Ухвала суду № 101414354, 23.11.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/15882/21

Провадження № 2-а/234/210/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

23 листопада 2021 року м. Краматорськ

Суддя Краматорського міського суду Донецької області Романенко К.С., перевіривши адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора , лейтенанта поліції БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Марштупа Владислава Олеговича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2021 року в суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора , лейтенанта поліції БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Марштупа Владислава Олеговича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, стягнення моральної шкоди.

Дослідивши адміністративний позов та матеріали, які додані до нього, суд приходить до наступного висновку.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 (провадження №11-1287апп18), відійшла від попередніх висновків ВСУ, викладених у постанові 13 грудня 2016 року (провадження №21-1410а16) та зробила висновок відповідно до якого, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду є обов`язковою для врахування судами в силу ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Спеціальним законом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір" №3674-VI.

Частиною 2 ст. 4 вказаного Закону передбачено сплату судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність недоліків позовної заяви, а саме не надання позивачем документу про оплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" №3674-VI.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 908 грн. за наступними реквізитами: Отримувач коштів - Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/22030101 , Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37967785 , Банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.податків), Код банку отримувача (МФО) – 899998, Рахунок отримувача - UA348999980313171206000005630, Код класифікації доходів бюджету – 22030101 , або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Також згідно частини 4 статті 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до статті 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п. 5.26 ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно- розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найіменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвиша, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».

Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

У порушення вищевказаних норм, додатки до позовної заяви не засвідчені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, в позовній заяві позивач зазначає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає оплаті судовим збором.

В обґрунтування даного твердження позивач зазначає, що вимога про стягнення коштів в сумі 5 000 гривень за відшкодування моральної шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням відповідача – не є самостійною вимогою, а є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправними акту, дії чи бездіяльності, котрі нанесли позивачу вищевказану моральну шкоду. Позивач посилається на ст. 62 Конституції України, відповідно до якої у разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням. У зв`язку з тим, що, на думку позивача, постанова є незаконної та обґрунтованою, складеною з численними порушеннями, ОСОБА_1 просить відшкодовати моральну шкоду.

Таким чином, на переконання позивача, слід вважати, що відповідно до п.13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» - позовна вимога з приводу відшкодування моральної шкоді, яка заявлена в одному провадженні з вимогою визнання недійсною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є похідною від цієї вимоги – та не є об`єктом справляння судового збору.

Так, дійсно пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

Між тим, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що предметом розгляду цієї справи є визнання протиправним рішення відповідача, стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності та скасування постанови серії ЕАО №5006883 від 09.11.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та наглядання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 гривень та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривень.

Суд наголошує, що наведене вище положення Закону України «Про судовий збір» передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, а отже, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди ці рішення повинні бути визнані судовим рішенням незаконними.

Разом з тим, із самостійним позовом про відшкодування завданої моральної шкоди до суб`єкта владних повноважень позивач не звертався, а в межах даної справи рішення ще не прийнято та, як наслідок не встановлено, що позивачу заподіяно шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

Відтак, застосування пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» у даному випадку є недоречним.

Згідно із ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Виходячи з того, що на даний час не встановлено прийняття відповідачем незаконного рішення чи вчинення дій або бездіяльності по відношенню до позивача, суд дійшов висновку, що позивач в межах даної справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а отже при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення моральної шкоди позивачу необхідно сплачувати судовий збір.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 16.03.2020 у справі № 9901/64/20, від 15.01.2020 у справі № 826/12286/15, від 30.07.2020 у справі № 9901/194/20.

При вирішенні питання про звільнення позивача від сплати судового збору за звернення з вимогою про стягнення моральної шкоди суд також ураховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 27.04.2020 у справі № 9901/19/20, в межах якої в тому числі заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, зазначено наступне: «Із предмету спору, який сформулювала позивачка, принаймні за його зовнішнім вираженням (ознаками), можна побачити, що ці вимоги не охоплюються (не підпадають) під поняття об`єкта справляння судового збору, який позивачка не повинна платити з підстави передбаченої пунктом 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI, оскільки не мають під собою підстав, з огляду на які ці вимоги належить відносити до спорів про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду».

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що згідно із роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 (далі - Постанов, із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 вказаної постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Враховуючи викладене, слід наголосити, що позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Як звернуто увагу колегією суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 27.05.2021 у справі № 240/1289/21, першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

За висновками Верховного Суду, які були сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Таким чином, звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, позивач зобов`язаний зазначити обставини її завдання, у чому вона полягає та обґрунтувати її розмір, втім відповідні обґрунтування позивач в позовній заяві, поданій на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не навела, будь-яких розрахунків заявленої моральної шкоди до поданої заяви на виконання вимог ухвали позивачем не додано.

За відсутності таких доводів суд позбавлений можливості встановити, які саме з оскаржуваних дій відповідача завдали йому шкоди та у якій мірі, визначити рівень негативних фізичних або психологічних наслідків для позивача, оцінити чи досягають вони рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 908 грн. 00 копійок за наступними реквізитами: Отримувач коштів - Донецьке ГУК/Краматорська МТГ/22030101 , Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37967785 , Банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.податків), Код банку отримувача (МФО) – 899998, Рахунок отримувача - UA348999980313171206000005630, Код класифікації доходів бюджету – 22030101 , або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Залишити позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора , лейтенанта поліції БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області Марштупа Владислава Олеговича про визнання недійсної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, стягнення моральної шкоди - без руху, для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Надати позивачу строк для усунення недоліків тривалістю десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

В зазначений строк позивачу слід надати:

-документ про сплату судового збору в розмірі 908 грн. за звернення до суду з вимогою про скасування постанови серії ЕАО №5006883 від 09.11.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та наглядання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 425,00 гривень;

- документ про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн. за звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень;

- надати до суду належним чином засвідчені копії доданих до позовної заяви документів.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута, якщо він у зазначений строк не усуне недоліки відповідно до цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Краматорського міського суду К.С. Романенко