Рішення № 101402437, 04.11.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/9686/21

Провадження № 2/428/1863/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Підгорної Я.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа - Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа - Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . У цій квартирі зареєстровані його діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з червня 2014 року не мешкають в даній квартирі, вони у 2014 році виїхали до Російської Федерації Республіки Татарстан, вже отримали там громадянство, мешкають там постійно, працюють, навчаються та вже мають там власне житло та постійну реєстрацію. Позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням з тих підстав, що відповідачі не проживають тривалий час у вказаній квартирі і добровільно з реєстраційного обліку знятися не мають можливості.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилася, до суду надіслала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги визнала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник третьої особи Шарнікова І.І. у судове засідання не з`явилась, до суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником з ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири ВРК № 001250, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Єпіфанцевою Н.В., реєстр № 1139 від 14 травня 2011 року та зареєстрованого в державному реєстрі прав власності за № 33298006 від 02 червня 2011 року.

Згідно з домовою книгою за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23.06.2011 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 23.06.2011 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 23.06.2011 року.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , виданого 18 квітня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 923 від 12 грудня 2003 року, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила дівоче прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

Згідно з копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 18 січня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено відповідний актовий запис № 39. Батьком дитини записаний ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою № 58, виданою Муніципальним бюджетним загальноосвітнім закладом СЗШ № 7 м. Менделєєвськ Республіки Татарстан від 27 серпня 2021 року, ОСОБА_3 навчається в 11-му класі в Муніципальному бюджетному загальноосвітньому закладі СЗШ № 7.

Згідно з копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданого 09 червня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблено відповідний актовий запис № 463. Батьком дитини записаний ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_2 .

Згідно з випискою з єдиного державного реєстру на нерухоме майно від 15 вересня 2016 року, квартира за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою з місця проживання - фінансовий особовий рахунок від 21 вересня 2021 року, в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.04.2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 26.10.2018 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12.04.2019 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 12.04.2019 року.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права власності, а саме права користування та розпорядження житловим приміщенням. Вказані правовідносини регулюються нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та Цивільного кодексу України.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з позовної заяви, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають у вищевказаній квартирі з 2014 року, оскільки добровільно виїхали до постійного місця проживання до Російської Федерації.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

А отже, виходячи з аналізу вказаних положень законів, обов`язок і відповідальність за створення належних умов для проживання дитини покладається на її сім`ю, тобто у цьому випадку на її матір та батька.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Таким чином, неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які на момент реєстрації у спірній квартирі були малолітніми особами, не мали права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набули права користування житлом за місцем проживання батьків, з якими вони проживали.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 12.04.2019 року зареєстровані за місцем проживання своїх батьків у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві власності належить їх батьку ОСОБА_1 .

При цьому, суд бере до уваги позицію Органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, який не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

За таких обставин, ураховуючи визнання позову відповідачем, а також те, що відповідачі не проживають у вказаній квартирі понад 6 років, не є її власниками, зареєстровані разом зі своїми батьками в іншому населеному пункті, де фактично і проживають, суд вважає, що досліджені судом докази свідчать про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа - Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_4 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_5 ;

- третя особа: Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульв. Дружби Народів, буд. 32, код ЄДРПОУ 44083662.

Суддя І. С. Посохов