Рішення № 101420157, 18.10.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/23579/19

н/п 2/766/795/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Прохоренко В.В.,

секретар Бакшина К.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, треті особи: Перша Херсонська державна нотаріальна контора Херсонської області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до до Виконавчого комітету Антонівської селищної ради, третя особа: Перша Херсонська державна нотаріальна контора Херсонської області про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина.

Наказом по совхозу «Винрозсадник» від 16.06.1975 року № 24/3, на підставі рішення земельної комісії, рішення робочого комітету та по узгодженню з Антонівською селищною радою ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва будинку в смт. Антонівка.

Згідно плану земельної ділянки, затвердженого районним архітектором 16.09.1987 року ОСОБА_3 було затверджено будівництво на земельній ділянці розміром 500 кв.м. житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Усі приміщення згідно плану КП ХБТІ ХОР, на вище вказаній земельній ділянці були збудовані спадкодавцем до 05.08.1992 року.

З довідки, виданої виконкомом Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона, вбачається, що згідно земельно-облікових документів по Антонівській селищній раді запис в книзі № 3452 за адресою: АДРЕСА_1 земельна ділянка площею 0,005 га знаходиться в користуванні у ОСОБА_3 , згідно наказу №24/3 від 16.06.1975 року.

Згідно технічного паспорту КП БТІ ХОР житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 складає 136 кв.м.

За життя спадкодавець не встиг оформити право власності на житловий будинок.

Позивач у встановлений законом строк звернулася до Першої Херсонської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно.

Враховуючи викладене просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 27.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.03.2021 року замінено неналежного відповідача - виконавчий комітет Антонівської селищної ради на Херсонську міську раду.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_2 .

В судове засідання позивач не з`явилась, надала повноваження представнику.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Представник Першої Херсонської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, при вирішенні спору покладався на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляду справи у її відсутність, позовні вимоги вважала такими, що підлягають задоволенню.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, зважаючи на їх належне повідомлення та подані заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 05.01.1980 року, що підтверджується актовим записом про шлюб № 10, складеним міським відділом РАЦС м.Херсона 05.01.1980 року.

Наказом по совхозу «Винрозсадник» від 16.06.1975 року № 24/3, на підставі рішення земельної комісії, рішення робочого комітету та по узгодженню з Антонівською селищною радою ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку площею 0,05 га для будівництва будинку в смт. Антонівка.

Згідно плану земельної ділянки, затвердженого районним архітектором 16.09.1987 року ОСОБА_3 було затверджено будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . розміром 11.86х8.96 з підвалом на земельній ділянці розміром 500 кв.м. Забудову земельної ділянки дозволено робити тільки по проекту затвердженому головним архітектором м.Херсона.

Проте як вбачається з технічного паспорту КП БТІ ХОР житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 має площу разом по певрому поверху 104,2 кв.м., разом по літ. "А" - 148 кв.м. Усі приміщення на вище вказаній земельній ділянці були збудовані спадкодавцем до 05.08.1992 року.

З довідки, виданої виконкомом Антонівської селищної ради Дніпровського району м. Херсона, вбачається, що згідно земельно-облікових документів по Антонівській селищній раді запис в книзі № 3452 за адресою: АДРЕСА_1 земельна ділянка площею 0,005 га знаходиться в користуванні у ОСОБА_3 , згідно наказу №24/3 від 16.06.1975 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина.

За життя спадкодавець не встиг оформити право власності на житловий будинок.

Листом Першої Херсонської державної нотаріальної контори Афанащенко О.С. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Як передбачено ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи , яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до роз`яснень наданих у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно роз`яснень наданих у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини, отже позивачу необхідно було звернутися з позовом про визнання права та обов`язків забудовника, оскільки у спадкодавця не виникло право власності на спірний будинок так як він не був зданий в експлуатацію.

Тобто, для переходу в спадщину права власності на будинок необхідно, щоб спадкодавець мав за життя всі документи, які підтверджують виникнення в нього права власності на збудований будинок.

Будинки, не завершені будівництвом, це ті, які не здані в експлуатацію. До здачі в експлуатацію спадкодавець вважається власником матеріалів, використаних в процесі будівництва.

Вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

Пунктом 9 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію:

збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів;

збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.

Отже, прийняттю в експлуатацію підлягають індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року.

Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17.

Судом встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 збудований з відхиленням від плану, затвердженого районним архітектором м.Херсона 16.09.1987 року та позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що його будівництво завершено до 05.08.1992 року, а тому не потрібно було здавати в експлуатацію.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутність підстав визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 будинок є не прийнятим в експлуатацію, збудований з відхиленням від плану, затвердженого районним архітектором 16.09.1987 року, що виключає можливість державної реєстрації права власності на новостворене нерухоме майно.

На підставі викладеного, ст. ст. 392, 1216-1218, 1268, 1296 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст.ст. 12-13,76-79, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя В.В. Прохоренко