Рішення № 101405025, 19.11.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6525/20

Провадження по справі № 2/635/1577/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Полоз М.М.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача – Меркулова Валерія Валеріївна,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останньої на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 11 квітня 2012 року у розмірі 38085,48 гривень та суму судового збору у розмірі 2102 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг та 11 квітня 2012 року підписала заяву. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. У порушення умов вказаного договору відповідач не виконала належним чином свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 09 вересня 2020 року за нею утворилась заборгованість у розмірі 38085,48 гривень, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 28786,86 гривень, заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 9298,62 гривень.

21 січня 2021 року представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Меркулова В.В. надала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з цим підписала Заяву №б/н від 11 квітня 2012 року. При оформленні кредиту заява на отримання на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою, чим підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між банком та клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщенні на офіційному сайті позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг. Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять Умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua, https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заяві про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати мови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку, Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, враховуючи вищевикладене, на думку представника позивача, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. На підставі поданої заяви/, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному Банку складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов) – ключем до карткового рахунку є пластикова Карка (п.1.1.1.62 Умов), яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач (п.1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в Заяві. Картковий рахунок – рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, Відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта. Таким чином Банк забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою карти та фінансового телефону на який приходить динамічний ОТП пароль. Тарифи – розмір винагороди за послуги Банку, є невід`ємною частиною Договору. Перелік може змінюватись та доповнюватись, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 3 (три) роки, позичальник за фактом неправильного нарахування відсотків до банку не звертався, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. З виписки по картковому рахунку відповідача чітко прослідковується,, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається. Що відповідач користувавсягрошма, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінал в касах магазинів, а отже у отримав кредитну карту «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій неможливе без наявності картки. Крім того відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Щодо ознайомлення Відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 11.04.2012, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім`я Кредитку «Універсальна» та особистим підписом засвідчидп, що «Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді…Я зобов`язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» з якого чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 27,6 % на рік, вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Крім того, вищезазначені Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Представник відповідача надає суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача – баланс станом на дату укладання договору, всі операції за картковим рахунком. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, конррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Також опираючись на положення ЦК України, оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, між банком та відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Враховуючи норми закону та докази, що містяться матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Стосовно правомірності зміни кредитного ліміту.

Умовами договору визначено, що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту – як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду або підписання чека, саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. При проведенні претензійно-позовних заходів, ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається у своєму відзиві, не відповідають дійсності, а позовні вимоги банку підлягають задоволенню в повному обсязі. Прострочене тіло кредиту – це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мала бути погашена відповідачем, але не погашена, або погашена частково не в повному обсязі. Відповідач помиляється щодо дійсних обставин справи, оскільки відповідачем було самостійно оформлено послугу «Страхування кредитного ліміту». Щодо нарахування відсотків, то вони були нараховані за відповідною ставкою на максимальний залишок відповідної заборгованості по тілу/простроченому тілу кредиту за конкретний період. При данні позву банком не було заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача неустойки за наданим кредитом. Щодо заяви про застосування строку позовної давності позивач, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначив, що оскільки строк перепущеної картки діє до останнього дня 01/18, а позивач звернувся до суду з позовом 28 вересня 2020 року, тобто до спливу трирічного строку позовної давності, в задоволенні такої заяви необхідно відмовити.

Аргументи учасників справи.

15 грудня 2020 року відповідачем поданий відзив на позов, в якому зазначила, що в підписаній сторонами анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11 квітня 2012 року не зазначена процентна ставка, термін погашення кредиту, в заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту стягнути складові його повної вартості: зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи з несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитним коштами, посилаючись при цьому що нарахування таких коштів передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг. Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач, був з ними ознайомлений та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, окрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки в зазначеному у цих документах розмірах. В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки розміщені на сайті Умови та Правила надання банківських послуг з моменту виникнення спірних правовідносин – 12 лютого 2018 року до моменту звернення позивача до суду із вказаним позовом неодноразово змінювалися. Крім того, звертає увагу на те, що позивач, посилаючись у позовній заяві на Умови та правила надання банківських послуг, що почали іяти з 01 березня 2019 року, не надає їх суду. Також відповідач вважає, що при укладенні договору позивач дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Відповідач заперечує проти стягнення з неї заборгованості за простроченим тілом кредиту, оскільки вона перевищує в два рази підвищений кредитний ліміт, що є неможливим. Крім того, у своїй заяві позивач зазначала про бажану суму кредитного ліміту у розмірі 300 гривень. Останнє використання картки відповідачем було здійснено 30 липня 2016 року – поповнення мобільного рахунку і залишок після цієї операції складав 8099,17 гривень. Тобто, 10400 гривень фактично використано відповідачем не було. Після цього, відповідач карткою не користувалася, жодного разу не зняла кошти в банкоматі, не розраховувалась в торгівельних мережах, а тому всі подальші списання були виключно на користь банку. Отже, надання відповідачу коштів у розмірі 28786,86 гривень позивачем жодним чином не доведено. Більше того, за період з 30 липня 2016 року по 11 вересня 2020 року відповідач вніс в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту36853, 26 гривень. Отже, на момент подання заяви заборгованість у відповідача перед банком відсутня. Щодо стягнення відсотків зазначила, що договір укладено не було, сторони не домовлялись про розмір відсотків, а отже такі вимоги також не підлягають задоволенню. В матеріалах справи також відсутні докази отримання відповідачем кредитної картки після лютого 2016 року, тобто після закінчення строку дії попередньої. В обґрунтування своєї позиції посилалась на висновки Великої Палати Верховного Суду та висновки Верховного Суду. Також відповідачем заявлено заяву про застосування до позовних вимог строку позовної давності, оскільки строк позовної давності обчислюється з дати закінчення строку дії картки і в даному випадку закінчився в лютому 2019 року.

22 січня 2021 року відповідачем надані додаткові пояснення, в яких вона зазначила, що кредитний договір не був укладений в розумінні чинного законодавства, позивачем не надано доказів на підтвердження укладення договору відповідачем, а саме видачі банком картки та коштів по ній, виписки з особового рахунку, копій квитанцій, меморіального ордеру, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є безспірним докаом існування між сторонами договірних відносин.

Рух справи.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 листопада 2020 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Участь у судовому засіданні сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи мається заява про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач у судове зсідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 11 квітня 2012 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що не заперечувалось відповідачем по справі.

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Роздруківку з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, при цьому, ані Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, ані Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 , за кредитним договором б/н від 11 квітня 2012 року станом на станом на 09 вересня 2020 року за нею утворилась заборгованість у розмірі 38085,48 гривень, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 28786,86 гривень, заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 9298,62 гривень.

14 червня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Враховуючи ту обставину, що зміна типу товариства в розумінні ч. 2 ст. 5 Закону України «Про акціонерне товариство» не є його перетворенням, а зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, зазначені зміни зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим стягнути вищевказану заборгованість за користь АТ КБ «ПриватБанк».

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Устатті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається зі матеріалів справи та жодним чином не заперечується відповідачем, нею підписана анкета-заява про приєднання од умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11 квітня 2012 року.

Як вбачається з банківської виписки по корковому рахунку ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», відповідачем за кредитним договором №б/н від 11 квітня 2012 року відповідачем не в повному обсязі сплачувалася сума кредиту, у зв`язку з чим станом на 09 вересня 2020 року за нею утворилась в тому числі заборгованіть за простроченим тілом кредиту у розмірі 28786,86 гривень.

Із вищевказаних документів, крім іншого, вбачається порядок нарахування заборгованості дати та суми погашення відсотків, тіла кредиту, комісії та пені, тобто міститься повна інформація про рух коштів на рахунку відповідача, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей за договором.

В обґрунтування доводів, викладених у відзиві на позво. щодо повного погашення заборгованості за кредитним договором відповідачем був наданий лише особисто проведений розрахунок виплат, що не є належним та допустимим доказом в розумінні ст..ст. 77,78 ЦПК України на підтвердження відсутності заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається зі змісту банківської виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 12 квітня 2012 року №578/5, банком враховувались суми, перераховані відповідачем на погашення заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року (справа 200/5647/18) касаційний суд зазначив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Відповідач, не погоджуючись з розрахунком заборгованості за простроченим тілом кредиту, в ході розгляду справи не надала належних та допустимих доказів на підтвердження неправильності наданого позивачем розрахунку і взагалі не забажав скористатися будь-якими засобами захисту своїх інтересів і доведення обставин, на які вона посилається у відзиві, в тому числі не заявила клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Банком також надана довідка щодо видачі ОСОБА_1 кредитних карток – 11 квітня 2012 року № НОМЕР_2 з терміном дії до лютого 2016 року , 16 листопада 2012 року № НОМЕР_3 з терміном дії до червня 2016 року та 07 серпня 2014 року була видана картка № НОМЕР_4 з терміном дії - до січня 2018 року і як свідчить вищевказана виписка по особовому рахунку, всіма трьома картками користувалася відповідач, зокрема шляхом: зняття готівки здійснення погашення кредиту, здійснення покупок, поповнення мобільного телефону. Отже, виходячи з наведеного, доводи відповідача приводу того, що вона не користувалась карткою після лютого 2016 року не відповідають дійсності. Будь-які відомості щодо звернення відповідача до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій з її кредитними картками в матеріалах справи відсутні.

Отже позивачем доведений факт наявності заборгованості за кредитним договором б/н від 11 квітня 2012 року, відповідачем дійсно були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості, а тому є підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 28786,86 гривень.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив окрім заборгованості за тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами. При цьому, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на їх офіційному сайті - www.privatbank.ua, як на невід`ємні частини спірного договору.

Зі змісту самої анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку позичальника від 11 квітня 2012 року вбачається, що така заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня Пам`ятка клієнта, яка є однією з невід`ємних частин спірного договору, а у Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умовах та правила надання банківських послуг відсутній підпис позичальника, що не може свідчить про ознайомлення його у повному обсязі зі всіма умовами кредиту.

У анкеті-заяві позичальника від 11 квітня 2012 процентна ставка не зазначена. А також відсутні дані якого типу картку отримала відповідач.

Банком наданий Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Повна версія Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, в яких визначені в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач, ознайомилася та погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19))

Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, судова колегія відхиляє доводи позивача щодо узгодження порядку нарахування процентів за користування кредитом, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Виходячи з наведеного, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Повна версія Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 11 квітня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитними коштами, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив жодним чином не спростовують вищевказаних висновків суду.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки з інших підстав, суд не розглядає заяву про застосування до вказаних вимог строку позовної давності.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України в зв`язку з наявністю заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд розглядає питання про застосування строку позовної давності.

Суд може застосовати позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач. Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Виходячи з наведеного, суд розглядає заяву відповідача про застосування трирічного строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, оскільки суд прийшов до висновку, що в цій частині право позивача порушене.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 5ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Відповідно дост. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Статтею 257 ЦК Українипередбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 181/467/17, стороною в якій був ПАТ КБ «Приватбанк», початок перебігу позовної давності починається з моменту внесення позичальником останнього платежу на погашення кредитної заборгованості є помилковим. Згідно з вищенаведеним пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Як вбачається зі змісту наданої позивачем довідки про випуск кредитних карток на ім`я ОСОБА_1 , строк дії останньої кредитної картки за № НОМЕР_4 - до січня 2018 року і як свідчить вищевказана виписка по особовому рахунку, відповідач користувалась вказаною карткою.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним, що строк дії кредитної картки відповідача був встановлений до січня 2018 року.

Отже, банк, звернувшись до суду 12 жовтня 2019 року не пропустив трирічного строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Отже суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, які були нараховані в межах строку позовної давності.

Щодо судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково – у розмірі 28786,86 гривень, що складає 75,58%, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1588,69 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265,280-283 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором №б/н від 11 квітня 2012 року в сумі 28786 и(двадцять вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 86 копійок.

У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором №б/н від 11 квітня 2012 року – відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1588,69 гривень.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № НОМЕР_5 , МФО № 305299), місцезнаходження: м. Київ вул. Грушевського, 1Д.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 23 листопада 2021 року.

Головуючий суддя Т.В.Бобко