Рішення № 101416072, 26.11.2021, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 491/146/21

Провадження № 2/507/519/2021

Номер рядка звіту 81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2021 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дармакуки Т.П.

при секретарі судового засідання -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про захист прав споживачів, - в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про захист прав споживачів, в якому просив визнати недійсним договір позики № 1108434 від 02 жовтня 2020 року, укладений між ним та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що між ним та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір, відповідно до якого позивач отримав позику, однак ознайомившись зі змістом вказаного договору він вважає, що укладений договір є недійсним. Позивач зазначає, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладеного договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, проте він вказаний договір не підписував.

Позивач вважає, що йому, як споживачу, не була надана інформація, яка стосується суті надання відповідачем фінансових послуг, а отже відсутнє і будь-яке письмове підтвердження ознайомлення його з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору. Проте позивачу як позичальнику бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору, він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», не надав йому відомості, які потрібні клієнту при укладені кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.

Крім того, прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з наданням онлайн позики відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, не відповідає положенням аб. 3 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію».

Також позивач вказує на те, що в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість отриманого кредиту, представниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не було надано розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. У зв`язку з цим реально нарахований її відсоток за користування кредитними коштами став значно більшим, чим зазначений працівниками фінансової установи розрахунок платежів.

Позивач вважає, що вищенаведені дії відповідача розглядаються як нечесна підприємницька практика в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а тому, за нормами ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», спірний правочин є недійсним.

Відповідач - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надіслав відзив на позов, в якому просив повністю відмовити у позові, з підстав його необґрунтованості. При цьому зазначав, що Договір про надання кредиту № 1108434 від 02 жовтня 2020 року укладений за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором , електронний правочин прирівнюється до письмового правочину. Укладаючи договір, позивач погодився із усіма його умовами та отримав грошові кошти. (а.с.55-119).

Відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходив.

Позивач ОСОБА_1 надав до позову, заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи за його позовом у його відсутність (а.с.11).

Представник відповідача ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у відсутність представника (а.с.55).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 09 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін (а.с.149).

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1108434 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на суму 10000 грн. строком на 30 днів, на умовах строковості, зворотності та платності та ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених в договорі (пункт 1.2 договору) .

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток; електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильністю введення одноразово ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефона клієнта, вказаний при вході та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу особистого кабінету; при цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.

Відповідно до п. 9.8. договору № 1108434 від 2 жовтня 2020 року, він укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Пунктом 10 договору визначені реквізити та підписи сторін, визначені п.9.8. вказаного договору.

Детальний розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього договору (а.с.80).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною четвертою статті 203 ЦК України встановлено, що дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Істотними умовами кредитного договору є: предмет договору, сума кредиту, строк повернення, проценти за користування.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позивач ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його анкета, паспорт споживчого кредиту та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.73-80).

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем ч.2-3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» в частині повідомлення клієнта у письмовій формі про надання інформації про умови та порядок діяльності фінансової установи, суд вважає їх необгрунтованими .

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

П.9.10 Договору зазначено про те, що підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що перед укладенням цього Договору, йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч.1-2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (а.с.79).

За таких обставин, на думку суду, позивачем не доведено факт порушення відповідачем норм встановлених ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 207 ЦК України - використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Оспорюваний договір вчинений у письмовій формі, як це передбачено ч. 1 ст. 1055 ЦК України. Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Даний договір був підписаний позивачем електронним підписом, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, що передбачено п.9.8. Договору, та в свою чергу свідчить про згоду позивача з умовами договору.

Таким чином, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, тобто кредитний договір є укладений.

Дослідивши умови кредитного договору, суд приходить висновку про те, що оспорюваний договір не містить несправедливих умов, визначених частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та не містить підстав, передбачених ст.215 ЦК України для визнання його недійсним.

Відповідно до ст.148 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредит надавався позивачу на строк до 30 днів та відсоткова ставка за користування кредитними коштами була йому відома у момент укладення договору.

Крім того, позивач з умовами договору про надання кредиту, графіком розрахунку до договору та сукупною вартістю кредиту був ознайомлений, підтвердив свою згоду з такими, підписавши спірний договір та отримавши кошти внаслідок його укладення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладенні оспорюваного договору сторонами було додержано вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених Цивільним кодексом України та Законом України "Про захист прав споживачів".

У відповідності до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.2 ст.77, ст.79 ч.1 ст.81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставини, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що у задоволені позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно ч. ч. 1, 2 статті ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору та в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, то судовий збір відповідно компенсується за рахунок держави.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного , керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про захист прав споживачів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.П. Дармакука