Ухвала суду № 101402765, 23.11.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.11.2021 Справа № 552/5919/21

Провадження № 2/554/3956/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Чуванова А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди, третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», -

ВСТАНОВИВ :

До Октябрського районного суду м. Полтави надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ФОП – ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – АТ КБ «ПриватБанк», про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, відповідно до ухвали Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2021 року про направлення справи за підсудністю.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 згідно укладеного договору від 16.10.2007 року отримав кредит в сумі 453086 гривень. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку надане нерухоме майно, а саме квартири, які розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , та рішенням суду звернено стягнення на предмет іпотеки за цим договором. Окрім того, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 16.10.2007 року між АТ КБ «Приват Банк» та позивачем було укладено договір поруки, за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання ним свого обов`язку.

Незважаючи на це, відповідачі 25.08.2016 року уклали договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати в строкове платне користування орендаря приміщення загальною площею 129,5 кв.м по АДРЕСА_3 .

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 25.08.2016 року, укладеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .

Як вбачається з копії договору оренди нерухомого майна від 25.08.2016 року, предметом договору оренди є приміщення площею 129,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , яке ФОП ОСОБА_2 зобов`язується передати, а ФОП ОСОБА_3 зобов`язується прийняти у строкове платне користування під діяльність, зазначену у п.5.1. Договору.

Відповідно до п. 5.1. договору оренди нерухомого майна від 25.08.2016 року цільове призначення використання орендарем приміщення – підприємницька діяльність.

Суд, вивчивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди, третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», - не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Із роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вбачається, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв`язку з наведеним, суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

За змістом ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 Господарського Кодексу України (ГКУ) визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; 4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; 9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або само зайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

З матеріалів позову вбачаться, що всі відповідачі зареєстровані у встановленому законом порядку суб`єктами господарювання ФОП, які 25.08.2016 року уклали між собою договір оренди нежитлового приміщення, та які пов`язані із здійсненням підприємницької (господарської) діяльності в цьому приміщенні. Тобто, згідно позовних вимог, позивачем оспорюється договір, сторонами якого є фізичні особи-підприємці, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Такий висновок суду ґрунтується на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18.

Також, наведене відповідає правовому висновку щодо юрисдикційності спору в залежності від того, який статус у спірних правовідносинах має відповідач та від характеру спірних правовідносин, який ухвалила Велика Палата Верховного Суду під час вирішення справи №209/1721/14-ц у постанові від 09.10.2019 року.

З урахуванням суб`єктного складу та характеру спірних правовідносин (оренда нежитлового приміщення пов`язана із підприємницькою діяльністю), суд прийшов до висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Згідно з частиною 4 статтею 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п.1ч.1ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. В разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні беззаперечні підстави для відмови у відкритті провадження у справі за відсутності підстав для розгляду спору за правилами цивільно-процесуального судочинства.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 186, ст.ст. 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди, третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк», - відмовити.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачу разом з копіями позовної заяви та документами, доданими до позову для звернення до господарського суду з дотриманням територіальної підсудності.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання до Полтавського апеляційного суду.

Суддя: А.М.Чуванова