Рішення № 101416144, 25.11.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/13148/21

Провадження № 2/521/4648/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання - Пегової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті в місті Одесі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загороня, буд. 15, оф. 313), треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович (адреса роботи: м. Одеса,проспект Гагаріна, буд. 12А, оф. 304), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса роботи: АДРЕСА_2) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2021 року позивачка звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаним позовом, у якому просила суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 24346, вчинений приватним нотаріусом Остапенком Є.М. 28.04.2021 р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українські фінансові операції" заборгованості 22342 грн. 80 коп. та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою Вячеславом Вікторовичем 11.06.2021 р. відкрито виконавче провадження ВП 65763503 про стягнення з позивачки на користь ТОВ "Українські фінансові операції" заборгованості в розмірі 22342 грн. 80 коп. Провадження було відкрито на підставі виконавчого напису № 24346, вчиненого 28.04.2021 року приватним нотаріусом Остапенком Євгеном Михайловичем.

Позивачка з цим категорично не погоджується, та вважає, що виконавчий напис № 24346 від 28.04.2021 р. вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, а тому звернулась до суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.09.2021 року заяву позивачки про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 24346 вчиненого 28.04.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем у виконавчому провадженні № 65763503 та перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.09.2021 року відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання.

Також, разом з позовом, позивачкою було подано клопотання про витребування доказів у вищевказаній справі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 року клопотання позивачки про витребування доказів задоволено та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, Київського обласного державного нотаріального архіву належними чином завірену копію нотаріальної справи, яка була заведена під час здійснення виконавчого напису №24346 від 28.04.2021 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.10.2021 року підготовче провадження у вищевказаній справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

08.11.2021 року, на виконання ухвали суду від 29.09.2021 року, Київський обласний державний нотаріальний архів повідомив суду, що станом на 02.11.2021 року архів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. на зберігання до Київського державного архіву не передався.

Згідно ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене та приписи ч. 10 ст. 84 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

25.11.2021 року в судове засідання позивачка не з`явилась, від позивачки 25.11.2021 року надійшла заява до Малиновського районного суду м. Одеси заяву, в якій вона просила суд розглянути справу без її участі та вказала, що позовну заяву підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгяляду справи не заперечувала.

25.11.2021 року представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

25.11.2021 року треті особи в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце слухання справи, належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Судом встановлені наступні факти. Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою Вячеславом Вікторовичем 11.06.2021 р. відкрито виконавче провадження ВП 65763503 про стягнення з позивачки на користь ТОВ "Українські фінансові операції" заборгованості в розмірі 22342 грн. 80 коп. Провадження було відкрито на підставі виконавчого напису № 24346, вчиненого 28.04.2021 року приватним нотаріусом Остапенком Євгеном Михайловичем.

Судом встановлено, що позивачка не укладала з відповідачем кредитного договору. Документ під номером 1292888 від 25.11.2018 року, укладений між ТОВ "Дженесіс фінанс" та ОСОБА_1 , насправді являє собою Заяву-приєднання до Примірного Договору про надання коштів у позику, публічна пропозиція - оферта. Вказана заява не містить жодної інформації щодо надання коштів в кредит, а лише засвідчує згоду позивача отримати кошти в кредит. Вказаним документом позивач лише погодилася отримати кредит, в той же час немає жодних доказів, що кредит дійсно був наданий. Згідно заяви, бажана сума кредиту повинна була скласти 3000 (три тисячі) грн. Строк кредиту: 30 днів, з 25.11.2018 року по 23.12.2018 рік.

Із виконавчого напису суд встановив, що правонаступником всіх прав та обов`язків згідно Договору відступлення прав вимоги № 07-23/05 від 23.05.2019 року стало ТОВ "ФК Верона". Надалі правонаступником всіх прав та обов`язків згідно Договору факторингу № 2-31/08-В від 31.08.2020 року стало ТОВ "Українські фінансові операції".

Постановою Пленуму ВСУ від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» у пункті 13 роз`яснено, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувана з підписом боржника про його отримання.

Судом встановлено, що позивачка (боржниця) жодного разу не отримувала від стягувача вимог про сплату боргу. Більше того, стягувач не проінформував боржника про заміну кредитора в результаті багаторазових переуступок права вимоги. Не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги стягувача.

