Ухвала суду № 101405039, 23.11.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/6904/21

Провадження по справі №1-в/635/662/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Лук`яненко С.А..

за участю прокурора Гелети О.О...,

секретар судових засідань Євсюков О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лозова Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 засуджений вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить особисто; початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 20 січня 2017 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувавши йому у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в період з 20 січня 2017 року до 25 квітня 2017 року, з розрахунку один день перебування в Харківській установі виконання покарання Управління державної пенітенціарної служби в Харківській області за два дні відбування покарання. Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року набрав законної сили 26 травня 2017 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 серпня 2017 року ОСОБА_1 зараховано в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 20 січня 2017 року по 26 травня 2017 року відповідно до ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку один день перебування за два дні позбавлення волі.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 22 липня 2020 року приведено вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року 2617-VII. ОСОБА_1 змінено покарання призначене даним вироком та визначено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить особисто.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 27 серпня 2020 року ОСОБА_1 змінено невідбуту частину покарання у виді 2 років 18 днів позбавлення волі на більш м`яке покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 18 днів.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 листопада 2020 року ОСОБА_1 зараховано в строк відбуття покарання час слідування під вартою до виправного центру з 27 серпня 2020 року до 11 вересня 2020 року відповідно до ч.1 ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.

11 вересня 2020 року засуджений ОСОБА_1 прибув до державної установи «Хролівський виправний центр (№140)» для відбування покарання.

Початок строку відбування покарання - 20 січня 2017 року.

Кінець строку відбування покарання – 22 серпня 2022 року.

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково на підставі ст. 81 КК України, посилаючись на те, що він свою вину визнав, розкаюється.

Засуджений та представник установи виконання покарань надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності .

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого, посилаючись на відсутність підстав для задоволення клопотання.

Суд, дослідивши матеріали особової справи на засудженого, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст.81 КК України є правом, а не обов`язком суду.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 Кримінального кодексу України.

При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.

Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.

Як вбачається з матеріалів особової справи на засудженого ОСОБА_1 був затриманий 20.01.2017, та з 02.02.2017 перебуває в місцях позбавлення волі, під час тримання в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№27) характеризувався посередньо, під час тримання де режим тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав, до праці не залучався.

З 13.06.2017 року по 10.06.2020 року відбував покарання в державній установі «Темнівська виправна колонія (№100), за період відбування покарання порушував вимоги режиму відбування покарання, за що був тричі притягувався до дисциплінарної відповідальності, з метою здійснення виховного впливу був заохочений адміністрацією установи чотири рази, був працевлаштований на виробництві установи, до праці ставився позитивно.

З 10.06.2020 року по 11.09.2020 року відбував покарання в державній установі «Дергачівська виправна колонія (№109), вимоги режиму тримання не порушував дисциплінарних стягнень та заохочень не мав, до праці не залучався.

З 11.09.2020 року відбуває покарання у Державній установі «Хролівський випраний центр (№140)», де характеризується посередньо, за час відбування покарання в установі випадків порушення правил відбування покарання не допускав, стягнень та заохочень не має.

Зі змісту характеристики на засудженого, складеної начальником відділення соціально-психологічної служби лейтенантом внутрішньої служби Кириченко Є.В. за погодженням з начальником сектору СВПР майором внутрішньої служби Анохіним С.Ю. від 20 вересня 2021 року, ОСОБА_1 згідно ст. 60 КВК України не працевлаштований, до виконання поставлених завдань ставиться сумлінно, поставленні завдання виконує своєчасно та у повному обсязі, дбайливо ставиться до майна виправного центру та предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням. За час відбування покарання у виправному центрі характеризується посередньо, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, заохочень не має. У відношенні до представників адміністрації виправного центру ввічливий, тактовний, дотримується правомірних взаємовідносин, виконує їх законні вимоги. Приймає активну участь в організації і проведенні культурно-масових та фізкультурно-оздоровчих заходів серед засуджених, згідно ст. 66 КВК України. Бере участь в програмі диференційованого впливу на засуджених «Духовне відродження», «Підготовка до звільнення». Виконує передбачені законом вимоги персоналу, при виконанні робіт із самообслуговування має достатній рівень необхідних навичок, порушень техніки безпеки не допускає. За характером врівноважений, цілеспрямований, у відношенні до засуджених не конфліктний. Підтримує соціально-корисні зв`язки з рідними шляхом телефонних розмов, отримує посилки та передачі.

Як вбачається з матеріалів особової справи на засудженого ОСОБА_1 , останній має ряд непогашених та не знятих судимостей, а саме засуджений:

-вироком Лозівського районного суду Харківської області від 29 травня 2008 року ч. 1, 3 ст. 321, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

-вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 листопада 2012 року за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі;

-вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 червня 2013 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1, 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 05 травня 2015 року умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 2 дні;

-вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке йому належить особисто,

На даний час ОСОБА_1 відбуває покарання за вирокомЛозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров`я населення, які відповідно до вимог ст. 12 КК України (в редакції закону на момент ухвалення вироку) відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів.

