Рішення № 101410805, 29.11.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/11310/21

2/357/4529/21

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

27.09.2021 позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що у вересні 2021 року на адресу його місця проживання надійшов лист від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни з супровідним листом та постановою про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2021, з якої вбачається, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №66659297 щодо виконання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №20211, виданого 28.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. Також, постановою приватного виконавця від 31.08.2021 накладено арешт на його кошти - заблоковано зарплатну картку, а постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 16.09.2021 звернуто стягнення на його доходи - заробітну плату. Згідно з виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №110560288 від 19.11.2013 та плати за вчинення виконавчого напису в загальному розмірі 27 629,91 грн. на користь ТОВ «Смартфінанс», як правонаступника усіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Русский Стандарт». Вважає дії відповідача незаконними та необґрунтованими, а виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав. Норми ст. 87 Закону України «Про нотаріат» прямо передбачають вчинення виконавчого напису нотаріусом виключно на борговому документі, який встановлює заборгованість, а не на окремому нотаріальному бланку, як було вчинено виконавчий напис нотаріусом. Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172, стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису можливе на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум (п. 1 Переліку).З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус при його вчиненні керувався статтями 87-91 З.У. «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172, в редакції від 10.12.2014. Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року залишена без змін, а постановою Великої Палати Верховного суду від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви ПАТ КБ «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року та ухвалено остаточне рішення у даній справі. Постанова набрала законної сили. Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису - 28.07.2021, керувався пунктом, який був незаконним та нечинним, отже, не мав вчиняти виконавчий напис та відмовити Товариству в його вчиненні у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат». Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачає можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі. Також, з тексту кредитної угоди - Заяви (оферти) № 110560288 від 19.11.2013, вбачається, що вона підписана сторонами, однак не посвідчена нотаріально. Окрім цього, згідно ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Як вбачається із виконавчого напису та самої заяви (оферти) № 110560288, вона підписана 19.11.2013, до нотаріуса Товариство звернулось 28.07.2021. При цьому невідомо, коли відбулась остання оплата по кредиту та коли саме виникло право вимоги, і взагалі, чи існує заборгованість, адже необхідно було досліджувати строки та суми погашення. За таких обставин є всі підстави вважати, що з дня виникнення права вимоги минуло більше, ніж три роки. Жодної заборгованості за кредитною угодою він не має, адже протягом восьми років ні банк, ні Товариство не зверталось до нього з вимогою про погашення заборгованості, не повідомляло про будь-яку суму заборгованості та не направляло розрахунків. Сума, яка зазначена у виконавчому написі не є безспірною та ним не визнається. Варто звернути увагу, що заборгованість нотаріусом стягується за період з 23.08.2018 року по 01.06.2021 рік. За таких обставин, в даному випадку існує спір про право, тому вважає за можливе звернутись до суду з даним позовом. У зв`язку з цим, просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28.07.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. зареєстрованого в реєстрі за №20211, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» заборгованості на загальну суму 27629,91 грн. та стягнути з відповідача судовий збір.

29.09.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було роз`яснено його право надіслати суду відзив на позовну заяву та усі наявні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» копію ухвали суду про відкриття провадження та пакет документів отримав 20.10.2021 (а.с.42), однак, протягом строку, встановленого судом, відзив на позовну заяву до суду не направив.

Крім того, клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 28.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис №20211 (а.с.9, 44), яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №110560288 від 19.11.2013, укладений між ним та ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Банк Форвард», від якого було здійснено відступлення права грошової вимоги боргового зобов`язання ТОВ «Смартфінанс», згідно з договором відступлення права вимоги боргових зобов`язань №25/02/20 від 25.02.2020. Строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 23.08.2018 по 01.06.2021. Сума повної заборгованості складає 26529,91 грн., в тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 18305,64 грн., заборгованість за процентами - 7474,27 грн., плата за пропуск мінімальних платежів - 750,00 грн.. За вчинення виконавчого напису, що здійснена стягувачем, підлягає стягненню з боржника - 1100,00 грн., загальна сума, яка підлягає стягненню становить 27629,91 грн..

Також, встановлено, що 19.11.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Русский Стандарт» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Банк Форвард», від якого було здійснено відступлення права грошової вимоги боргового зобов`язання ТОВ «Смартфінанс», згідно з договором відступлення права вимоги боргових зобов`язань №25/02/20 від 25.02.2020) було укладено кредитний договір (заява оферта) №110560288 (а.с. 13, 45-46), відповідно до умов договору банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 та надав позичальнику грошові кошти в сумі 8000,00 грн. зі сплатою відсотків - 49% річних.

31.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяною Леонідівною було відкрито виконавче провадження №66659297 щодо виконання виконавчого напису №20211, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем від 28.07.2021 на підставі заяви стягувача ТОВ «Смартфінанс», що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження, копією заяви стягувача про примусове виконання (а.с. 10,47-48). Також, 31.08.2021 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та 16.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату , пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 11, 12).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №282/20595.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Як передбачено п.3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів, при цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість бо інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.01.2018 року справа № 310/9293/15, № 61-154).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком можуть бути підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц).

В постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.

В постанові Верховного суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, позивач заперечує наявність заборгованості, у розмірі зазначеному у виконавчому написі та зазначає, що кредитна угода - заява (оферта) №110560288 підписана 19.11.2013, а до нотаріуса товариство звернулось 28.07.2021, при цьому невідомо, коли відбулась остання оплата по кредиту та коли саме виникло право вимоги у Товариства, і взагалі, чи існує заборгованість.Також, зазначає, жодної заборгованості за кредитною угодою, яка стягується за період з 23.08.2018 року по 01.06.2021 рік, він не має, адже протягом восьми років ні банк, ні Товариство не зверталось до нього з вимогою про погашення заборгованості, не повідомляло про будь-яку суму заборгованості, не направляло розрахунків. Тобто, приватним нотаріусом при вчинені виконавчого напису всупереч ст. 88 Закону України «Про нотаріат» не враховано того, що з моменту виникнення права вимоги у стягувача до моменту вчинення виконавчого напису минуло більше ніж три роки.

Суд враховує вказані твердження, оскільки дійсно первинні облікові документи, оформлені у порядку визначеному ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а саме банківська виписка, яка має статус первинного документу, що підтверджено переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5, суду надані не були, а тому і немає підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед Товариством, а також розмір процентів за користування кредитними коштами, зазначених у виконавчому написі, є безспірним.

Так, за пунктом 62 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №553/1325/14-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №61-517св18.

Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц).

Суд враховує, що відповідно до п. 3.4. Розділу 2, Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Це право виникає у стягувача з моменту неналежного виконання зобов`язання боржником у визначений договором строк.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 по справі №910/10374/17, підтверджуючи висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, зазначила, що норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.

Тому, встановити момент неналежного виконання зобов`язання боржником та визначити момент коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (трирічний строк) в межах якого вчиняється виконавчий напис неможливо, оскільки відповідачем приватному нотаріусу усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача надано не було та з моменту виникнення права вимоги у стягувача до моменту вчинення виконавчого напису минуло більше ніж три роки, внаслідок чого виконавчий напис вчинений з порушенням ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Так, 27.10.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. на виконання вимог ухвали суду від 29.09.2021 надав до суду документи, на підставі яких будо вчинено оспорюваний виконавчий напис: заяву (оферту) № 110560288 від 19.11.2013, заяву про вчинення виконавчого напису та письмову вимогу про сплату боргу.

Оцінюючи вказані докази суд виходить з наступного.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Як вбачається із наданої письмової вимоги про стягнення боргу, ТОВ «Смартфінанс» вимагало від ОСОБА_1 виконати зобов`язання за кредитним договором № 110560288 від 19.11.2013 та сплатити суму боргу по кредитному договору, яка складає 39657,91 грн. в строк до 02.07.2021. Позивача було попереджено, що у разі невиконання зазначеної вище вимоги, стягнення буде звернено на грошові кошти, а справу передано до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Однак, ТОВ «Смартфінанс» не надало доказів належного сповіщення боржника про борг, оскільки боржник вважається належним чином повідомленим про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку. Крім того, в даній письмовій вимозі не зазначено дати її відправлення, враховуючи строк її виконання до 02.07.2021.

Не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ «Смартфінанс», позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу (повідомленням про порушення основного зобов`язання) чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.04.2020 року у справі № 236/2511/17.

Отже, під час розгляду справи знайшов підтвердження той факт, що відповідач не надав доказів подання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., при вчиненні нотаріальної дії, керувалася ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14), яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11. 2017 року залишена без змін, визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису - 28.07.2021 керувався пунктом Переліку, який був не чинним, отже, нотаріус повинен був відмовити стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Крім того, не посвідчений нотаріусом кредитний договір не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку, шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису (правова позиція Верховного суду, що викладена в постановах від 12.03.2020 р. у справі №757/24703/18-ц, від 15.04.2020 р. у справі №158/2157/17).

Також, слід зазначити, що статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, однак, в порушення вищезазначених вимог оскаржуваний виконавчий напис було вчинено на окремому нотаріальному бланку, а не на борговому документі (кредитному договорі).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідач відзив на позов з належними, допустимими та достатніми доказами в спростування доводів позивача до суду не подав.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач при подачі позову та заяви про забезпечення позову до суду сплатив судовий збір (а.с. 1,24), тому, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1362,00 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 39, 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» (код ЄДРПОУ: 39395137, місцезнаходження: 03056. м. Київ, вул. Польова, 24-Д), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович (місцезнаходження: 02068, м. Київ, проспект Григоренка, 15, прим. 3), приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяна Леонідівна (місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 55, офіс 61), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., зареєстрований в реєстрі за №20211 від 28.07.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» заборгованості на загальну суму27629,91 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смартфінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1362,00 грн.(одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 29.11.2021.

СуддяО. В. Бондаренко