Рішення № 101410531, 12.11.2021, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2556/21

2-а/154/33/21

РІШЕННЯ

іменем України

12 листопада 2021 року м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого: судді Лященка О.В.

при секретарі: Баранюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

23 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, який надійшов до суду 29 липня 2021 року, до інспектора роти з обслуговування м.Ковель УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Теребейчика Романа Васильовича та Управління патрульної поліції у Волинській області, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову покликається на ту обставину, що 06 липня 2021 року інспектором роти з обслуговування м.Ковель УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Теребейчиком Р.В. було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.

Як зазначено в оскаржуваній постанові «від підпису відмовився» та «від підпису та отримання копії постанови відмовився», однак, дана обставина не відповідає дійсності. Оскаржувану постанову на місці розгляду справи позивачу вручено не було, зміст постанови також не повідомлявся. Відмову від підписання та отримання копії постанови не зафіксовано належним чином. Дану постанову було надіслано рекомендованим листом вих. № 4796/41 /7-/2021 від 08.07.2021 року на адресу позивача. 14.07.2021 року оскаржувану постанову було вручено адресату, що підтверджується трекінгом поштових відправлень та поштовим конвертом. Таким чином строк оскарження постанови рахується з моменту її отримання, тобто з 14.07.2021 року.

Відповідно до змісту постанови, водій ОСОБА_1 06.07.2021 року о 21 год. 59 хв. в м. Ковель по вул. Володимирська, 4 здійснив рух автомобілем марки «Фольксваген Гольф» реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами за ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим порушив п. 2.1. а ПДР України.

Позивач вважає, що дана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не відповідає обставинам справи, винесена з порушенням вимог актів законодавства України, що регулюють правила дорожнього руху та оформлення матеріалів справи, в результаті чого потягло за собою прийняття незаконної та необгрунтованої постанови, яка полягає в наступному.

Вказаний інспектор патрульної поліції не задовольнив клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про виклик захисника, яке неодноразове було заявлено ОСОБА_1 на місці затримання автомобіля та людей, які знаходилися поруч - не опитав дійсних очевидців подій у якості свідків. Не було роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Диспозиція ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Дана постанова винесена передчасно, без здійснення належної перевірки з боку інспектора без всебічного, повного, об`єктивного та фахового розгляду всіх обставин справи. А саме, 14.05.2021 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, за що на нього було накладено стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. 06.07.2021 року ОСОБА_1 повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення тобто ч. 4 ст. 126 КУпАП, постанова серії ДП18 № 236167 та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. Разом з тим диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено повторність за вчинення порушень протягом року, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Таким чином, відповідачем було неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 .

Відповідач, приймаючи рішення, не прийняв до уваги вимоги ст. 280 КУпАП та не з`ясував всіх фактичних обставин справи, чим порушив права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. А тому, є підстави для скасування незаконної та необгрунтованої постанови.

30 липня 2021 року ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області позовну заяву прийнято до розгляду.

10 серпня 2021 року за клопотанням представника позивача Білецького Я.Л. ухвалою суду було замінено неналежних відповідачів належним - Департаментом патрульної поліції Національної поліції України.

У судове засідання сторони не з`явились.

Від представника позивача Рудися Р.В. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити.

Представника для участі у розгляді справи Департамент патрульної поліції Національної поліції України до суду не направив, відзиву до суду не подав. Причин своєї неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавали.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст.286 КАС України.

Так, згідно ст.288 ч.1 п.3 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно ст.289 КУпАП, ст.286 ч.2 КАС України скаргу на рішення (постанову) по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні постанови серії ДП18 №236167 від 06 липня 2021 року, винесеної інспектором роти з обслуговування м.Ковель УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Теребейчиком Романом Васильовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн.

Частиною 4 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Суд погоджується з доводами позивача, що оскаржувана постанова винесена передчасно, без здійснення належної перевірки з боку інспектора, без всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи. А саме, 14.05.2021 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, за що на нього було накладено стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. 06.07.2021 року ОСОБА_1 повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення тобто ч. 4 ст. 126 КУпАП, постанова серії ДП18 № 236167 та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 20400 грн. Разом з тим диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено повторність за вчинення порушень протягом року, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Таким чином, інспектором поліції було не вірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, та використовуючи визначений ст.62 Конституції України принцип, відповідно до якого усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено ті обставини, що позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-УІІІ (в редакції на момент виникнення спірних відносин) поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 цього ж закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Так, органи Національної поліції розглядають справи,в тому числі: про порушення правил дорожнього руху,правил,що забезпечують безпеку руху транспорту,правил користування засобами транспорту(зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126 КУпАП).

Органи Національної поліції мають повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За загальним правилом ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Разом з тим, ч.3 ст.254 КУпАП встановлено, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно вказаної норми ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції,та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Слід зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Вказана Інструкція визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.І Інструкції №1395).

Згідно п.4 р.І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

У відповідності до п.1 р.ІІІ Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та поясненням особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів технічних засобів, що мають функції фото -, кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, додатків до неї не має. Відповідачем у справі не надано також ні відзиву на позов, ні жодних доказів на спростування доводів позивача.

Разом з тим, з наданої позивачем оскаржуваної постанови вбачається, що в процесі її винесення жодних доказів винуватості позивача у вичиненому, не зазначено, відеозапис вчиненого не здійснювався.

Відповідно до п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Крім того, до суду від Управління патрульної поліції у Волинській області, яке не є стороною у справі, та відповідно не має права подавати докази суду, надано оптичний диск з місця події, на якому міститься відеозапис.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Суд зазначає, що надані матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.

Як встановлено судом, шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписі відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.

Таким чином, наданий суду відеозапис не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України, з урахуванням також тієї обставини, що він наданий не стороною у справі.

При цьому, інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами про те, що позивач вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині скасування постанови та закриття провадження у справі знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9,19,77,241-246,255,295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративну позовну заяву задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ДП18 №236167 від 06 липня 2021 року, винесену інспектором роти з обслуговування м.Ковель УПП у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Теребейчиком Романом Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 20400 грн., а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити на підставі ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення через Володимир-Волинський міський суд Волинської області.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2021 року.

Головуючий /-/ підпис.

Суддя Володимир-Волинського

міського суду Волинської області Олександр ЛЯЩЕНКО