Рішення № 101402548, 19.11.2021, Старобільський районний суд Луганської області

справа №431/3508/21

провадження №2/431/713/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

19 листопада 2021 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кудрявцева І.В.

при секретарі Дубініній О.О.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у залі судових засідань у приміщенні Старобільського районного суду Луганської області у м.Старобільськ Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог, служба у справах дітей Старобільської міської ради Луганської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування свого позову посилається на те, що він з 27.10.2007р. перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , під час шлюбу ОСОБА_5 проживала разом з чоловіком та сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 . Рішенням Старобільського райсуду від 13.11.2017р. шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано. На час розірвання шлюбу відповідач з позивачем вже не проживала, подружні відносини було припинено з вересня 2015р., відповідач не проживає у квартирі і не з`являється там більше п`яти років, відповідачка проживає разом з сином ОСОБА_6 або у її батьків або у квартирі цивільного чоловіка, наразі фактичне місце проживання відповідачки позивачеві не відомо, ОСОБА_5 не бажає спілкуватись з позивачем та повідомляти своє місце перебування. Позивач на підставі свідоцтв про спадщину та договорів купівлі-продажу є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 досі зареєстрована у квартирі за вказаною адресою, в сімейних стосунках з власником квартири не перебуває, членом його сім`ї вже не є, те що відповідач зареєстрований у квартирі позивача обмежує його права на розпорядження майном, при зареєстрованому у квартирі відповідачеві позивач не може укласти угоду про відчуження даної квартири, а самостійно виписатись відповідач не бажає, позивач змушений постійно нести витрати по сплаті комунальних послуг, які нараховуються на кількість зареєстрованих у квартирі мешканців, відповідач не надає грошової компенсації за комунальні послуги. Відповідач не проживає в квартирі позивача вже більше п`яти років, втратив статус члена сім`ї з моменту розірвання шлюбу з 13.11.2017р. У зв`язку з чим просив визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві про усунення недоліків позову від 26.07.2021р. зазначав, що йому стало відомо що відповідач вийшла заміж і тепер має прізвище ОСОБА_8 , фактично відповідач проживає разом з сином ОСОБА_9 та чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 , сама відповідач у рамках справи про розірвання шлюбу подавала до суду відомості про окреме від позивача проживання.

13.08.2021р. позивачем ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмету позову, у якій збільшено обсяг позовних вимог та у якій посилався на те, що після подання позовної заяви ним було отримано довідку, згідно якої в означеній квартирі зареєстрований також ОСОБА_10 , 2019р., який є сином відповідачки від другого шлюбу, що ОСОБА_11 має можливість зареєструвати її місце проживання та місце проживання її сина ОСОБА_10 , 2019р.н., за місцем її фактичного проживання у її чоловіка ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з чим просив визнати ОСОБА_11 та ОСОБА_10 такими, що втратили право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила, у зв`язку з чим суд на підставі п.4 ч.3 ст.223 ЦПК України вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності відповідача ОСОБА_4 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог, служби у справах дітей Старобільської міської ради Луганської області у судове засідання не з`явився, до початку судового засідання надали заяву про відсутність підстав для складання висновку, розгляд справи без участі їх представника та прийняття рішення на розсуд суду (а.с.127-128), у зв`язку з чим суд на підставі ч.3 ст.211 ЦПК України вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог, служби у справах дітей Старобільської міської ради Луганської області.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснив що він у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 періодично з`являється, він робить ремонт у цій квартирі, у квартирі немає ні опалення ні світла і там ніхто не проживає, ключі від квартири у відповідачки були, він приїхав два місяці тому і виявив відсутність холодильника, котла, мікрохвильовки, лінолеуму, це позабирала відповідачка і залишились самі стіни і тоді він поміняв замок, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилалась на те, що шлюб між позивачем і відповідачкою розірвано ще у 2017 році і до цього часу вони не підтримують ніяких стосунків, відповідач не проживає за адресою: АДРЕСА_1 і не з`являлась там більше п`яти років, у відповідачки є нова сім`я, є дитина від іншого шлюбу, відповідач змінила прізвище, те що відповідач там зареєстрована перешкоджає позивачу повноцінно розпоряджатись своєю квартирою, у зв`язку з чим просила визнати відповідачку та її сина ОСОБА_13 такими, що втратили право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вони там не проживають, не користуються майном і не є членами сім`ї позивача. Якби позивач перешкоджав відповідачці користуватись квартирою, то вона могла звернутись до правоохоронних органів, але наразі про це невідомо і підтверджень, що їй були перешкоди у користуванні цим приміщенням надано не було.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, пояснив що після розірвання шлюбу позивач поїхав у невідомому напрямку, забрав ключі від квартири і у відповідачки не було можливості потрапити у квартиру щоб там жити і відповідачка фактично не могла користуватись квартирою, те що позивач забрав ключі є поважною причиною того що відповідач не могла користуватись квартирою.

Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:

Згідно копії витягу №8041023 від 12.08.2005р. виданого Старобільським РБТІ (а.с.9) квартира АДРЕСА_3 належить в 1/2 частці ОСОБА_1 , форма власності приватна, підстава виникнення договір купівлі-продажу №2538 від 09.07.2005р. приватний нотаріус Старобільського РНО Озеров В.О.

Згідно копії витягу №7686109 від 05.07.2005р. виданого Старобільським РБТІ (а.с.12) квартира АДРЕСА_3 належить в 1/2 частці ОСОБА_1 , форма власності приватна, підстава виникнення: свідоцтво про право на спадщину №2-192 від 19.03.2005 Старобільська ДНК, свідоцтво про право на спадщину №2-193 від 19.03.2005 Старобільська ДНК.

Згідно відповіді Старобільської міської ради від 23.07.2021р. (а.с.47) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 по теперішній час.

Згідно копії свідоцтва про шлюб (а.с.53) ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 07.05.2021р., після реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвище ОСОБА_8 .

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Старобільської міської ради Луганської області від 30.07.2021р. (а.с.59) ОСОБА_1 зареєстрований але фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має такий склад сім`ї: колишня дружина ОСОБА_11 , 1986р.н., фактично не мешкає, син ОСОБА_9 , 2008р.н., фактично не мешкає, син колишньої дружини ОСОБА_14 , 2019р.н., фактично не мешкає.

Згідно копії акту встановлення фактичного місця проживання від 29.10.2021р. складеного старостою, діловодом та водієм Половинкинського старостинського округу (а.с.129) встановлено, що в квартирі АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_1 , 1986р.н., дійсно зареєстровані ОСОБА_1 , 1985р.н., ОСОБА_15 , 1986р.н., ОСОБА_14 , 2019р.н., ОСОБА_9 , 2008р.н., також встановлено, що ОСОБА_11 разом зі своїм сином ОСОБА_9 зареєстровані, але фактично близько п`яти років за вищевказаною адресою не проживають, її син, ОСОБА_14 не проживає за адресою з дня його народження.

Таким чином у судовому засіданні з пояснень позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 та з досліджених матеріалів справи було достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є колишньою дружиною позивача ОСОБА_1 , що було визнано у судовому засіданні позивачем, його представником та представником відповідача, у зв`язку з чим відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, ця обставина доказуванню не підлягає, та що власником квартири АДРЕСА_3 є позивач ОСОБА_1 (а.с.а.с.9,12), що відповідач ОСОБА_4 07.05.2021р. уклала шлюб з ОСОБА_16 , внаслідок якого змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.53), та що відповідач ОСОБА_4 та її син від іншого шлюбу ОСОБА_10 , 2019р.н., батьком якого позивач не є, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично не проживають - відповідач ОСОБА_4 - більше п`яти років, та її син від іншого шлюбу ОСОБА_10 , 2019р.н., - з часу народження (а.с.а.с.47,59,129).

Відповідно до ст.150 Житлового Кодексу Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ч.1 ст.156 Житлового Кодексу Української РСР, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч.4 ст.156 Житлового Кодексу Української РСР, до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.64 Житлового Кодексу Української РСР, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною третьою ст.64 Житлового Кодексу Української РСР визначено, що якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно ч.2 ст.405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких доказів на підтвердження посилань представника відповідача ОСОБА_3 про те, що позивач забрав ключі і у відповідачки ОСОБА_4 не було можливості потрапити у квартиру щоб там жити і відповідачка фактично не могла користуватись квартирою, суду сторонами не надано, зазначення доказів, які б підтвердили ці посилання представника відповідача, та клопотань про витребування таких доказів відповідачкою та її представником не надавалось, передбачених ч.2 ст.13 ЦПК України підстав для витребування доказів з ініціативи суду у судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, у судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4 , яка є колишнім членом сім`ї позивача ОСОБА_1 , та її син ОСОБА_10 , 2019р.н., який не є членом сім`ї позивача ОСОБА_1 , не проживають за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , більше року без поважних причин, домовленості про користування житлом між відповідачем ОСОБА_4 та власником житла позивачем ОСОБА_1 немає, у зв`язку з чим відповідач ОСОБА_4 та її син ОСОБА_10 , 2019р.н., втратили право користування зазначеним житлом, і реєстрація відповідача ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_10 , 2019р.н., за вказаною адресою перешкоджає здійсненню власником - позивачем ОСОБА_1 його права власності на квартиру, у зв`язку з чим суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають повному задоволенню.

При прийнятті такого рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 16.11.2016 року у справі №688/63/15-ц провадження № 6-709цс16, висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 13.10.2020р. у справі №447/455/17 провадження № 14-64цс20.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 як законний представник дитини з інвалідністю - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.а.с.111,112,113) звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1 816 грн. відшкодуванню не підлягають.

Витрати на правову допомогу, про понесення яких позивачем подано попередній розрахунок, розподілу не підлягають у зв`язку з ненаданням доказів понесення позивачем таких витрат (акту надання-прийняття послуг, квитанції про оплату тощо) відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України та у зв`язку з відсутністю заяви позивача та його представника про подання таких доказів після ухвалення судового рішення відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.391, ч.2 ст.405 ЦК України, ст.156 ЖК України, ст.ст. 11-13, ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог, служба у справах дітей Старобільської міської ради Луганської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом - задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього ОСОБА_10 , 2019р.н., такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 23.11.2021р.

Суддя І.В. Кудрявцев