Рішення № 101411101, 26.11.2021, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

2/381/1151/21

381/2256/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю відповідача ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_3

за участю представника третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі у вихованні і спілкуванні, -

ВСТНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі у вихованні і спілкуванні. Позов обгрунтовує тим, що з 2014 року він з ОСОБА_2 стали проживати разом, шлюб в органах ДРАЦСу не реєстрували. З 08.10.2015 по 26.02.2016, з 19.06.2016 по 16.07.2016 та з 01.08.2016 по 28.10.2016 позивач брав участь в АТО. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5 . Позивач, як батько, постійно займався вихованням та розвитком дитини, у нього з сином існують теплі і близькі стосунки, що ґрунтуються на любові та взаєморозуміння. З 30.07.2019 по18.03.2020 позивач брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. Після повернення в березні 2020 року особисті стосунки з відповідачкою припинились, разом не проживають. Дитина проживає з матір`ю. До осені 2020 року за домовленістю з відповідачкою, остання надавала позивачу можливість спілкування з сином ОСОБА_5 . Позивач приймав участь у матеріальному забезпеченні дитини: купував одяг, їжу, необхідні ліки тощо. Також дитина мала постійний зв`язок із бабусею (матір`ю позивача), яка також брала участь у його вихованні та розвитку. Син ОСОБА_5 часто бачився і спілкувався з бабою, гостював в їх будинку. З осені 2020 року відповідач безпідставно стала перешкоджати позивачу в побаченнях та спілкуванні з дитиною, вигадуючи різні неіснуючі причини. 09.11.2020 ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в якому зазначила, що ОСОБА_1 нібито не приймає участь у вихованні дитини і не надає матеріальної допомоги. Відповідачка не відповідає на телефонні дзвінки, позивач не має можливості дізнатись про стан здоров`я дитини, про його місце перебування. Позивач останній раз бачив сина 07.03.2021. 11 травня 2021 позивач прийшов до дитячого садочка, не попередивши відповідачку. Відповідач викликала поліцію, разом з поліцейським позивач вмовили її дозволити погуляти з сином до 19 год. вечора, а потім привести його додому. В зв`язку з обставинами, що склались, позивач звертався за допомогою у вирішенні питання щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні до Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області. Позивачу було рекомендовано звернутись до суду і просити зобов`язати Орган опіки та піклування надати висновок для вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Орган опіки та піклування рішення щодо визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того батька, хто проживає окремо від неї не приймав, а послався на неможливість вирішення даного спору із запровадженням карантином та усно рекомендував звернутись до суду. Позивач вважає, що його безпосередня участь, як батька, у вихованні сина ОСОБА_5 , регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав, а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити та зобов`язати відповідачку розблокувати телефон, щоб він міг зв`язуватись з нею та цікавитись сином. Уточнив, що із письмовою заявою до Органу опіки та піклування не звертався, лише усно.

Відповідач та її представник заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволені, оскільки, як пояснила відповідач, вона не заперечує проти спілкування батька із сином. Не давала позивачу сина лише тоді, коли він приходить у нетверезому стані та коли син був хворий, про що мала відповідну довідку. Погоджується, щоб позивач брав сина в суботу.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради в судовому засіданні повідомила, що сторони не звертались із письмовою заявою про визначення порядку спілкування із дитино. Звертались усно, з ними була проведена роз`яснювальна робота. Зауважила, що батьки мають рівні права, батько має прав виконувати свої обов`язки, потрібно враховувати вік дитини при встановленні зустрічей, але зустрічі повинні відбуватись без ночівлі дитини у батька.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , батьками якого згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17.07.2019, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач і відповідач проживали разом без реєстрації шлюбу. На даний час проживають окремо. Дані факти не заперечуються сторонами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , батьками якого згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 17.07.2019, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до Довідки про склад сім`ї № 766 від 26.08.2021 року ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_1 і разом з нею за вказаною адресою проживає син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач згідно даних паспорта громадянина України Серії НОМЕР_2 виданий Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області від 21.02.2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Акту обстеження матеріально - побутових умов від 02.06.2021, в встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_7 - пенсіонеркою. Проживають у цегляному будинку, має 5-ть кімнат, одна з яких відведена для сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), де є всі умови для проживання дитини. У будинку є всі зручності побуту. У подвір`ї є місце для відпочинку дитини.

Згідно характеристики голови КСОН м/р Казнівка № 109, ОСОБА_1 характеризується на вулиці, як порядна людина, хороший сім`янин, добрий сусід, який приходить на допомогу по першому проханню, знаходить спільну мову з сусідами. Дітей виховує доброзичливими. ОСОБА_1 поганих звичок немає, веде тверезий спосіб життя.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ), станом на 19.08.2021 боржник ОСОБА_1 має борг у розмірі 27 991, 5 грн.

Як зазначив позивач в позові ОСОБА_2 , перешкоджає йому у спілкуванні та побаченнях з сином ОСОБА_5 , що призвело до звернення з даним позовом до суду.

