Рішення № 101416333, 26.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9867/20

Провадження № 2/522/2886/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання договору недійсним, визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію прав та обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси з 06.07.2020 року знаходиться цивільна справа за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Пономарьова Дар`я Володимирівна про визнання договору недійсним, визнання протиправним рішення та скасування запису про державну реєстрацію прав та обтяжень. Спір стосується квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 110.2, житлова площа (кв.м): 62.3.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52550536 від 05.06.2020, на підставі договорі купівлі-продажу, серія та номер: 1201, виданий 05.06.2020 року, приватним нотаріусом Пономарьова Дар`я Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ зареєстровано право власності частки 1/1 за власником: ОСОБА_3 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 110.2, житлова площа (кв.м): 62.3 Адреса: АДРЕСА_1 ., що належала Позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у рівних частках.

За твердженням позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , саме з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, 05.06.2020 року , їм стало відомо, що відбувся перехід права власності на спірну квартиру в зв`язку з нібито невиконанням Позичальником - Позивачем ОСОБА_5 своїх зобов`язань по Договору кредиту № 1687, що був укладений між АКБ "ІМЕКСБАНК" та ОСОБА_1 03 вересня 2007 року, в забезпечення якого було укладено Договір іпотеки реєстровий № 3396, 04.09.2007р., відносно його майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі вважають, що договір купівлі продажу квартири слід визнати недійсним, запис про державну реєстрацію права власності на квартиру внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В., здійснено з порушеннями вимог діючого законодавства України, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскільки, зокрема, нотаріус не мав права здійснювати реєстрацію об`єкта нерухомості так, як: фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оцінка предмета іпотеки здійснена суб`єктом оціночної діяльності, без виходу на місце і без огляду самого об`єкта нерухомості, вона не відповідає дійсній ринковій вартості спірного нерухомого майна.

Також позивачі зазначають, що відповідачем ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" їм не направлялось повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодавця з зазначенням, який з передбачених ч.3, ст. 36 Закону України «Про іпотеку» способів буде застосований Іпотекодержателем для задоволення його вимог, передбачене іпотечним договором, та таке повідомлення та докази його отримання не надавалось нотаріусу при здійсненні реєстрації права власності, що є порушенням вимог Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 (діючому на момент вищевказаної реєстрації права власності на предмет іпотеки). Також позивачі вказують на те, що за вищевказаними кредитним договором здійснено розрахунок, а відтак розрахунок процентів здійснено невірно, оскільки позичальником було погашено заборгованість за кредитом.

Ухвалою суду від 06.07.2020 року провадження у справі було відкрито з призначенням до розгляду в підготовчому засіданні на 05.10.2020 року.

Ухвалою суду від 30 липня 2020 року було розглянуто та задоволено клопотання представника позивачів, забезпечено позов до розгляду справи по суті, а саме: накладено заборону на вчинення реєстраційних дій з приводу відчуження об`єкту нерухомості спірної квартири.

Представником ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» 17.09.2020 року було надано суду відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.90-112).

Через неявку сторін, підготовче засідання 05.10.2020р. було відкладено на 09.11.2020р..

Представником позивачів 19.10.2020 надано суду відповідь на відзив (а.с.125-130) та клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у ТОВ «ФК «довіра та Гарантія» завірену належним чином копію Звіту про незалежну оцінку майна, складено 04.06.2020 року, суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Ай Ен Джі Груп» на суму 60000,00 грн..

Ухвалою суду, повний текст якої складено 16.11.2020 року, було розглянуто та задоволено клопотання представника позивачів про витребування доказів. Витребувано з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» належним чином засвідчені копії Звіту про незалежну оцінку майна, а саме щодо спірної квартири, розташованої, складено 04.06.2020р., суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Ай Ен Джі Груп» на суму 60 000,00 грн..

До суду 09.11.2020 року надійшов відзив на позов від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 (а.с.177-205, т.1).

У зв`язку з відсутністю світла в приміщенні Приморського районного суду м.Одеси, розгляд справи призначений на 21.12.2020 року відкладено на 25.01.2021 року.

21.12.2020 року на адресу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» повторно направлено копію ухвали суду від 16.11.2020 року про витребування доказів.

У підготовче засідання призначене на 25.01.2021 року сторони не з`явилися, представник позивачів надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутністю. Розгляд справи відкладено на 17.03.2021 року.

