Рішення № 101408772, 26.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6346/21

2/308/1867/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні та свідоцтва про право на спадщину належить квартира АДРЕСА_2 .

Вказує, що у вказаній квартирі окрім неї зареєстровані також її донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - з 2004 року, онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - з 2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2007 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - з 2007 року.

Зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у житловому приміщенні з 2007 року та фактично за вищевказаною адресою не проживали ні дня. Однак, факт їх реєстрації у квартирі створює для позивачки перешкоди у користуванні житлом та порушує її права як власника, оскільки, відповідачі не беруть участі в утриманні житла, комунальні платежі не сплачують.

На підставі наведеного позивачка просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 , та примусово зняти їх з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.

У судове засідання позивачка не з`явилася, однак, подала до суду заяву, у якій просила про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити, заперечень проти ухвалення заочного рішення не висловила.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за їх відсутності не подали.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечила, у зв`язку з чим, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд розглянув справу заочно.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у ній докази, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з свідоцтвом про право власності від 11.10.2019 року, яке зареєстроване в реєстрі за №1-243, спадкова справа № 60/2012 державним нотаріусом Першої ужгородської державної нотаріальної контори Бучацькою Л.В., ОСОБА_1 належить Ѕ частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з квартири АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.10.2019 року, яке зареєстроване в реєстрі за № 1-244, спадкова справа № 60/2012 р. державним нотаріусом Першої ужгородської державної нотаріальної контори Бучацькою Л.В., спадкоємцем майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , є його дружина ОСОБА_1 , у тому числі на Ѕ частку майна, від якого відмовилась донька ОСОБА_4 на її користь. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з Ѕ квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Гудковою Н.В. 13.04.1995 року, реєстровий номер 2747, зареєстрованого Ужгородським міським підприємством технічної інвентаризації 28.06.1995 року, реєстрова книга № 16, номер запису 3377.

Право власності позивачки ОСОБА_1 на майно зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта: 1935247121101, номер запису про право власності: 33639601, дата та час державної реєстрації: 11.10.2019 11:44:45, державний реєстратор: Бучацька Людмила Володимирівна, Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, Ужгородський міський нотаріальний округ, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: Ѕ, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта: 1935247121101, номер запису про право власності: 33638375, дата та час державної реєстрації: 11.10.2019 11:05:55, державний реєстратор: Бучацька Людмила Володимирівна, Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, Ужгородський міський нотаріальний округ, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова, розмір частки: Ѕ.

Відповідно до довідки від 01.06.2021 № 1180/18-06, виданої відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради відповідно до відомостей реєстру територіальної громади, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки від 01.06.2021 № 1181/18-06, виданої відділом реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради відповідно до відомостей реєстру територіальної громади, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Факт реєстрації відповідачів підтверджується також записами про реєстрацію осіб у формі «Б», згідно з якими у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1995 року, її донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2004 року, онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2007 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2007 року.

Як вбачається з акту про відсутність (не проживання) особи (осіб) за місцем реєстрації ПП «Ужбудсервіс» від 20.05.2021, який складено та підписано сусідами, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , мешканцями будинку АДРЕСА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_5 цього будинку не проживають з травня 2007 року по даний час.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», судове рішення про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.

Судом встановлено, що відповідачі не проживають у вказаному житловому приміщенні протягом тривалого часу, а саме понад 10 років, та не є ні власниками, ні співвласниками житлового приміщення. Доказів на спростування фактів щодо тривалого не проживання за вказаною вище адресою відповідачі не надали, так само не надали доказів на підтвердження укладення будь-яких договорів, на підставі яких за ними зберігалося б право користування вказаним помешканням. Таких доказів також не здобуто судом під час розгляду справи. Тому підстав, за якими б за відповідачами зберігалось право користування жилим приміщенням, в в ході судового розгляду справи судом не встановлено.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного, врахувавши всі обставини справи в сукупності, суд прийшов до переконання, що позовна заява обгрунтована та підлягає задоволенню в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Що стосується позовної вимоги примусово зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку, то суд вважає, що позов у цій частині до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Отже, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Відповідно до абзацу 3 пункту 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Таким чином рішення суду в справах даної категорії є окремою безпосередньою підставою зняття з реєстрації особи, яка визнана рішенням суду такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Даний обов`язок органу місцевого самоврядування зняти з реєстрації закріплений у ст.ст. 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Таким чином, законом передбачено відповідну процедуру зняття з реєстрації місця проживання особи, яка втратила право користування житловим приміщенням, при цьому суд не може перебирати на себе функції установ, уповноважених державою на здійснення відповідних дій.

Крім того, беручи до уваги висновок про часткове задоволення позовних вимог, на підставі ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 908 грн солідарно.

Керуючись ст.ст. 328, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 82, 200, 206, 259, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву задовольнити частково.

2. Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

3. Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Н.І. Зарева