Рішення № 10140358, 15.04.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2010 р.                                                                       Справа №19/36

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство", м. Дніпропетровськ, вул.Артельна,10.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпром Трейд", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 17, кв.79

про стягнення 71210,83 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: Савельєва-Стрижикурка Л.Є., дов. № 1 від 01.02.2010р.

від відповідача: не з’явився          

Розглядається позовна заява про стягнення 71210,83 грн., з них: 30000,00 грн. основного боргу за договором позики № 01/09-08 від 17.09.2008р., 4299,42 грн. - інфляційних, 8459,71 грн. - відсотків, 7391,70 грн. - пені, 3000,00 грн. –штрафу, 18060,00 грн. збитків.

          Відповідач відзив на позов не надав. Ухвала, надіслана відповідачу за адресою згідно позову, до суду повернулася з відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.01.2010р. № 4910341 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпром Трейд" зареєстровано як юридична особа за адресою: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 17, кв.79. На вказану адресу судом надсилалися ухвали по справі. Зазначена адреса співпадає з адресою за позовом. Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Якщо особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю особу (п. 23 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008р. N 01-8/164).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.04.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпром Трейд" (відповідачем) укладено договір позики № 01/09-08 від 17.09.2008р. (далі –Договір).

За умовами п. 1.1 цього Договору позивач (позикодавець) передає у власність відповідачу (позичальникові) грошові кошти, а відповідач зобов’язується повернути їх позикодавцю.

В п. 2.1 Договору сторони визначили, що сума позики становить 30 000,00 грн. Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачеві позику в сумі 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 501 від 17.09.2008р. (а.с.15).

Пунктом 4.1 Договору сторони визначили строк повернення позики –31 грудня 2008р.

Згідно з п. 5.1 Договору позичальник зобов’язався повернути суму позики в останній день строку, встановленого в п. 4.1 Договору. Сума позики підлягає поверненню шляхом її зарахування на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2 Договору). Днем повернення позики є день зарахування суми позики на поточний рахунок позикодавця (п. 5.3 Договору).

Відповідач умов договору не виконав, суму позики позивачеві не повернув.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

          Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

          Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.

          На час розгляду справи суму позики в розмірі 30000,00 грн. відповідач позивачу не повернув. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення суми позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 2.2 Договору передбачено нарахування процентів на суму позики з розрахунку 24% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

          У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.2 ст. 1048 ЦК).

          З огляду на вказав норми відповідач повинен був сплачувати позивачеві щомісячно проценти за користування позикою з обрахунку 24% річних.

          За період 01.01.2009 –10.02.2010р. позивачем нараховано 8459,71 грн. відсотків за користування позикою.

          В порушення договору та законодавства відповідач процентів позивачеві не сплатив.

Після перевірки розрахунку господарським судом встановлено, що сума відсотків за вказаний позивачем період становить 8008,77 грн. (розрахунок суду –залучено до справи). В цій частині вимоги про стягнення відсотків підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення 450,94 грн. відсотків слід відхилити як безпідставні.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили, що при простроченні повернення займу (його частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 10% від неповернутої суми позики.

На підставі вказаних норм позивачем правомірно заявлено до стягнення 3000,00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

На підставі вказаних норм позивачем правомірно заявлено до стягнення 4299,42 грн. –інфляційних за період січень 2009 р. –січень 2010р. (правильність розрахунку перевірено судом за допомогою внутрішньосудової програми «Законодавство»). Отже, вимоги про стягнення інфляційних підлягають задоволенню.

На підставі п. 6.2 договору позивачем також заявлено до стягнення 7391,70 грн. пені за період 01.01.2009 –10.02.2010р.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що при простроченні повернення позики (її частини) позичальник додатково до штрафу, передбаченому в п. 6.1 договору, сплачує проценти в розмірі подвійної облікової ставки НБУ виходячи з неповернутої суми за весь строк прострочення.

За ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Право чин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Стосовно спірних правовідносин законом розмір штрафних санкцій не встановлено, отже необхідною умовою їх нарахування та стягнення є визначення підстав сплати та розміру санкцій в договорі, укладеному між сторонами.

Як свідчить текст Договору в ньому сторони не передбачили підстав нарахування та сплати пені, вимоги щодо якої було заявлено у позові.

Пунктом 6.2 договору передбачено сплату процентів, а не пені. Пеня та проценти є різними правовими поняттями за своєю сутністю. Нарахування процентів також передбачено в п. 2.2 договору, тому підстав для подвійного їх стягнення не має.

Враховуючи, що умовами договору не передбачено нарахування пені, позовні вимоги про її стягнення задоволенню не підлягають.

Позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача 18060,00 грн. збитків. В обґрунтування цих вимог позивач посилається на те, що в зв’язку з відсутністю юриста у штаті підприємства позивач був змушений звернутися до за отриманням юридичних послуг до приватного підприємства «НВКО «Пульсар». За одержані послуги позивачем було сплачено 18060,00 грн., що на думку позивача є витратами, зробленими для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

          Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Загальними підставами для стягнення збитків з особи, яка їх заподіяла є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 1.3 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 30.03.1995р. № 02-5/218 (зі змінами та доповненнями) на кредитора покладений обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання і завданими збитками та їх розмір.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП «НВКО «Пульсар»було укладено договір надання юридичних послуг № 91/10-юр від 15.01.2010р., за умовами якого ПП «НВКО «Пульсар»зобов’язався надавати позивачу послуги з правового аналізу та підготовки висновку по спірній ситуації, що виникла внаслідок невиконання ТОВ «Інтерпром Трейд»умов договору позики № 01/09-08 від 17.09.2008р. (а.с.18).

Платіжним дорученням № 368 від 18.01.2010р. позивач сплатив ПП «НВКО «Пульсар»1060,00 грн. за виконання послуг (а.с.29).

Між позивачем та ПП «НВКО «Пульсар»було укладено договір надання юридичних послуг № 93/10-юр від 25.01.2010р., за умовами якого ПП «НВКО «Пульсар» зобов’язався надавати позивачу юридичні послуги щодо підготовки та подачі до господарського суду позовної заяви, представлення інтересів позивача в судових процесах про стягнення боргу з ТОВ «Інтерпром Трейд»згідно договору позики № 01/09-08 від 17.09.2008р. (а.с.20).

Платіжним дорученням № 390 від 26.01.2010р. позивач сплатив ПП «НВКО «Пульсар»17000,00 грн. за виконання послуг (а.с.29).

За умовами п. 1.4 договору № 91/10-юр від 15.01.2010р. та п. 3.4 № 93/10-юр від 25.01.2010р. сторони визначили, що надання послуг підтверджується двостороннім актом виконання робіт.

Вказані акти суду не надані.

Позивачем не доведено прямий причинний зв’язок між невиконанням відповідачем зобов’язання за договором про надання позики та заявленим розміром вказаних збитків.

З огляду на викладене, вимоги щодо стягнення збитків задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпром Трейд" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Бутиріна, 17, кв.79; ідентифікаційний код 32860416; п/п 2600666889 в Центральному Кременчуцькому відділенні ВАТ «Райффайзен банк Аваль»МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське промислове агентство" (м. Дніпропетровськ, вул.Артельна,10; ідентифікаційний код 33515715; п/р 26005050010340 в ДФ ВАТ «Кредитпромбанк»МФО 306890) 30000грн. 00 коп. основного боргу з позики, 8008грн. 77 коп. відсотків за користування позикою, 3000грн. 00 коп. штрафу, 4299грн. 42 коп. інфляційних, 453грн. 08 коп. витрат з оплати державного мита, 151грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині –у позові відмовити.

                    Суддя                                                                       Безрук Т.М.

Рішення підписано: