Рішення № 101405758, 26.11.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/28264/21

Провадження № 2-о/752/713/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26 листопада 2021 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Слободянюк А.В.,

за участю секретаря судового засідання Венгерчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа - Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини, -

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_2 звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Голосіївського районного суду м. Києва з вказаною заявою, в якій просив встановити факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганськ, Луганської області, Україна: мати - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка Азербайджанської Республіки, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином Азербайджанської Республіки.

В обґрунтування заяви представник вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 народила дитину - дівчинку. Однак, отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження, у відповідності до ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", у зв`язку з цим, вона вимушена звернутися до суду та просить встановити факт народження дитини.

Заявник та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились. Представник надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі та участі заявника. При цьому зазначив, що вимоги заяви підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

Судом встановлено, що відповідно до копії медичного свідоцтва № 635 від 03.09.2020 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 народила дівчинку, вагою 3600 грамів.

Батьком дитини є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.03.2021 року.

Заявниця ОСОБА_1 на час народження дитини перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , укладеним 19.12.2014 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

Відповідно до положень ст. 146 СК України ім`я дитини визначається за згодою батьків.

На теперішній час ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як батьки визначили ім`я своєї народженої дитини як ОСОБА_3 .

Згідно листа Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 985/0/208-21 від 22.04.2021 року звернута увагу місцевих загальних та апеляційних судів на те, що під час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України вимога щодо отримання письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, на теперішній час відсутня можливість для реєстрації факту народження ОСОБА_3 та, відповідно, отримання свідоцтва про народження.

Зі змісту наданих ОСОБА_1 доказів на підтвердження факту народження дитини вбачається, що зазначені документи підтверджують факт народження ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Луганськ Луганської області

Пунктами 2,3 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Також, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Others v. Moldova and Russia), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Підставою звернення заявника до суду є неможливість реєстрації факту народження дитини.

В силу положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Положеннями ст. 317 ЦПК України, визначено, що заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

За змістом ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе задовольнити заяву представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 та встановити факт народження дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганськ, Луганської області, Україна.

Керуючись ст. ст. 258-259, 265, 430 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа - Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини - задовольнити.

Встановити факт народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянкою Азербайджанської Республіки, яка перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином Азербайджанської Республіки, дитини жіночої статі - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганськ, Луганської області, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження не зупиняє його виконання.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя А.В. Слободянюк