Як вказано в постанові ВС КЦС від 01.04.2020 року в справі № 236/2511/17, ненадання доказів щодо повідомлення боржника та недотримання тридцятиденного строку з моменту повідомлення унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Велика Палата Верховного Суду також кваліфікує обставини щодо неповідомлення боржника про усунення порушень у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, як порушення прав позичальника, що має наслідком задоволення таких позовів (постанови від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18), від 16 травня 2018 року у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18).

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується. що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі - постанова Верховного Суду від 29.01.2019 в справі № 910/13233/17.

Судом встановлено, що немає жодних письмових документів, які б вказували на погодження позичальника з сумою, вказаною у виконавчому написі. Отже, суд приходить до висновку, що виконавчий напис був вчинений нотаріусом за відсутності всіх необхідних документів, передбачених як ЗУ «Про нотаріат» так й постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р., зокрема за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника та доказів направлення боржнику повідомлення про наявність заборгованості.

Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Документом, що встановлює заборгованість є кредитний договір із графіком погашення та довідкою про заборгованість. Зазначаю, що я ніколи не підписувала заяву (оферту) на умовах, що зазначені у виконавчому написі та Постанові про відшитій виконавчого провадження, а саме: відсутність мого підпису на заяві, на якій вчинено виконавчий напис, свідчить про порушення нотаріусом ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» так як неможливо встановити безспірність грошових вимог кредитора.

Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, п.5.1. ч.5 глава 16, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

В той же час, згідно матеріалів справи, оригінал кредитного договору не містить підписів ані позичальника, ані кредитора. Таким чином, неможливо взагалі встановити як те, що документ, поданий нотаріусу, являється оригіналом, так і те, що цей документ взагалі має відношення до правовідносин між стягувачем і боржником. А також, Заява (Оферта) 1292888 від 25.11.2018 року лише окреслила намір позивачки взяти кошти кредит. Вказана оферта не підтверджує отримання позивачем кредитних коштів, тому нотаріус не міг на підставі вищезгаданої заяви визначити безспірність заборгованості.

Безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів № 1172, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Судом встановлено, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону (перелік № 1172). Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсному стану речей, на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками стягувана, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача, і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 24.11.2015 р. у справі № 826/20084/14 зазначив: "Перелік, через призму п. 19 ч. 1 ст. 34, ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" врегульовує порядок захисту права, тобто за своєю правовою природою є підзаконним актом процесуального права. Отже, оскільки законом України не встановлено випадку вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, а визначення такого випадку постановою Кабінету Міністрів України суперечить приписам основного акту цивільного законодавства - Цивільного кодексу України, то, у випадку звернення до нотаріуса з вимогою про вчинення виконавчого напису на кредитному договору останній, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», повинен відмовити у вчиненні нотаріальної дії.

10.12.2014 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку).

Судом встановлено, що дану норму застосував приватний нотаріус Остапенко Є.М.. вчиняючи оскаржуваний виконавчий напис. Проте, суд звертає увагу відповідача, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п.1 та п.2 Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р., визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».

У постанові Верховного Суду від 27.03.2019 справа № 137/1666/16-ц зроблений висновок, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку. Що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задовленню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Судом встановлено, що позивачка понесла судові витрати, які складаються з сплаченого судового збору за позовну заяву в розмірі 908,00 гривень, що підтверджується квитанцією №ПН2302РКО від 30.08.2021 року, сплаченого судового збору за забезпечення позовної заяви в розмірі 454,00 гривень, що підтверджується квитанцією №ПН2309 від 30.08.2021 року.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі викладеного та керуючись , ст.ст. 16 - 18 ЦК України, ст.ст. 34, 87-91 Закону України «Про нотаріат», главами 12, 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., розділ 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 19, 28, 30, 141, 175-177, 263, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Загороня, буд. 15, оф. 313), треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович (адреса роботи: м. Одеса,проспект Гагаріна, буд. 12А, оф. 304), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса роботи: АДРЕСА_2) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 24346, вчинений приватним нотаріусом Остапенком Євгеном Михайловичем 28.04.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" заборгованості 22342 гривень 80 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загороня, буд. 15, оф. 313) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму судових витрат у розмірі - 1362 (одну тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку у тридцятиденний строк. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.