Рішення № 101414188, 22.11.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

22.11.2021 227/3462/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.,

при секретарі Лагутіній К.А.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського ВРПП Покровського РУП старшого сержанта поліції Здоровець Євгена Вікторовича, Головного управління національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до поліцейського ВРПП Покровського РУП старшого сержанта поліції Здоровець Є.В. та ГУ НП в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в обґрунтування якого зазначив, що 22.08.2021 року поліцейським ВРПП Покровського РУП старшим сержантом поліції Здоровець Є.В. винесено постанову серії БАА №909282 про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП, та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн., за те, що 22.08.2021 року о 13:30 год. в м. Покровськ на вул. Європейська біля універмагу «Покровськ», позивач здійснив зупинку на місці, що позначене дорожнім знаком 5.38 з додатковою до нього табличкою 7.17 «Інвалід», на якому дозволено зупинку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, чим порушив п.п.5.38 п. 5 розділу 33 ПДР України. Викладені в постанові доводи працівника поліції щодо неправомірності зупинки, позивач вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки у нього була причина для вимушеної стоянки, а саме причиною тому стала поява перешкоди для руху, яка виразилася у потребі вимушеної зупинки через погіршення стану здоров`я пасажира ОСОБА_2 (дружини), яка під час руху в автомобілі про це повідомила позивача і тому він був змушений виконати вимушену зупинку, під час якої він діяв згідно вимог п. 9.9 ПДР, ним була увімкнена аварійна світлова сигналізація та висадка пасажира по часу зайняла не більше однієї хвилини. Позивач також зазначив, що під час вказаної події на сусідньому місці біля знаку 5.38 з табличкою 7.17 «Інвалід» стояв автомобіль типу мікроавтобус з високим кузовом, яким був затулений від учасників дорожнього руху вказаний знак з табличкою, оскільки його встановлено на висоті, що унеможливлює її обзір, та з порушенням нормативних вимог. Позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові поліцейським не наведено жодного доказу його вини у скоєнні правопорушення та не зазначено жодних відомостей про фіксування події на нагрудну камеру поліцейського, під час розгляду справи не враховані факти викладені у позові. На підставі викладеного просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії БАА №909282 від 22.08.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП, провадження по справі закрити за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, стягнути з відповідачів сплачений судовий збір при поданні позову до суду.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 01.09.2021 року провадження у справі за вказаним позовом було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву. Представником ГУНП в Донецькій області до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що поліцейський при складанні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а постанова винесена з дотриманням правил чинного законодавства. Факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 підтверджується постановою про адміністративне правопорушення серії БАА №909282 від 22.08.2021 року, копію якої він отримав, про що свідчить його підпис, жодних письмових зауважень, заперечень, пояснень чи клопотань до постанови він під час її прийняття не надав, а невизнання ОСОБА_1 вини у вчинення адміністративного правопорушення розцінюється як спосіб уникнути відповідальності. Поліцейський ВРПП Покровського РУП старший сержант поліції Здоровець Є.В. відзову до суду не надав.

Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити, зазначивши, що він дійсно в неділю 22.08.2021 року він їхав з м.Білозерська на автостанцію м.Покровськ для того, щоб забрати «передачу» із м.Дніпра та коли вони проїзжали повз ринок по вул. Європейська біля універмагу «Покровськ» він здійснив зупинку на місці, що позначене дорожнім знаком 5.38 з додатковою до нього табличкою 7.17 «Інвалід», поруч стояло багато інших машин на зупинці, і коли він під`їхав до цього місця, спочатку він не побачив встановлений знак, та заїхав на те місце, а потім коли побачив знак, він не виїхав з цього місця, а увімкнув знак «аварійки», не заглушая мотор, оскільки його жінці, яка знаходилася в салоні, терміново потрібно було зупинитися щоб прийняти ліки. Жінка страждає на остеохондроз, іноді в неї буває затискання нерву і їй необхідно прийняти ліки. Жінка вийшла із автомобіля та пішла до магазину, а до нього відразу підійшов працівник поліції та почав складати протокол. Вважає, що протокол відносно нього було складено неправомірно, оскільки він вимушений був зупинитися через стан здоров`я жінки, а біля універмагу не було більше вільних місць. Позивач не зміг відповісти чому саме він зупинився біля універмагу, а не проїхав далі по вулиці для здійснення зупинки.

Представник відповідача ГУНП в Донецькій області, до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. Поліцейський ВРПП Покровського РУП старший сержант поліції Здоровець Є.В. в судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, жодних заяв або доказів поважності неявки до суду не надав.

Допитаний свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила суду, що дійсно 22.08.2021 року їхала разом із чоловіком ОСОБА_1 в автомобілі з м.Білозерське в м.Покровськ, і приблизно о 13:30 год., коли проїжджали по вул. Європейській м.Покровськ біля універмагу «Покровськ», їй стало недобре і вона попросила чоловіка зупинити автомобіль для того, щоб купити води та прийняти ліки від остеохондрозу, на який страждає, оскільки працює перукарем, постійно на ногах, і у неї іноді трапляються затискання нервів в шийному відділі хребта, і ій потрібно невідкладно прийняти ліки. В той час вона на знаки дорожнього руху не звернула уваги. Коли під`їхали на місце зупинки, побачили знак і чоловік увімкнув спеціальну кнопочку, вона вийшла та пішла в магазин щоб купити води. ЇЇ стан здоров`я в той час не був критичним, на її думку, стан був середній, вона могла самостійно ходити, обходитися без допомоги інших осіб. Коли вона вийшла з машини, відразу до їх автомобіля підійшов поліцейський, який спитав причину, за якої автомобіль зупинили на місці для інвалідів та попросив посвідчення водія у чоловіка. Вони зупинилися в тому місці, так як більше не було вільних місць на стоянці.

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.08.2021 року поліцейським ВРПП Покровського РУП старшим сержантом поліції Здоровець Є.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №909282, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 22.08.2021 року о 13:3 0 годині в м. Покровськ вул. Європейська біля універмагу «Покровськ» керуючи т/з Skoda Fabia д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку на місці, що позначене дорожнім знаком 5.38 з додатковою до нього табличкою 7.17 «Інвалід», на якому дозволено лише т/з, якими керують водії з інвалідністю, чим порушив п.п.5.38 п. 5 розділу 33 ПДР України. (а.с.5)

Відповідно до 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським ВРПП Покровського РУП старшим сержантом поліції Здоровець Є.В., який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч.6 ст. 122 КУпАП зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 «Про Правила дорожнього руху».Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.1 ПДР України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо) повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п.8.1, 8.2 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Відтак, п 8.4 ґ ПДР України передбачено інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Знак 5.38 ПДР України застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів.

Згідно п. 5.39 розділу 33 ПДР України, знак «Зона стоянки» - визначає зону, де дозволена стоянка, за умов, що зазначаються на знакові або додаткових табличках під ним.

Відповідно до п.п.7.17 п. 33.7 розділу 33 ПДР, табличка 7.17 «Інваліди» до дорожнього знаку 5.38 означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак «Інвалід» відповідно до вимог ПДР України.

Згідно підпункту «ґ» п. 30.3 розділу 30 ПДР, розпізнавальний знак «Інвалід» - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії-інваліди.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).

Пунктом 22 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 134 визначено, що на майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.

У разі паркування на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, зазначених у ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інших транспортних засобів користувачі цих засобів несуть відповідальність згідно із законодавством.

Виходячи із системного аналізу вказаних вище норм права, паркування (як стоянка, так і зупинка) водієм транспортного засобу на місці, що позначено знаком з додатковою табличкою 7.17, тобто на місці, де дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, які перевозять інвалідів (крім випадків вимушеної стоянки), створює об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач дійсно здійснив стоянку свого автомобіля в зоні дії знаку 5.38 «Місце для стоянки» з додатковою табличкою 7.17 «Інваліди». В той же час, позивач зазначає, що він був вимушений зупинитися саме на цьому місці через хворобу жінки.

Відповідно п.10.1 ПДР України вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

З матеріалів справи вбачається, що дружина позивача дійсно хворіє на остеохондроз, проходила обстеження протягом 2019-2021 років. В той же час, із показань позивача та його дружини ОСОБА_2 , допитаної в судовому засіданні в якості свідка, не було здобуто підтверджень того, що позивач діяв стані крайньої необхідності, здійснюючи зупинку та паркування свого автомобіля на місце, яке відведене для паркування осіб з інвалідністю. В судовому засіданні було встановлено, що жінка позивача ОСОБА_2 перебувала в такому стані, який дозволив їй самостійно виходити із автомобіля, без допомоги інших осіб пересуватися, здійснювати покупку води тощо. При чому, сама ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила суду, що її стан не був критичний, і вони із чоловіком зупинилися в тому місці, так як інших вільних місць на зупинці не було.

В судовому засіданні позивачем не було надано доказів того, що, окрім вищевказаної підстави, були інші обставини, які б вимагали екстреної зупинки автомобіля, і давали підстави стверджувати, що водієм було застосовано вимушену зупинку.

Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює покликання позивача, що він правомірно здійснив стоянку у межах зони стоянки, зазначеної знаком 5.38 «Зона стоянки» ПДР України із додатковою табличкою 7.17, оскільки таке спростовується вищенаведеними доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач порушив Правила дорожнього руху України, оскільки в порушення п. 8.1 ПДР України, здійснив стоянку у зоні дію знаку 5.38 з додатковою табличкою 7.17 без документів, що підтверджують його інвалідність.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд не вбачає порушень чинного законодавства зі сторони поліцейського ВРПП Покровського РУП старшого сержанта поліції Здоровець Є.В. при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №909282 від 22.08.2021 року.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а в задоволенні позову відмовити, у зв`язку з необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.139, 143 КАС України внаслідок відмови у задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 241-245, 246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського ВРПП Покровського РУП старшого сержанта поліції Здоровець Євгена Вікторовича, Головного управління національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резулятивну частини рішення було проголошено в судовому засіданні 22.11.2021 року, повний текст рішення суду виготовлено 26.11.2021 року.

сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідачі - поліцейський ВРПП Покровського РУП ГУНП України в Донецькій області Здоровець Євген Вікторович: Донецька область, м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, Головне управління національної поліції в Донецькій області, 87517 Донецька область, м.Маріуполь, пр.-т Нахімова 86.

Суддя В.В. Корнєєва

22.11.2021