Вирок № 101402375, 17.11.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/1035/2021

Справа № 428/9857/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Казюк Л.Г.,

прокурора Першиної В.В.,

захисника Жердєва С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021131370000851 від 27.05.1983 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 21.03.2004 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 296 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік;

- 20.10.2004 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.ст.187 ч.2,71 КК України до 7 років 2 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна,

- 25.04.2012 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. 395 КК України до 1 місяця решту,

- 10.08.2012 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.ст. 185 ч.2,71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі, звільнений 25.06.2013 року з Чорнухінської ВК №23 Луганської області по відбуттю строку покарання,

- 19.03.2015 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст. ст.185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 15 ч.2,186 ч.2,70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 30.03.2017 року із Старобільського СІЗО Луганської області №18 на підставі ухвали апеляційного суду Луганської області від 30.03.2017 року,

- 11.11.2019 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3,70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням на 2 роки,

28.08.2020 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

26.08.2021, о 04 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи біля вікна квартири АДРЕСА_3 , в якій проживає ОСОБА_2 , маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не може йому завадити, шляхом зриву москітної сітки, проник до квартири через вікно, звідки таємно, викрав з підвіконня мультиварку марки «Philips», модель «HD 2137 Viva Collection», в корпусі сірого кольору, яка належить потерпілому ОСОБА_2 .

Після чого ОСОБА_1 з викраденим майном зник із місця скоєння злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи, матеріальну шкоду ОСОБА_2 на суму 3812 гривень 50 копійок.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 26.08.2021 року приблизно о 04 годині 45 хвилин він підійшов до вікна квартири, яка розташована на першому поверсі буд. АДРЕСА_4 та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зірвав з вікна москітну сітку, проник до квартири через вікно, та викрав мультиварку. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд даного кримінального провадження за його відсутності. В заяві вказав, що покарання обвинуваченому просить призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який має постійне місця проживання, не працює, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимий за вчинення умисних, корисливих злочинів, задовільно характеризується за місцем мешкання, вину визнав, щиро розкаявся, матеріальна шкода відшкодована шляхом повернення майна.

Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 , будучи особою раніше неодноразово судимою за вчинення умисних, в тому числі корисливих злочинів, не зробив належних висновків та продовжив злочинну діяльність, через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, що вказує на підвищену суспільну небезпеку цієї особи та недосягнення виховної мети покарання, призначеного за попереднім вироком.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Разом з тим, згідно приписів ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ст. 34 КК рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисний злочин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності в тому числі за ст. 395 КК України.

Проте, як вбачається з обвинувального акту, така обтяжуюча покарання обставина, як рецидив кримінальних правопорушень в обвинуваченні ОСОБА_1 не висувалася.

Таким чином, суд не може самостійно виходити за межі пред`явленого обвинувачення в частині можливого погіршення становища обвинуваченого. Отже, дотримуючись позиції державного обвинувачення, обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено, оскільки така обтяжуючу обставина як рецидив кримінальних правопорушень, є поза межами висунутого обвинувачення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 року (Справа № 214/4920/16-к, провадження № 51-2920 км 18).

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення до відбуття покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28.08.2020 року, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ст. 71 КК України.

Суд враховує позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 01.06.2020 року у справі № 766/39/17, провадження № 51-8867кмо18, відповідно до якої при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили. Якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).

При цьому, враховуючи, що кримінальне правопорушення у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 вчинене в період іспитового строку, повторне звільнення від відбування покарання у даному випадку є неприпустимим, а тому відсутні підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати ККС ВС від 25.06.2018 року, справа № 511/37/16-к, постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 року, справа № 310/3080/16-к, постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17.05.2018 року, у справі № 128/5484/13-к.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Відповідно до ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою з 26.08.2021 року по день набрання вироком законної сили.

Враховуючи те, що обвинуваченому призначено покарання у виді позбавленні волі, та з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд не вбачає підстав, передбачених ч. 3 ст. 377 КПК України, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. Таким чином, запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 слід залишити без змін.

Цивільний позов не заявлено. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 28.08.2020 року у виді позбавлення волі строком на 1 (один) місяць та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити - тримання під вартою. Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 26.08.2021 року по день набрання вироком законної сили.

Речові докази: мультиварку марки «Philips», модель «HD 2137 Viva Collection», в корпусі сірого кольору, яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити у власності останнього.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/113-21/9799-ТВ від 26.08.2021, які згідно довідки складають 686 гривні 48 копійок; судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/113-21/9886-Д від 31.08.2021, які згідно довідки складають 686 гривні 48 копійок; судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/113-21/9882-Д від 31.08.2021, які згідно довідки складають 858 гривні 10 копійок, судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/113-21/10579-Д від 20.09.2021, які згідно довідки складають 858 гривні 10 копійок, в дохід держави (Населенний пункт: Сєвєродонецьк, Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UA 858999980313070115000012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження)

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова