Рішення № 101411277, 25.11.2021, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 336/5572/21

Провадження № 2/538/508/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2021 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання - Волошиної Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про визначення місця проживання дитини разом із матір"ю, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про визначення місця проживання дитини разом із матір"ю, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 17.11.2017 року рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області між позивачем та відповідачем розірвано шлюб. Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина проживає з позивачем. Відповідач не бере участі у вихованні дитини. Сторони не дійшли згоди щодо місця проживання дитини, яка на даний час мешкає з позивачем. Просить суд визначити місце проживання дитини з позивачем.

Позивач в судове засідання не з`явилася, але надіслала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги повністю підтримує, не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному сайті Лохвицького районного суду Полтавської області.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради в судове засідання не з`явився, але надіслав заяву про розгляд справи без його участі та прийняття рішення на розсуд суду.

Згідно з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з"явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не надав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, ознайомившись із матеріалами справи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 17.11.2017 року між сторонами по справі розірвано шлюб (а.с.26а-26-е).

Від шлюбних стосунків у позивача та відповідача народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.05.2016 року (а.с.12).

На даний час дитина проживає з позивачем. Відповідач не бере участі у вихованні дитини.

Позивач уклала новий шлюб з ОСОБА_4 та обрала прізвище чоловіка " ОСОБА_4 " (а.с.11). Від даного шлюбу народилася дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Після реєстрації шлюбу позивач разом з чоловіком ОСОБА_4 та її дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_6 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди, де мають усі необхідні умови для належного проживання та розвитку дітей.

Військова частина, де служить та зареєстрований чоловік позивача ОСОБА_4 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Донька позивача ОСОБА_6 також зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач та її чоловік ОСОБА_4 бажають зареєструвати дитину ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , однак батько дитини ОСОБА_2 не надає згоди на зняття з реєстрації з адреси: АДРЕСА_3 та реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч. 4).

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що в тому разі, якщо батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України вбачається висновок, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Таким чином, враховуючи, що у судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір"ю не суперечить інтересам дитини, суд, з врахуванням окремого проживання батьків дитини, віку дитини, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за позовну вимогу про визначення місця проживання дитини разом із матір"ю в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. 29 ЦК України, ст. ст. 2-14, 76-83, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280 ЦПК України, ст. ст. 19, 141, 157, 160-161 СК України, відповідно до ст. ст. 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про визначення місця проживання дитини разом із матір"ю - задовольнити.

Визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір"ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений останньою судовий збір за позовну вимогу про визначення місця проживання дитини разом із матір"ю в розмірі 908(дев"ятсот вісім) гривень 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його складення.

Суддя В.А. Бондарь