На підтвердження позивачем надано талон-повідомлення Єдиного обліку № 22, з якого вбачається, що ОСОБА_1 01.01.2021 о 10:06 здійснив повідомлення до служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 у заявника сварка з дружиною через дитину.

Згідно талону-повідомлення Єдиного обліку № 863, ОСОБА_1 23.01.2021 о 10:41 здійснив повідомлення до служби 102 про те, що о 10:39 за адресою: АДРЕСА_1 не дає бачити спільну дитину 3 роки. Заявник годину чекає на наряд поліції.

Згідно талону-повідомлення Єдиного обліку № 2319, ОСОБА_1 27.02.2021 о 09:43 здійснив повідомлення до служби 102 про те, що о 09:42 за адресою: АДРЕСА_1 колишня дружина ОСОБА_2 . 45 років не дає заявникові бачитися з спільною дитиною. Рішення суду немає.

В своєму позові позивач просив зобов`язати відповідачку не перешкоджати йому у спілкуванні і вихованні з дитиною. Визначити спосіб участі його у спілкуванні та вихованні з дитиною шляхом побачень - двічі на місяць (переважно у вихідні дні) з 10 години однієї доби до 20 години наступної доби з попередньою домовленістю із матір`ю дитини та без її присутності; в інші дні за попередньою домовленістю із відповідачкою та з врахуванням графіка навчання на 2-3 години для прогулянок без присутності матері, враховуючи думку та стан дитини; під час весінні, осінніх, зимових та літніх канікул за попередньою домовленістю із матір`ю та без її присутності, враховуючи думку дитини, на період часу, необхідного для відвідування сином разом з позивачем мистецьких, освітніх, розважальних, спортивних заходів в територіальних межах Київської області; починаючи з 5-річного віку дитини, двічі на рік в зимовий та літній період на термін від 3 до 10 днів за попередньою домовленістю із матір`ю дитини та без її присутності із можливістю виїзду дитини на відпочинок і оздоровлення; зустріч батька із сином у день його (сина) народження протягом часу, попередньо погодженого із матір`ю; надати можливість позивачу відвідувати дошкільний заклад, а в подальшому шкільний заклад, в якому перебуватиме та навчатиметься дитина.

Також, просив зобов`язати відповідачку виховувати сина з повагою до батька - позивача; забезпечити можливість спілкування батька із сином по телефону; інформувати батька на його вимогу про стан здоров`я дитини та про місце знаходження сина; повідомляти батька про зміну адреси проживання сина та зміну навчального закладу, який він відвідуватиме; надання дозвіл на виїзд сина за кордон.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 141 СК України на батьків покладені рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежено законом, закріплено положеннями ст. 153 СК України.

При цьому, у відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено порядок вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Так, за її змістом орган опіки та піклування за заявою матері, батька дитини визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч. 1 ст. 159 СК України).

В такому випадку, як визначено приписами ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відтак, правовий аналіз вказаних вище положень законодавства дає підстави для висновку, що участь суду при вирішенні питання щодо способу участі батька у вихованні дітей є необхідною у випадку наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яка створюється одним з батьків іншому, зокрема, у випадку ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.

Згідно з ч. 2 ст. 159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Разом з тим, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Тому при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні її розвитку у стійкому середовищі.

А встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідач, будучи батьком дитини прагне спілкування із нею, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов`язком.

Окрім наведеного, суд вважає, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвиткові дитини.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом позивач просить визначити ним можливості для відвідування разом з сином, мистецьких, освітніх, розважальних, спортивних заходів в територіальних межах Київської області, однак ОСОБА_1 не довів, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, а також не надавав доказів, що підтверджують факти унеможливлювання його права на спілкування з сином під час відвідування даних заходів.

Щодо вимог про зобов`язання відповідачки виховувати сина з повагою до батька, забезпечити можливість спілкування батька із сином по телефону, інформувати батька на його вимогу про стан здоров`я дитини та про місце знаходження сина, повідомляти батька про зміну адреси проживання сина та зміну навчального закладу, який він відвідуватиме, надання дозвіл на виїзд сина за кордон, суд зазначає, що така вимога перебуває у площині договірного врегулювання питання щодо виконання батьківських обов`язків між сторонами і не дотримання їх передбачає окремого порядку вирішення.

За таких обставин, суд вважає позивачем не надано належних доказів, щодо наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яка створюється з боку відповідача, зокрема, у випадку ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що право позивача не порушено, а тому позов є передчасним і в його задоволені слід відмовити.

Керуючись ст. 4,12,13,76-82,141,258,259,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.1,6,7,18,157-159 СК України, Закону України "Про охорону дитинства, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер: НОМЕР_3 , прож.: АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прож.: АДРЕСА_1 , Треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, пл. Соборна, 1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення участі у вихованні і спілкуванні відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 26.11.2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей