Рішення № 101406476, 17.11.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/22575/21

пр. № 2/759/6784/21

17 листопада 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Гаєвської Н.О.,

за участю: представника позивача Федчука І.Є. ,

представника відповідача Боголєпова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2021 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд відповідача припинити дії, що порушують права позивача, а саме: застосувати методику №359 при розрахунку вартості послуг ЦО, незаконно обліковувати та нараховувати позивачу заборгованість за нібито спожиті послуги ЦО; зобов`язати відповідача відновити становище, що існувало до застосування відповідачем зазначеної методики, тобто припинити обліковувати та надалі нараховувати начебто наявну заборгованість у позивача перед відповідачем з ЦО у розмірі 1950 грн 39 коп.; зобов`язати відповідача виконати свої обов`язки в натурі з належного інформування позивача щодо наданих послуг з ЦО щодо будинку та квартири у 2020/2021 опалювальному сезоні (тобто в період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року), а саме: про загальні по будинку обсяги наданих послуг з ЦО згідно загальнобудинкового лічильнику тепла, в т.ч. з помісячною розбивкою; про сумарний обсяг фактично наданих послуг з ЦО згідно індивідуальних лічильників встановлених у кожній квартирі в будинку, в т.ч. з помісячною розбивкою; про різницю (помісячно) в обсягах фактично наданих послуг з ЦО між показниками загальнобудинкового лічильнику тепла та суми показників індивідуальних лічильників тепла встановлених у кожній квартирі, яка є підставою для розрахунків обсягів тепла витрачених на опалення МЗК будинку, в т.ч. з помісячною розбивкою; про розподіл витрат на опалення МЗК будинку між всіма співвласниками (квартирами) будинку, в т.ч. з помісячною розбивкою; детальні розрахунки, згідно яких позивачу було донараховано заборгованість в обсязі 1950 грн 39 коп. за начебто надані послуги ЦО у липні 2021 року; покласти всі судові витрати на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , у вказаному будинку встановлено (загально-) будинковий вузол (лічильник) комерційного обліку фактично наданих/спожитих послу з ЦО, а квартира обладнана індивідуальним лічильником тепла, однак 11.08.2021 позивачем отримано рахунок - повідомлення, що станом на 01.08.2021 для квартири, щодо сплати комунальних послуг за липень 2021 року в якому також зазначено про здійснення КП «Київтеплоенерго» в липні 2021 перерахунку вартості з ЦО, внаслідок чого донараховано заборгованість у розмірі 1950 грн 39 коп., проте позивач зазначила, що востаннє послуги з ЦО за опалювальний сезон 2020/2021 ним споживались у квітні 2021 року за які сплачено у травні 2021 року, а тому будь-яка заборгованість у позивача перед відповідачем станом на 01.07.2021 відсутня, у зв`язку із чим позивач звернулася до відповідача зі зверненням в якому просив змінити методику нарахування за опалення для будинків, частково обладнаних квартирними лічильниками тепла, а також відкоригувати нарахування за опалення у минулому опалювальному сезоні для власників квартир у таких будинках. З огляду на це в розрахунковому періоді в липні 2021 року, частково обладнаних квартирними лічильниками тепла, було проведено перерозподіл обсягів теплової енергії на опалення МЗК (за період з жовтня 2020 року - квітень 2021 року), однак не отримавши повної відповіді від відповідача, було направлено колективне звернення, у відповідь на яке, відповідач зазначив, що нарахування власникам квартири здійснюється згідно з їх показаннями та окремо нараховується плата за опалення МЗК згідно з нормами методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (Методика). При цьому відповідач при здійсненні перерахунку застосовував методику від 31.10.2006 №359, що втратила чинність 25.01.2019, внаслідок прийняття Мінбудом наказу №315 від 28.11.2018, таким чином відповідач всупереч чинному законодавству України, неналежним чином визначив вартість (ціну) послуг з ЦО, які надавалися щодо квартири, застосовував Методику №359 на підставі рекомендації Північного міжобласного територіального відділення АМКУ, якою начебто зобов`язано відповідача її застосувати, що є незаконним та протирічить діючому законодавству України, а отже відповідач застосував та надалі має намір її використовувати Методику №359, що призвело до незаконного та необґрунтованого донарахування позивачу заборгованості у розмірі 1950 грн 39 коп. та не застосовує чинні Закони України «Про комерційний облік теплової енергії та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги», Методику №315 тощо.

Ухвалою судді від 08.10.2021 відкрито загальне позовне провадження та розпочато підготовче провадження (а.с. 43, 44).

21.10.2021 ухвалою суду підготовче провадження по справі закрито, призначено справу до судового розгляду (а.с. 48).

08.11.2021 від представника відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти заявлених позовних вимог заперечував, зазначивши, що договори про надання комунальних послуг, що були укладені до 01.05.2019, передбачають застосування положень Правил №630 та Методики №359, а оскільки деякі будинки обладнані приладами обліку теплової енергії, то витрати теплової енергії на МЗК повинні визначатися за формулою наведеної у п. 2.3 Методики №359 в результаті коригування у липні для квартири АДРЕСА_2 , сума донарахування становила 1950 грн 39 коп. так як при аналізі проведених коригувань у липні 2021 року виявлено некоректне пере розподілення обсягів спожитої теплової енергії між приміщеннями, також представник заперечував проти стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп., оскільки вважає, що зазначений розмір є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, так як суть заборгованості зводилася до 1950 грн 39 коп. (а.с. 56-61).

15.11.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначив, що інформація наведена у відзиві не відповідає дійсності, а доводи щодо правових підстав застосування Методики №359 протирічать діючому законодавству України, оскільки відділення рекомендувало відповідачу утриматись від застосування методики №315 та здійснити перерахунки згідно Методики №359, при цьому у Антимонопольного комітету України та його відділень відсутні повноваження відновлювати чинність або застосовувати дію нормативно правових актів у сфері надання комунальних послуг, також згадані відповідачем договори укладались за формою типового договору затвердженої постановою КМУ від 21.07.2005 №630 в якій відсутні будь-які посилання на Методику №359, також відповідач надав неправдиві відомості про суму заборгованості позивача за послуги з ЦО та вводить в оману щодо її розміру (а.с. 72-75).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість, а тому просив відмовити.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, згідно п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у порядку заочного розгляду справи. Відповідно до ч. 4 вказаної статті, заочний розгляд справи проводиться у разі, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, щокожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер №853, виданий 09.04.2019 ПН КМНО Пірха І.С. (а.с. 10).

У вказаному багатоквартирному житловому будинку діє система централізованого опалення, яка оснащена будинковими засобами обліку теплової енергії та гарячої води, послуги з постачання яких надає КПВО Київради «Київтеплоенерго».

Об`єктом надання послуг є вищевказана квартира опалювальною площею 70,00 м2, обладнана окремими засобами обліку теплової енергії та гарячої води.

Згідно повідомлення станом на 01.08.221 від КП «Київтеплоенерго» позивачу нараховано суму боргу з ЦО за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1950 грн 39 коп. (а.с. 11).

Так, згідно повідомлень станом на 01.06.2021 та 01.07.2021 за адресою: АДРЕСА_1 відсутній борг за ЦО (а.с. 13).

На підставі зазначеного, позивач звернулася 11.08.2021 до відповідача зі зверненням з приводу нарахування заборгованості за ЦО (а.с. 15).

У відповідь на вказане звернення відповідач зазначив, що КП «Київтеплоенерго» отримало від АМКУ рішення, згідно якого компанія зобов`язана змінити методику нарахувань за опалення для будинків, частково обладнаних квартирними лічильниками тепла, а також відкоригувати нарахування за опалення у минулому опалювальному сезоні для власників квартир у таких будинках (а.с. 16).

23.08.2021 від співвласників будинку надіслано на адресу КП «Київтеплоенерго» претензію, оскільки вважають донарахування (перерахунок) здійснення у липні 2021 р. з ЦО безпідставними, необґрунтованими, та такими, що порушують діюче законодавство України (а.с. 17-20).

У відповідь на зазначену претензію, КП «Київтеплоенерго» надано відповідь, про те, що замість методики №315 буде застосовуватися методику розрахунку кількості теплової енергії, спожитої на опалення МЗК багатоквартирних будинків та визначення оплат за їх опалення №359, на підставі рекомендацій АМКУ Підприємством проведено у липні перерахунок за методикою №359, отже, за особовим рахунком по кв. АДРЕСА_2 було здійснено перерахунок (донарахування) на суму 1950 грн 39 коп. (а.с. 21, 22).

Згідно листа АМК України Північного міжобласного територіального відділення від 24.06.2021 №60/17-рк/к, КП «Київтеплоенерго» рекомендовано утриматись від застосування Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 під час розрахунків із споживачами, з якими не укладено договори відповідно до вимог Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги»; 2) здійснити перерахунки споживачам, з якими були укладені до 01.05.2019 договори про надання комунальних послуг, розміру плати за послуги з централізованого опалення відповідно до Методики розрахунку кількості теплової, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плат за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства України від 31.10.2006 № 359.

Відповідно до Закону України від 24.06.2004 № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-ІV) мешканці багатоквартирних будинків-споживачі отримають комунальні послуги: з централізованого опалення; з централізованого постачання гарячої води; з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII) введений в дію у повному обсязі з 01.05.2019. З цієї дати визнано такими, що втратив чинність Закон № 1875-ІV.

Відповідно до Закону та Закону № 2189-VIII, на виконання яких розроблена та затверджена Методика № 315, комунальними послугами є, зокрема, послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення. Підприємства тепло-, водопостачання та водовідведення надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону № 1875-ІV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630).

Відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Отже, наразі залишаються чинними та продовжують діяти договори про надання комунальних послуг, які були укладені до введення в дію Закону № 2189-VIII, та до вказаних договорів не передбачено можливості застосування виконавцями послуг Методики № 315.

Натомість, договори про надання комунальних послуг, що були укладені до 01.05.2019, передбачають застосування положень Правил № 630 та Методики № 359. 6 Роз`яснення щодо застосування Методики №359.

Донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії відповідно до Методики № 315 Підприємством здійснювалось з опалювального періоду 2019/2020 року.

Однак, нових договорів про надання комунальних послуг КП «Київтеплоенерго» із споживачами укладено не було. Відтак, Підприємство не може застосовувати норми Методики № 315 до укладення з споживачами нових договорів.

Підприємство мало право застосовувати Методику № 315 лише після укладення договорів відповідно до вимог Закону № 2189-VIII.

Разом з тим, розподіл КП «Київтеплоенерго» між споживачами обсягу спожитих у будинку комунальних послуг відповідно до Методики № 315, за умови відсутності нових договорів, може призвести до ущемлення інтересів споживачів таких послуг, шляхом понесення ними додаткових неправомірних витрат.

Наведені дії Підприємства були б неможливими за умов існування значної конкуренції на відповідному ринку. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 46 Закону органи Антимонопольного комітету України мають право надавати рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а у разі, якщо порушення припинено, - щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень. Рекомендації надаються у формі листа.

Отже, КП «Київтеплоенерго» діяло в рамках ч. 2 ст. 46 Закону, оскільки рекомендації органів Антимонопольного комітету України підлягають обов`язковому розгляду органами чи особами, яким вони надані.

Із вказаного звернення власників квартир будинку за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що усі заявники станом на 23.08.2021 мають встановлені прилади теплової енергії на МЗК, а тому повинні визначатися за формулою наведеною в п. 2.3. Методики №359.

У зв`язку із перерахунком споживачам за п. 2.1.4 Методики №359 яким передбачено розрахунок витрат на опалення МЗК за формулами в яких врахована наявність квартирних вузлів обліку теплової енергії, опалювальна площа МЗК, теплова потужність системі обладнання, температура повітря в приміщення та середньомісячна температура на вулиці.

Так, згідно п. 2.1.4 Методики №359 вбачається, що у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на МЗК витрати теплової енергії на опалення МЗК визначаються розрахунком за формулами, наведеними в пункті 2.1. Загальна кількість теплової енергії на опалення МЗК визначається за формулою

К

Q = SQ + Q, (2.3)

МЗК МЗК втр.

де SQ - кількість теплової енергії на опалення окремого МЗК, к-того приміщення МЗК, Гкал; Q-утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами втр. системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі (розраховується за СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование», Приложение12, 1991г. (далі- СНиП 2.04.05-91).

Отже, результаті коригування у липні 2021 року для квартири АДРЕСА_2 , сума донарахування становила 1950 грн 39 коп.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Враховуючи, що предметом позову є припинення дій, що пов`язаних із застосуванням Методики №359 при розрахунку вартості послуг ЦО, оскільки така методика втратила чинність, а отже нарахування є не законним, не знаходить свого підтвердження та не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Таку правову позицію висловлено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц.

При цьому рахунки на оплату послуги ЦО фактично являються претензією, які не свідчать про порушення прав споживачів, а є підставою для подальшого звернення суду виконавця наданих послуг.

З огляду на вищевикладене, відповідач діяв в межах свої повноважень та згідно чинного законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просив стягнути витрати понесені позивачем у повному обсязі, що собою являє судові витрати у зв`язку із наданням правової допомоги.

В якості доказів, щодо надання правової допомоги, позивачем надано до суду договір про надання правової допомоги від 21.09.2021 у п. 3.1. якого зазначено , що вартість юридичних послуг адвоката (гонорар адвоката), що надаються за даним Договором, становить 10000 грн 00 коп., а також надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №001002 та ордер адвокат Федука І.Є, серія АА №1143330 (а.с. 32-36).

У постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 Верховний Суд зазначив, що встановлений у договорі про надання правової допомоги у господарському процесі фіксований розмір адвокатських послуг у вигляді прогресивної процентної ставки від загальної суми позовних вимог не є безумовною підставою для стягнення судом з іншої сторони витрат на послуги адвоката саме у такому розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований і відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Згідно із частиною третьою ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз судових рішень Верховного Суду дає змогу дійти висновку, що підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути також ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом (постанова КГС ВС від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17). У постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану 26 Огляд судової практики КГС ВС зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги і на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, що сплачена чи підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічний висновок викладено в постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Оскільки позивачем не доведено належним чином понесених ним витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд приходить до висновку, що в цій частині вимог позивача слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. 141 ЦПК судовийзбірпокладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами, ст.ст. 15,16 ЦП України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист економічної конкуренції»; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго про захист прав споживачів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Оксана УЛ`ЯНОВСЬКА

Повний текст рішення суду складено 22.11.2021.