Рішення № 101409010, 17.11.2021, Веселівський районний суд Запорізької області

337/3589/21

2/313/327/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2021 р. смт . Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВCТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 19 665,34 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн., зазначаючи, що 24.04.2020 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1325474, відповідно до якого позивачу надані кредитні кошти на поточні потреби у тимчасове платне користування в сумі 5000,00 грн.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти, а позичальник свої зобов`язання не виконав, оскільки мав повертати кредитні кошти згідно з графіком погашення кредиту, передбаченого у Додатку №1 до кредитного договору. Згідно п.6.1 кредитного договору, він був укладений в електронній формі в особистому кабінету позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua.

Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому, в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням № 11382044 від 21.03.2019 р.

16.11.2020 р. між ТОВ «Мілоан» та позивачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено договір відступлення прав вимоги № 52-МЛ, відповідно до умов якого та, у відповідності до ст. 512 ЦК України, позивач отримав статус нового кредитора та право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором.

Станом на 01.02.2021 р. сума заборгованості позивача становить 19 665,34 грн. Оскільки, на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, тому позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

Відповідач надав суду відзив, у якому просив суд у задоволенні позову відмовити, так як по-перше, умови кредитного договору № 1325474 від 24.04.2020 р. є несправедливими, по-друге, нарахування та сплата відсотків є явно завищеними, не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності. Крім того, позивачем при укладенні договору не дотримані вимоги Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Позивач на відзив надав відповідь, у якій спростовує твердження відповідача про несправедливість умов договору, відповідність нарахування та сплати відсотків засадам справедливості, добросовісності та розумності та дотримання при укладенні кредитного договору № 1325474 від 24.04.2020 р. вимог Законів України «Про електронну комерцію» та Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг».

У відповіді на відзив позивач просить суд у позові задовольнити.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач надав суду відзив, у якому просив суд у задоволенні позову відмовити, так як по-перше, умови кредитного договору № 1325474 від 24.04.2020 р. є несправедливими, по-друге, нарахування та сплата відсотків є явно завищеними, не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності. Крім того, позивачем при укладенні договору не дотримані вимоги Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг».

Позивач на відзив надав відповідь, у якій спростовує твердження відповідача про несправедливість умов договору, відповідність нарахування та сплати відсотків засадам справедливості, добросовісності та розумності та дотримання при укладенні кредитного договору № 1325474 від 24.04.2020 р. вимог Законів України «Про електронну комерцію» та Закону України « Про електронні документи та електронний документообіг».

У відповіді на відзив позивач просить суду позові задовольнити.

Дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає,що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч.3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 1 ст. 12, ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно копії кредитного договору № 1325474 від 24.04.2020 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого сума кредиту становить 5 000,00 грн.

Кредит надається строком на 15 днів з 24.04.2020 р.

Термін повернення кредиту і сплата комісій за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 09.05.2020 р.

Сукупна вартість кредиту складає 875,00 грн. в грошовому виразі та 426,00 грн. відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені в п.п.1.5.1-1.5.2 Договору. Комісія за надання кредиту: 500,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 375,00 грн., які нараховуються за ставкою 0.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (а.с.5-7).

Згідно п.6.1 кредитного договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінету позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua.

З позову вбачається, що відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому, в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується платіжним дорученням № 18582513 від 24.04.2020 р.

16.11.2020 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 37-МЛ від 16.11.2020 р., відповідно до умов якого, позивач отримав статус нового кредитора та право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором.

Вирішуючи вказаний спір, суд виходить з наступного:

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Суд критично відноситься до доводів позивача про те, що вказаний кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронно-цифрового підпису, оскільки зі змісту кредитного договору, який додано до позову, а також документів, доданих до нього вбачається, що останній не відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Пункт 10 кредитного договору не містить даних щодо підпису його позичальником ОСОБА_1 не за допомогою власноручного підпису, не за допомогою електронно-цифрового підпису.

В матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію, видана представником ТОВ «Мілоан», згідно якої клієнт ОСОБА_1 підписала договір аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «F83437», час відправлення ідентифікатора позичальнику 24.04.2020 р. о 08:54, номер телефону, на яку відправлено ідентифікатор НОМЕР_1 .

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;

Таким чином, електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Однак, подана позивачем довідка на підтвердження підписання договору одноразовим ідентифікатором не відповідає вимог Закону України «Про електронну комерцію», оскільки в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач отримала та використала одноразовий ідентифікатор «F83437» ( а.с.9).

На підтвердження перерахування відповідачу коштів в розмір 5 000.00 грн. позивачем надано платіжне доручення №18582513 (а.с.10).

Главою 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2014 року №22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Аналізуючи зміст наданого позивачем платіжного доручення, судом встановлено, що воно не відповідає вимогам вказаної Інструкції, оскільки не містить заповнення всіх необхідних реквізитів розрахункового документу, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, а тому, відсутні належні, достатні та допустимі докази отримання відповідачем кредитних коштів сумі 5 400 грн.

Також, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1, 5.4., 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2006 року № 254, інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Однак, додана до позовної заяви банківська виписка не відповідає вказаним вимогах, оскільки не містить обов`язкових реквізитів первинного бухгалтерського документу, відповідно до п.п.5.5 Положення (а.с.18 ).

Таким чином, позивачем не було доведено факту укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , не доведено факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів сумі 5 000 грн., що ставить під сумнів набуття права вимоги ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 .

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Питання з судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 3, 509, 526, 527, 530, 536, 549, 625 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 76, 81,89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1325474 від 24.04.2020 р., укладеним між ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 в сумі 19 665,34 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в сумі 4 705,00 грн., простроченої заборгованості за комісією в сумі 500,00 грн., простроченої заборгованості за процентами в сумі 14 460,34 грн. - відмовити.

Судові витрати у справі на суму 2 270,00 грн., пов`язані зі сплатою судового збору ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» при зверненні до суду, залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Веселівський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складений 26.11.2021 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О.Нагорний

17.11.2021