Рішення № 101419406, 26.10.2021, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1705/21

2/950/572/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря - Гладкової С.В.

розглянувши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат - Василець Сергій Олексійович до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", третя особа на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, третя особа на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Савенко Юрій Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ :

Представник позивачки звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича №25996 від 30 квітня 2021р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за Кредитним договором №2196060 від 28 вересня 2020р. на загальну суму 32 953,20 грн.

В судове засідання представник позивачки, не з`явився, надав заяву в якій він просить провести розгляд справи у його відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просить провести розгляд справи у його відсутності, у наданому відзиві на позовну заяву зазначив, що повністю заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що кредит надавався строком на 30 днів з 28.09.2020 року по 28.10.2020 року зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом. 12.01.2021 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем був укладений договір відступлення прав вимог № 59-МЛ від 12.01.2021. Представник зазначає, що після набуття статусу нового кредитора та отримання права грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Мілоан" в тому числі і до позивачки за кредитним договором № 2196060 від 28.09.2020 року, відповідачем не нараховувались пеня або будь-які штрафи, тобто заборгованість відповідачки є безспірною. Виконавчий напис нотаріусом вчинений відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, відповідач не погоджується з зазначеною позивачкою сумою судових витрат, вважає її завищеною і неспівмірною.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи, повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

23 липня 2021р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який було зареєстровано Лебединським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про що було видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 від 23 липня 2021р (а.с. 8). Після укладення шлюбу ОСОБА_2 змінила своє прізвище на - « ОСОБА_1 ».

17 серпня 2021р. позивачка на номер мобільного телефону НОМЕР_2 отримала повідомлення від відправника «Виконавча служба» про проведення блокування на її рахунку грошових коштів в сумі 36 748,52грн. Як зазначено в даному повідомлення особою, якою було проведено блокування таких грошових коштів є приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Савенко Юрій Олександрович, що стверджено роздруківкою смс повідомлення з телефона (а.с. 9).

17 серпня 2021р. приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Савенко Юрієм Олександровичем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 32 953,20 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича №25996 від 30 квітня 2021р. (а.с. 17).

Також 17 серпня 2021р. Приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Савенко Юрією Олександровичем були винесені:

- постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 500,00грн., як мінімального розміру витрат виконавчого провадження (а.с. 18);

- постанова про стягнення з боржника основної винагороди про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 3 295,32 грн., як основної винагороди приватного виконавця (а.с. 19);

- постанова про арешт коштів боржника, у відповідності з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 36 748,52грн. (а.с. 20).

30 квітня 2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем був вчинений виконавчий напис №25996 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 32 953,20 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а саме: 8000,00грн. - заборгованості за тілом кредиту; 24023,20 грн. - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками; стягнуто плату за вчинення такого виконавчого напису нотаріуса на підставі ст.31 Закону України «Про нотаріат». Загальна сума заборгованості позивача становить 32953,20 грн. (а.с. 16). У вказаному виконавчому написі нотаріуса зазначено, що з ОСОБА_1 підлягає до стягнення заборгованість на користь відповідача, якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 40484607, відступлено право вимоги на підставі Договору відступлення прав вимоги №59-МЛ від 12 січня 2021р. за Кредитним договором №2196060 від 28 вересня 2020р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.ст15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012р. №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст.88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з пп.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 Закону України «Про нотаріат»).

У постанові Верховного суду України від 05 липня 2017р. у справі №754/9711/14-ц зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З урахуванням приписів ст.ст.15, 16, 18 Цивільного кодексу України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Проте, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України постанові від 27 березня 2019р. у справі № 137/1666/16-ц, провадження 14-84цс19.

Окрім того, слід зауважити, що 26 листопада 2014р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017р. у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017р. у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017р. було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018р. було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017р.

Пункт 1 зазначеного Переліку, в чинній на день вчинення виконавчого напису редакції, регламентує, що для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Вчинення виконавчого напису на договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМУ № 1172 від 29 червня 1999р., а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.

Отже, станом на 30 квітня 2021р.- дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу договору чи його дублікату, що має силу оригіналу. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачалось.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В той же час копія Кредитного договору №2196060 (індивідуальна частина) від 28 вересня 2020р., укладена між позивачкою та ТОВ "Мілоан" не була нотаріально посвідчена, таким чином, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019р. у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

П.8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ №2 від 07 лютого 2014р., вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача на момент винесення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса була відсутня вимога до боржника, та не надано доказів її направлення, що викликає обґрунтований сумнів у тому, що на момент винесення спірного виконавчого напису, приватний нотаріус міг об`єктивно пересвідчитись у наявності безспірності вказаної заборгованості. А тому позивачка не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та Відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналіз п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. №1172 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подається:

- оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

- документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, дав підставу Верховному Суду у справі №554/6777/17 (ухвала від 15 квітня 2020р.), дійти висновку про те, що у Переліку не розкрито які саме документи підтверджують безспірність заборгованості боржника.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

У зв`язку із цим, Верховний Суд у цивільній справі №554/6777/17 дійшов висновку про те, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку, на який надається позика.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018р. у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18; від 04 липня 2018р. у справі №310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18; від 31 жовтня 2018р. у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.

Як вбачається зі змісту Кредитного договору №2196060 (індивідуальна частина) від 28 вересня 2020р. начебто ТОВ «Мілоан», як фінансова установа, надало Позивачеві, як позичальнику суму позики в розмірі 8000,00грн., а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі у строк до 28 вересня 2020р. (п.1.3. та п.1.4. Договору).

В свою чергу загальні витрати Позичальника за кредитом що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 24,00грн. в грошовому виразі та 4,00 відсотків річних у процентному значення (орієнтовна реальні річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1 - 1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позивальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позивальника за кредитом складає 8 024,00 гривень.

Таким чином, позикодавець ТОВ «Мілоан» чи ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України якщо і має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах, то тільки за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто з 28 вересня 2020р. по 28 жовтня 2020р. в сумі 24,00грн.

Після закінчення строку його дії ні у ТОВ «Мілоан», ні у ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» як позикодавця відсутні правові підстави нараховувати будь-які проценти.

Таким чином нарахована заборгованість за Кредитним договором №2196060 від 28 вересня 2020р. свідчить про те, що визначена відповідачем сума заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом в розмірі 24023,20грн. виходить за межі строку кредитування і відповідно не являється безспірною.

Згідно ч. 1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з положенням ч.3 ст.13 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивач була сповіщена про намір вчинення виконавчого напису, у відповідача на момент його вчинення існувало право на стягнення заборгованості, і що виконавчий напис вчинено на підставі первинних документів, які підтверджують заявлену до стягненню суму заборгованості; з наявних доказів неможливо встановити період, за який нараховані проценти.

Зазначене в сукупності дає підстави для висновку, що на момент вчинення виконавчого напису не існувало обставин, що беззаперечно підтверджували безспірність заявлених відповідачем вимог, що є безумовною підставою для задоволення позову та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ст.15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Ст.133 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст.141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

2) у разі відмови в позові - на позивача.

Ч.8 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивачки адвокатом Васильцем С.О. був поданий розрахунок витрат на правову допомогу, суд вивчивши та проаналізув, вважає обгрунтованим розрахунок в частині ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, підготовки та направлення адвокатського запиту, підготовки заяви про забезпечення позову, підготовки позовної заяви та підготовки відповіді на відзив. Тому приходить до висновку про необхідіність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Крім того, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати - сплачений судовий збір, що становить 1362 грн.

Таким чином, судві витрати, що підлягають стягненню з відповіджача на користь позивачки становлять 5862 гривні.

На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 253, 254, 530, 631 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 19, 85, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича №25996 від 30 квітня 2021р. про стягнення з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79018, Львівська обл., м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованості за кредитним договором №2196060 від 28 вересня 2020р. на загальну суму 32 953,20 грн., в тому числі: 8000,00грн. - заборгованості за тілом кредиту; 24023,20грн. - заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками; 930,00грн. - плати за вчинення такого виконавчого напису нотаріуса.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: 79018, Львівська обл., м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи в розмірі 5862 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бакланов Р. В.