25.01.2021 року на адресу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» втретє направлено копію ухвали суду від 16.11.2020 року про витребування доказів.

Ухвалою суду, повний текст якої складено 17.03.2021 року, було повернуто відповідачу клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду, повний текст якої складено 18.03.2021 року, по справі було закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 04.05.2021 року.

Ухвалою суду від 22.03.2021 року було розглянуто та задоволено клопотання представника позивача, до розгляду справи по суті забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру.

У зв`язку з тим, що 04.05.2021р. був державним вихідним , розгляд справи був відкладений на 01.07.2021р.. Через неявку сторін, розгляд справи 01.07.2021р. був відкладений на 16.09.2021р..

Ухвалою суду, повний текст якої складено 05 липня 2021 року, було розглянуто та залишено без задоволення клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про зупинення провадження.

У судовому засіданні 16.09.2021 року були присутні : представник позивачів - ОСОБА_7 , представник відповідача - ОСОБА_6 та представник відповідача - ОСОБА_8 ..

Третя особа приватний нотаріус Пономарьова Дарья Володимирівна у судове засідання не з`явилась, була сповіщена про час та місце розгляду справи належним чином. За згодою присутніх сторін, із урахуванням ст. 223 ЦПК України, було вирішено проводити судове засідання за відсутності третьої особи.

Представник позивачів позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на те, що спірна квартира була іпотечною та не було дотримано порядок її реалізації, а саме не було направлено позивачем відповідну вимогу, оцінка квартири не відповідає дійсності, окрім того заперечували розрахунок заборгованості, в рахунок якої було звернуто стягнення; також посилався на те, що квартира є єдиним місцем проживання позивача , а факт його реєстрації за іншою адресою не має значення. Заперечував підпис позивача в повідомленні.

Представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» заперечував проти вимог та просив відмовити, посилався на те, що ОСОБА_1 отримав кредит та через невиконання ним зобов`язань виникла заборгованості, про стягнення якої вирішено судом (між тим рішення суду не виконано). І тому ними було реалізовано права як іпотекодержателів шляхом звернення стягнення на квартиру в досудовому порядку. Посилався на те, що ними були відправлені відповідні вимоги та останні отримані позивачами, факт підробки підпису на повідомленні не підтверджений. Після чого ними було перереєстровано право власності на квартиру в досудовому порядку, при цьому всі дії були вчиненні у відповідності до діючого законодавства та дотримано процедуру. Просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність їх дій.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 також заперечувала проти вимог та просила відмовити, посилаючись на те, що відповідачка є добросовісним набувачем спірної квартири та придбала її у ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у порядку, передбачено законодавством. При цьому нотаріусом усі документи були перевірені та не було ніяких перешкод у продажі майна. При цьому у спірній квартирі ніхто не проживає, оскільки коли відповідачка прибула до квартири, то двері були замуровані, не було встановлено ніякого ремонту, ніяких комунікацій. Також ними було долучено відповідь голови ОСББ згідно якої повідомлено про існування заборгованості з оплати комунальних послуг, а отже до подання даного позову позивач ніяких платежів за квартирою не здійснював. Посилались на те, що заборгованість позивача перед банком до сих пір не погашена, а отже вважають, що звернення стягнення на предмет іпотеки була правомірною. Посилалась на те, що у разі, якщо внаслідок реалізації предмета іпотеки в рахунок стягнення боргу залишилась різниця, то позивач має право на отримання даних коштів, проте такі вимоги ним не заявлялись. Просила відмовити у позові.

По справі було оголошено перерву до 16.11.2021 року.

У судове засідання від 16 листопада 2021 року сторони не з`явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи належним чином.

Від представника позивачів до суду надійшла заява, згідно якої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, розглядати справу за його відсутності.

Від представників відповідачів до суду надійшли заяви, згідно яких позовні вимоги визнали та не заперечували проти їх задоволення, про що постановити відповідне рішення.

У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Верховний Суд у постанові від 1жовтня 2020року у справі №361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

З урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, належного сповіщення сторін, а також відсутність доказів поважності причин неявки, суд ухвалив розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, датою складання повного тексту рішення є 26.11.2021р..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази та заяви в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно матеріалів справи, 3 вересня 2007 року між АКБ «Імексбанк», правонаступником якого є відповідач - ПАТ «Імексбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 1687, відповідно до умов якого відповідач надав позивачеві у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 250000 доларів США зі сплатою 14 відсотків річних та порядком погашення заборгованості згідно графіку, визначеного п. 1.1.1. договору, до 1 вересня 2017 року.

Вказане кредитне зобов`язання було забезпечено іпотекою за договором іпотеки від 04.09.2007 року (реєстр. №3397), укладеного між банком та ОСОБА_1 та нотаріально посвідченого за реєстр. №3397 04.09.2007р. приватним нотаріусом Харитоновою Т.Є. , та в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_2 заг. пл.. 89,9 кв.м.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.06.2020 року вказана квартира №207 була відчужена ТОВ «№ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» Якимець І.І. за ціною 600 000 грн., вартість якої була визначена згідно звіту про незалежну оцінку майна від 04.06.2020 року, складеного ТОВ «Ай Ен Джі Груп».

Як встановлено за розглядом справи, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» як правонаступник ПАТ «Імексбанк» 05.06.2020 року у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» реалізувало предмет іпотеки шляхом продажу вказаної квартири третій особі, уклавши із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 05.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим номером 1201.

Згідно п.2 вказаного договору вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить по Ѕ часини ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 13.01.2018р. та ОСОБА_1 - на підставі копії свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 виданого 19.01.2006р. виконкомом Одеської міської ради.

Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить продавцю як іпотеко держателю на підставі:

Договору іпотеки від 04.09.2007р. укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» за реєстр . №3396. та ОСОБА_1 , і Договору про відступлення прав за договором іпотеки від 15.09.2019р.

Того ж дня 05.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52550536 від 05.06.2020, на підставі вказаного договору купівлі-продажу, серія та номер: 1201 від 05.06.2020 року, було зареєстровано право власності частки 1/1 за власником: ОСОБА_3 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 110.2, житлова площа (кв.м): 62.3 кв.м., Адреса: АДРЕСА_1 ., що належала Позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у рівних частках.

Таким чином вбачається , що спірна квартира належала боржнику ОСОБА_2 за кредитним договором лише частково, тобто Ѕ частину, та попри зазначене, була відчужена відповідачем без згоди іншого співвласника Ѕ частки цієї квартири, саме ОСОБА_1 .

Крім того сторонами не надано суду Договір іпотеки від 04.09.2007р. укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» за реєстр. №3396. Таким чином суду не надано належних доказів відповідного застереження в іпотечному договорі від 04.09.2007р. з правом іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Проте згідно інформаційної довідки з ЄДРРПна НМ від 16.03.2021р. вбачається, що власником квартири №207 (спірна) був ОСОБА_1 (а.с.219), проте згодом як вбачається з інформаційної довідки (а.с.28) 1/2 частина спірної квартири 13.01.2018р. було подаровано ОСОБА_2 .

Згідно з листа ОСББ «НОВА АРКАДІЯ» від 07.07.2020р. в спірній квартирі ніхто не зареєстрований. (а.с.201т.1).

До матеріалів справи представником Товариства були долучені рекомендовані повідомленні про вручення поштового відправлення, з датою відправки 29.08.2019 року, на ім`я адресата - ОСОБА_1 (а.с.96). Між тим факт отримання такого поштового відправлення не визнається та заперечується позивачем. Крім того суду не надано вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, згідно матеріалів справи, з 13.01.2018 року ОСОБА_2 став співвласником спірної квартири (1/2 частини) на підставі договору дарування серія та номер 17 від 13.01.2018 року. Між тим, доказів направлення товариством будь-якої вимоги до співвласника іпотечного майна суду не надано.

Згідно ст.. 18, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор може прийняти одне із рішень: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в державній реєстрації; у свою чергу рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

Частиною 1, ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Підтвердження того, що відповідач ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" надіслав позивачам ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , вимогу про усунення порушень, всупереч ч.1 ст. 35 Закону України « Про іпотеку», в матеріалах справи відсутнє, отже відповідач ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", не надало необхідні для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження, документи передбачені п. 61 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме, вимогу про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

У відповідності до п. 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (п. 18 Порядку).

Для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину (п.57 Порядку).

П.61 Порядку встановлює, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Пунктом 3, 6, ч.1 , ст. 24 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказує, що має бути відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень v разі, якщо:

- подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

- наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

На момент прийняття рішення про реєстрацію права власності були наявні обтяження нерухомого майна, а саме обтяження: все нерухоме майно.

Номер запису про обтяження: 9878185 (спеціальний розділ)

Дата, час державної реєстрації: 02.06.2015 15:37:27

Державний реєстратор: Матусенко Тетяна Петрівна, Сумське міське управління юстиції, Сумська обл..

Підстава виникнення обтяження:

постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 29390265, виданий 26.05.2015, видавник: Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції

Підстава внесення запису:

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21744775 від 02.06.2015 15:37:39, Матусенко Тетяна Петрівна , Сумське міське управління юстиції, Сумська обл.

Вид обтяження: арешт нерухомого майна

Відомості про суб`єктів обтяження:

Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 37784796, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 40021, Сумська обл., м. Суми, вул. Гамалія, 31-А

Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , країна громадянства: Україна, адреса: АДРЕСА_5

Опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

Відповідно до п. 28 Порядку проведення держаної реєстрації прав та їх обтяжень, Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 24 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови у державній реєстрації прав.

В ухвалі від 17 липня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа № 6-21250св13) дійшов висновку про те, що забезпечення судом позову у виді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна означає, що цей об`єкт набуває правового режиму обмеженого в цивільному обороті. В тому разі, коли під час дії заборони відбувається відчуження такого майна особою, обізнаною про накладення арешту на майно, відповідний правочин може визнаватися недійсним і є таким, що порушує публічний порядок.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права приходимо до висновку, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Усупереч ч. 2, ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Приватний нотаріус Пономарьова Дар`я Володимирівна не перевірила і не встановила відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (Договір про задоволення вимог іпотекодержателя не було укладено);

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону (на момент вчинення оскаржуваної реєстраційної дії були наявні арешти квартири);

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Також, у матеріалах реєстраційної справи відсутні докази виникнення боргу та його обґрунтований розрахунок. Відтак відсутні підстави для твердження, що має місце заборгованість, а також доведеність її розміру. Зазначені докази слугували підставою для вчинення нотаріусом правочину зміни власника житла.

Суд не приймає доводів представника позивача, що Позивач ОСОБА_1 погасив заборгованість за тілом тіло кредиту, оскільки суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів зазначеного, а рішення суду не може ґрунтуватися на примущенях.

Додатково зазначаємо, згідно п. 2.7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотеко держателя передбачено право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов`язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, вказана вимога вручена позивачам не була.

Відповідно до ч.1, ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України «Про іпотеку» одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказаний Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону країни «Про іпотеку»): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; 2)право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Також, суд погоджується із доводами сторони позивача, що рішення нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 , порушує норми Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № І304-VII. який опубліковано 07.06.2014 р., протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 р. у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) підтвердила заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що в даному конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Отже дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення.

Із іпотечного та кредитного договору вбачається, що кредит є споживчим, видавався в іноземній валюті - доларах США для придбання нерухомості кв. №93 , а предмет іпотеки складає загальну площу: (кв.м): 110.2, житлова площа (кв.м): 62.3.

Згідно даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, окрім іпотечного майна - квартири будь-якого нерухомого майна за позивачем, іншого нерухомого майна не зареєстровано, а також квартира є єдиним місцем проживання.

Таким чином, на позивача ОСОБА_1 розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року № 1304-VII. а тому перехід права власності на квартиру можливий лише після припинення дії зазначеного мораторію.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що вданому конкретному випадку передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд КЦП КЦС у своїй постанові від 31.10.2018р. по справі №465/1310/17.

Окрім того, у матеріалах судової та реєстраційної справи відсутні докази виникнення боргу та його обґрунтований розрахунок. Відтак відсутні підстави для твердження, що має місце заборгованість, а також доведеність її розміру. Зазначені докази слугували підставою для вчинення нотаріусом правочину зміни власника житла.

Щодо зазначеної в Повідомленні про намір звернути стягнення на предмет іпотеки то вона є не підтверджена належним чином у матеріалах реєстраційної справи, а отже є такою, що не може бути застосована під час виконання кредитного договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. А тому фактично вбачається, що стягнення на предмет іпотеки було здійснено без установлення суми боргу, що є основною підставою для скасування вчинених нотаріусом відповідних дій (ухвалених рішень).

Частиною 4, ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Підпунктом 1 п. 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 868 встановлено, що документами, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Згідно ч.1 ст.33 ст.37, Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Однак, нотаріус, в порушення вимог діючого законодавства, не перевірив, чи виникли права у іпотекодержателя саме щодо спірної квартири.

Відповідно до «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 868 (діючому на момент вищевказаної реєстрації права власності на предмет іпотеки), нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно в результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя - рішення щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державним реєстраторами прав на нерухоме майно, як передбачено Наказом міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб"(чинного на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом п.2 вказаного Наказу державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у п.1 Наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін`юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2013 р. № 868(чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з аналізу вказаних норм, є підстави вважати, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії Приватного нотаріуса Пономарьова Дар`я Володимирівна, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ, номер свідоцтва 5119 , АДРЕСА_7 , щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є також протиправними у зв`язку з відсутністю у нотаріуса повноважень і необхідного пакету документів щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення безпосередньої нотаріальної дії з майном.

Аналогічна правова позиція викладена Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року по справі № 521/18393/16-ц.

Крім того, відповідно до ч. 7ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній, станом на 14.08.2015 року (дату прийняття рішення про реєстрацію права власності), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об`єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав.

Ті ж самі положення закріплені у пункті 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 № 868, а саме встановлено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна.

Відповідно до ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальний округ це територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться держана нотаріальна контора, в якій працює держаний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса. Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста.

Третя особа є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Місцем розташування спірного об`єкта нерухомості є місто Одеса, тобто спірне нерухоме майно розташоване в межах Одеського міського нотаріального округу - територіальної одиниці, в межах якої приватний нотаріус не здійснювала нотаріальну діяльність і в межах якої робоче місце (контора) приватного нотаріуса відсутнє.

У зв`язку з вищенаведеним, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, номер свідоцтва 5119 , АДРЕСА_7 , у порушення вимог діючого законодавства, без наявних на те повноважень, за відсутності необхідної правосуб`єктності, проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості спірну квартиру, внаслідок чого відповідач ОСОБА_3 , протиправно набуто право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про незаконність та протиправність дій приватного нотаріуса при здійсненні державної реєстрації права власності на спірну квартиру. При цьому суд вбачає, що позов підлягає повному задоволенню, додатково зважаючи на його визнання відповідачами.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону про державну реєстрацію у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У постанові від 28.08.2018року по справі 925/1265/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зазначене свідчить про порушення нотаріусом й цієї норми Закону, оскільки вона повинна була відмовити у здійсненні реєстрації права власності на іпотечну квартиру.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст.ст.319,321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За умовами ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Суд вважає що рішення державного реєстратора та договір купівлі-продажу від 05.06.2020р. порушує права позивача в з вищевикладених підстав, а тому позов підлягає задоволенню. При цьому суд також враховує, що відповідачі ОСОБА_3 та представник ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» Лукаш О.А. просили позов задовольнити.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

При цьому, з урахуванням викладеного приходить до висновку про задоволення позовних вимог та наявність підстав для скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 52550536 від 05.06.2020, що винесено Приватним нотаріусом Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 36782894, Дата, час державної реєстрації: 05.06.2020 16:29:27 за ОСОБА_3 на 1/1 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною.

На підставі ст. 141 ЦПК України вважає за можливе стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", код ЄДРПОУ: 38750239, 04112, м.Київ, ВУЛИЦЯ АВІАКОНСТРУКТОРА ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО, будинок 8 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 , Код РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 420, 40 грн.

Керуючись ст. 15-16 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 2, 3-13, 30, 44, 49, 64, 76, 81, 95, 133, 141,206, 223, 241, 247, 256, 258-259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 , Код РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_5 , Код РНОКПП НОМЕР_3 ) - задовольнити;

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 110.2, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, серія та номер: 1201, від 05.06.2020;

Визнати протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 52550536 від 05.06.2020, що винесено Приватним нотаріусом Пономарьовою Дар`єю Володимирівною, Київський міський нотаріальний округ, м.Київ та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 36782894, Дата, час державної реєстрації: 05.06.2020 16:29:27 за ОСОБА_3 на 1/1 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар`єю Володимирівною;

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (код ЄДРПОУ: 38750239, 04112, м.Київ, вул. АВІАКОНСТРУКТОРА ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО, будинок 8) на користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_5 , Код РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 420, 40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 26.11.2021 року.

Суддя Л.В. Домусчі