 р. інспектор сектору реагування патрюльої поліції відділення поліції № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції Кирилко С.М., розглянувши матеріали справи відносно позивача встановив, що 07 травня 2021 р. о 08:50 год. ОСОБА_1 на Т-02-21 в м. Іллінці керував транспортним засобом HONDA DIO, не маючи права керування даним транспортним засобом, та виніс постанову серії БАБ № 956885 від 07.05.2021 р. про притягнення останнього до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 (трьох тисяч чотириста гривень 00 коп.) грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП (а.с. 7).

Оскаржувана у судовому порядку постанова про накладення адміністративного стягнення підписана особою, яка її винесла, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності; під час складення постанови зауважень та пояснень позивач не надавав. При цьому, як вбачається зі змісту даної постанови відео-фіксація зазначеного правопорушення не здійснювалась, свідки зазначеної події відсутні.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення та Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 р. № 1306.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України „Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно пункту 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Змістом пункту 2.1а ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за частиною 2 статті 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Положеннями пунктів 1 та 8 частини 1 статті 35 Закону України „Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху та якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Згідно статті 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені частиною 2 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У пункті 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395, зареєстрованого у Мінюсті України 10.11.2015 р. за № 1408/27853 визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною 2 статті 126 КУпАП. Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 283 КУпАП унормовано, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Як вбачається зі змісту частини 2 статті 126 КУпАП суб`єктом вчинення даного адміністративного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, або особа, яка передала керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КпАП України визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до статті 256 КпАП України, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є та не може бути беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 19 лютого 2020 р. у справі № 204/8036/16-а (провадження № К/9901/24178/18), від 26 квітня 2018 р. у справі № 338/1/17 (провадження № К/9901/15804/18) та від 08 липня 2020 р. у справі № 463/1352/16-а (провадження К/9901/21241/18). У відповідності до частини 5 статті 243 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями абзацу 3 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" визначено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

В свою чергу, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих письмових та/або інших доказів (відео-запису з нагрудного реєстратора інспектора поліції тощо), а також пояснень свідків, які б доводили факт керування скутером саме позивачем по справі та свідчили б про наявність у останнього вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

При цьому положеннями частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин, з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем пункту 2.1а Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачене частиною 2 статті 126 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.

Змістом частини 2 статті 19 Конституції України визначено органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Виходячи із приписів статті 9 КАС України, суд дійшов висновку, що в діянні позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки під час розгляду справи в суді не доведено наявність протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, якою було б порушено вимоги частини 2 статті 126 КУпАП, тобто не доведено самого факту вчинення адміністративного правопорушення.

У відповідності до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ № 956885 від 07.05.2021 р. підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Положеннями пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Змістом пункту 1 частини 3 даної статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Змістом частини 3 даної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У відповідності до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу останнім суду надані відповідні письмові докази зазначеного, а саме: договір про надання правничої допомоги від 13.05.2021 р. № 110, у відповідності до умов якого розмір гонорару адвоката погоджений сторонами складає 500,00 (п`ятсот гривень 00 коп.) (а.с. 10-11), детальний опис робіт із розрахунком витрат на правову допомогу, у відповідності до якого при наданні правової допомоги адвокатом витрачено та планується витратити 2 (дві) години, при цьому година роботи адвоката оплачується у розмірі 250,00 (двісті пятдесят гривень 00 коп.) грн. (а.с. 12), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АВ № 1013908 від 13.05.2021 р. (а.с. 13), квитанція до прибуткового касового ордеру № 110 від 13.05.2021 р. на суму 500,00 (п`ятсот гривень 00 коп.) грн. (а.с. 14).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту)на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями статті 30 даного Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04).

Як вбачається зі змісту детального опису робіт із розрахунком витрат на правову допомогу, на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 13.05.2021 р. № 110 зміст витраченого часу адвокатом складає: за підготовку адміністративного позову, документів процесуального характеру у ході розгляду справи (пояснень, заперечень, заяв) - 1 (одна) година; за участь адвоката в судовому засіданні по даній справі в Іллінецькому районному суді Вінницької області - 1 (одна) година; разом - 2 (дві) години.

Оплата витрат на правову допомогу у даній справі орієнтовно складає 500,00 грн. із розрахунку 250,00 грн. х 2 год. = 500,00 грн.

В свою чергу, ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 14 травня 2021 р. про відкриття провадження у даній справі, постановлено проводити її розгляд у порядку визначеному частиною 1 статті 262 КАС України за наявними матеріалами.

Судом встановлено, що з урахуванням проведення судового розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників, такий вид правової допомоги, як представництво інтересів у суді під час здійснення адміністративного судочинства позивачу об`єктивно не надавався, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про необхідність стягнення із відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрат на правову допомогу, яка полягала у підготовці адвокатом адміністративного позову, документів процесуального характеру у ході розгляду справи (пояснень, заперечень, заяв) у розмірі 250,00 (двісті п`ятдесят гривень грн. 00 коп.) грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на кориться позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 (чотириста двадцять грн. 40 коп.) грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 20, 73-77, 90, 132, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 126, 245, 247, 251, 283, 288 КУпАП, суд -

ухвалив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Кирилко Сергія Миколайовича про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400,00 (три тисячі чотириста гривень 00 коп.) грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 956885 від 07.05.2021 р. та закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті витрат на правову допомогу у розмірі 250,00 (двісті п`ятдесят грн. 00 коп.) грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, ЄДРПОУ 40108672, адреса місця знаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 20.

Суддя: