Рішення № 101404270, 16.11.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/4286/20

Провадження № 2/644/1032/21

16.11.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ізмайлова І.К.,

при секретарі - Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 644/4286/20, н/п 2/644/1032/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач АТ Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначає, що відповідачка з метою отримання банківських послуг звернулася до позивача, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 03.06.2011 року.

Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Просив стягнути з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором б/н від 03.06.2021 року в загальному розмірі 106914,74 коп., яка складається з 22902,00 грн.- заборгованості за тілом кредиту, 8002,92 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, 70442,45 грн. - пені, 500,00 грн. – штрафу (фіксована частина) та 5067,37 грн. – штрафу (процентна складова) і сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

В подальшому позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість по кредитному договору № б/н від 03.06.2011 року в сумі 30904,92 грн., яка складається з 22902,00 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту та 8002,92 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.07.2020 року позовну заяву залишено без руху.

17.08.2021 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.09.2021 року справа призначена до судового розгляду по суті.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому позов підтримав, просив справу розглянути без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, її представник – адвокат Мирось С.В. надав заяву, в якій просив провести розгляд справи в його відсутність та у відсутність відповідачки, позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

У своєму відзиві на позовну заяву адвокат Морозової Н.О. – Захаров О.О. вказав, що відповідачка не підписувала анкету-заяву в АТ КБ «ПриваБанк» у 2011 році. Крім того, вона не підписувала жодних умов в АТ КБ «ПриватБанк». Вважає, що вказані Умови носять односторонній характер, тому не можуть бути доказами по справі.

У наданій суду відповіді на відзив позивач вказав, що з метою отримання банківських послуг відповідачка підписала Заяву № б/н від 03.06.2011 року. Підписанням анкети-заяви позичальника відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачкою розрахунок заборгованості не спростований, іншого розрахунку не надано, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Щодо підпису в анкеті від 03.06.2011 року зазначив, що несправжність підпису ОСОБА_1 в анкеті-заяві від 03.06.2011 року може бути підтверджено лише почеркознавчою експертизою. Предметом позову, який підлягає доказуванню є розмір заборгованості за кредитним договором і АТ КБ «ПриватБанк», як позивач надав суду докази щодо наявності заборгованості, а відповідачка в свою чергу не спростувала докази надані банком щодо цього факту.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконала, тому позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У поданих письмових поясненнях адвокат ОСОБА_1 – Мирось С.В. зазначив, що позивачем до позовної заяви додано копію Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, які не підписані відповідачкою ОСОБА_1 . При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що саме додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг діяли станом на момент укладання вказаного кредитного договору.

Сама по собі запропонована анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладання договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за невиконання чи неналежне виконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Більш того, додані до справи позивачем Умови та правила надання банківських послуг (витяг з них) не підписані відповідачкою ОСОБА_1 , є незрозумілим їх походження, неможливо встановити час, на який вони діяли (були чинними), яким чином вони були виготовлені (першоджерело).

Крім того, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її номеру типу та строку дії. Вказана анкета-заява взагалі не містить ніяких даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача. У матеріалах справи відсутні також інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки «Універсальна».

Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими ним обґрунтовуються заявлені вимоги.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню. До такого висновку суд дійшов виходячи з наступного…

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до договору б/н від 03.06.2011 року, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком ОСОБА_1 отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 20000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», що підтверджується витягом із статуту Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.66-68).

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача розмір кредитного ліміту банком встановлений 26.12.2013 року в розмірі 20000,00 грн. та 18.07.2018 року року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн. (а.с.32).

Щодо зміни кредитного ліміту, Банк керується п. 2.1.1.2.4 Договору, де зазначено, що клієнт дає згоду щодо прийняття будь-якого розмірі кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 11.02.2021 року становить 30904,92 грн., яка складається з 22902,00 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту та 8002,92 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит. (а.с. 162 - 173).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом є безпідставними, оскільки наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг, які передбачали їх сплату не містять підпису відповідача, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодилася на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, ознайомившись з ними. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачка розуміла саме ці умови та погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому не можна вважати Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку складовою частиною укладеного між сторонами договору, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, то суд доходить наступного….

З наданої АТ Комерційний банк «Приватбанк» довідки про надання кредитних карток за договором б/н вбачається, що 22.04.2008 р. видано картку НОМЕР_1 строком до 04/12 р., 04.05.2012 р. видано картку НОМЕР_2 строком до 02/16 р., 30.08.2012 р. видано картку НОМЕР_3 строком до 07/16 р., 17.01.2014 р. видано картку НОМЕР_4 строком до 06/17, 26.12.2013 р. видано картку НОМЕР_5 строком до 07/17 р. та 29.08.2016 р. видано картку НОМЕР_6 строком до 05/20 р. (а.с. 33)

Зазначена довідка не містить посилання на дату договору у зв`язку з яким відповідачці видавались картки.

Разом з тим позивачем надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) відповідно до якої 26.12.2013 р. проведено операцію старт карткового рахунку, картка НОМЕР_5 . (а.с. 32)

Зменшуючи розмір позовних вимого АТ Комерційний банк «Приватбанк» надав суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 03.06.2011 року починаючи з 26.12.2013 р. (а.с. 162-173)

Отже позивач зазначивши про укладання кредитного договору 03.06.2011 року просить стягнути з відповідача заборгованість з 26.12.2013 р. з часу видачі картки НОМЕР_5 при цьому не зазначивши дати відкриття та номеру рахунку, а також картки, яка повинна була видаватись відповідачці 03.06.2011 року.

Без з`ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, не можна вважати, що позивачем надано достатні докази вважати, що саме зазначеними позивачем картками користувалась відповідачка у зв`язку з договором від 03.06.2011 року і наведена позивачем заборгованість виникла саме з вищезазначеного договору, а не інших договорів, які могли бути укладені, відповідно до довідки про видачу карток, як в 2008 році так і з 2012 року, або пізніше.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звернутися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже позивачем не надано суду відомостей про видачу карток у зв`язку з виконанням договору від 03.06.2011 року.

В той же час суд не вправі самостійно збирати докази, тому що сприяння судом у здійсненні однієї із сторін своїх прав призведе до легітимізації зловживанням стороною правом на подання доказів, що є неприпустимим, оскільки за своїм змістом є порушенням передбаченого у ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" права на справедливий судовий розгляд в контексті такого його елемента, як правова визначеність, а також - до порушення конституційної засади судочинства: рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, ст. 129 Конституції України.

Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості з тіла кредиту за його недоведеністю, що не позбавляє позивача права при наданні необхідних доказів звернутися до суду.

Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. ст. 12 - 19, 141, 265 – 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 549, 1049, 1054 ЦК України, ст. 61 Конституції України, суд -

в и р і ш и в :

Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 розділу VІІІ перехідних положень ЦПК України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26 листопада 2021 року.

Позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» - 01001, м. Київ вулиця Грушевського,1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідачка – ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Суддя: І.К. Ізмайлов