Суд враховує також ту обставину, що засуджений вже був неодноразово засуджений до позбавлення волі, після відбуття покарання знову вчиняв злочини та був засуджений, крім того, до засудженого вже застосовувалось умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у 2015 році, після чого він знову був засуджений.

Зазначене свідчать про стійку тенденцію засудженого на систематичне вчинення злочинів та небажання ставати на шлях перевиховання та виправлення, а також про неефективність застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким№ 2 від 26 квітня 2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв`язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.

Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.

У відповідності до положень п. 17 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду слід ретельно з`ясувати : ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, а також його наміри щодо прилучення до праці. Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути зроблений за весь час відбування покарання і з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даних, що характеризують його особу. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення, не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Згідно довідки про доходи, виданої 21 вересня 2021 року головним бухгалтером установи ОСОБА_2 , засуджений ОСОБА_1 під час відбування покарання в установі заробітну плату отримував лише у лютому 2021 року, у зв`язку з працевлаштуванням на контрагентському об`єкті. Інших відомостей про працевлаштування ОСОБА_1 під час відбування покарання у державній установі «Хролівський виправний центр (№140)» матеріали особової справи не містять.

Також суд враховує ту обставину, що за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судові витрати за проведення судово-хімічних експертиз в розмірі 2641,20 гривень.

Відповідно до довідки начальника ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» та довідки начальника сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДУ «Хролівський виправний центр (№140) Красильникової Л.М. виконавчі листи за вироком суду на засудженого ОСОБА_1 до установи не надходили, кошти не утримувались та не перераховувались.

Разом з тим, починаючи з дня постановлення зазначеного вироку, а саме з 25 квітня 2017 року, засудженим не здійснено будь-яких заходів щодо сплати у добровільному порядку грошових коштів за вироком суду, що також могло позитивно вплинути на питання щодо застосування до нього норм ст.81 КК України.

Як вбачається з матеріалів особової справи на засудженого - ОСОБА_1 за час відбування покарання у ДУ «Хролівський виправний центр (№140) з 11.09.2020 до праці фактично не залучався, що позбавляє суд можливості оцінити його виправлення через ставлення його до праці.

Згідно Витягу з протоколу №25 від 07.10.2019 року засідання комісії державної установи «Хролівський виправна колонія №140» з розгляду питань про умовно-дострокове звільнення засуджених, комісія вирішила не направляти матеріали до суду для вирішення питання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 , оскільки він не довів свого виправлення.

Крім того, в матеріалах справи наявна характеристика на засудженого від 07 жовтня 2020 року, складена начальником відділення соціально-психологічної служби ДУ «Хролівський виправний центр (№140)»майором внутрішньої служби ОСОБА_3 , зі змісту якої вбачається, що засуджений характеризується з посереднього боку, стягнень та заохочень не має, за час відбування покарання не довів свого виправлення , застосування ст.81 КК України не доцільне..

Разом з тим, в матеріалах особової справи засудженого наявне рішення дисциплінарної комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого ОСОБА_1 та застосування до нього заходу стягнення від 15.11.2019, відповідно якого за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон з ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду. А також наявні рапорти начальників відділень СПС ОСОБА_4 від 05.05.2021 та ОСОБА_3 від 13.07.2021 про проведення перевірки щодо порушення засудженим ОСОБА_1 умов відбування покарання, після чого з засудженим проведені профілактично-роз`яснювальні бесіди.

Отже, бездоганної поведінки засудженого, який мав три стягнення у 2017 та 2018 роках, які погашені у встановлному законом порядку, та порушував умови тримання у 2019 та 2021 роках, за час усього періоду відбування покарання судом не встановлено.

Вирішальне значення має активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення. Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.

Суд критично оцінює доводи засудженого з приводу того, що він довів своє виправлення, оскільки застосування до останнього за весь період відбуття покарання заохочень у вигляді чотирьох подяк у 2018 році та у 2019 році, відбуття 2/3 строку покарання, факт працевлаштування у в минулі роки, без наявності будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про сумлінне ставлення до праці, не може слугувати достатньою підставою для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання.

Сам факт того, що засуджений виконує свої прямі обов`язки та того, що претензій з боку працівників установи до нього немає, свідчить лише про те, що останній виконує їх на підставі закону, оскільки це є прямим обов`язком всіх засуджених, а умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально виконавчого законодавства, має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, каяття у скоєному злочині, а в конкретному випадку наявні лише формально-юридичні підстави для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

З огляду на наведене, у суду виникають сумніви щодо виправлення засудженого, що є необхідною умовою під час застосування умовно-дострокового звільнення, матеріали справи на засудженого не містять об`єктивних даних, які б давали безсумнівні підстави суду вважати, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення на протязі всього періоду відбування ним покарання, та не свідчать, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року.

Зазначені вище дані про особу засудженого та його поведінку за період відбування покарання у Державній установі «Хролівський виправний центр № 140» свідчать лише про те, що на час звернення із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, засуджений почав ставати на шлях виправлення, але не довів свого остаточного виправлення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року та вважає клопотання засудженого таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року - відмовити.

Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області, а засудженим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складений 26 листопада 2021 року.

Суддя С.А.Лук`яненко