Вирок № 101397949, 26.11.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1363/20

Номер провадження 1-кп/341/102/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:

секретаря судового засідання Матейко О. С.,

прокурора Тюшки І. І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Шевчук-Філімон Н. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.08.2020 під № 12020090140000208, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мединя, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, не працюючий, українець, громадянин України, не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 Кримінального кодексу України.

встановив:

ОСОБА_1 вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення за наступних установлених судом обставин.

ОСОБА_1 , не будучи зареєстрованим як суб`єкт підприємницької діяльності та не маючи будь-якого передбаченого законодавством дозволу для видобування піщано-гравійної суміші, здійснив незаконне видобування піщано-гравійної суміші (гравію), яка належить до корисних копалин загальнодержавного значення.

05.08.2020 приблизно о 08 годин 00 хвилин обвинувачений, діючи умисно, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії), акту про надання гірничого відводу, робочого проєкту на розробку русла регульованих та руслоочисних робіт, з метою використання незаконно видобутих корисних копалин для власних потреб, на правому березі ріки Лімниця у с. Мединя Івано-Франківської області, використовуючи вантажний автомобіль марки «Камаз 55102», р. н. НОМЕР_1 , лопати, спільно із запрошеними ним на допомогу сином, двома односельчанами, яким не було відомо про злочинні наміри обвинуваченого, та яких ОСОБА_1 запевнив у наявності у нього дозволу на видобування корисних копалин, здійснив видобуток піщано-гравійної суміші у кількості 2190 кг, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» належить до корисних копалин загальнодержавного значення.

Указану піщано-гравійну суміш у кількості 2190 кг ОСОБА_1 разом із вказаними особами, за допомогою лопат завантажив на указаний транспортний засіб та мав намір вивезти з території прибережної зони р. Лімниця, що у с. Мединя Івано-Франківської області для забезпечення власних потреб.

Під час здійснення незаконного видобування піщано-гравійної суміші, 05 серпня 2020 року приблизно о 09 години 00 хвилин дії ОСОБА_1 на березі ріки Лімниця у с. Мединя Івано-Франківської області виявили працівники управління Державного агентства рибного господарства в Івано-Франківській області та припинили його дії.

Намагаючись приховати факт учинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення та предмет кримінального правопорушення, обвинувачений разом із навантаженою піщано-гравійною сумішшю у кількості 2190 кг на автомобілі марки «Камаз 55102» утік з місця події та надалі піщано-гравійну суміш висипав неподалік с. Мединя Івано-Франківської області.

З огляду на викладене, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні діяння, яке необхідно кваліфікувати за частиною другою статті 240 КК України, оскільки він вчинив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

При цьому розгляд провадження здійснювався стосовно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Оскільки обвинувачений у судовому засіданні вину визнав та надав суду показання, аналогічні пред`явленому обвинуваченню, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, за згодою всіх учасників судового розгляду і відповідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд обмежив обсяг досліджуваних доказів у цьому кримінальному провадженні, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, сумнівів у добровільності та правдивості позиції якого у суду немає, дослідженням документів, які стосуються характеризуючи даних обвинуваченого, речових доказів, судових витрат. Водночас згода обвинуваченого щодо застосування положень частини третьої статті 349 КПК України зафіксована за допомогою технічного запису процесу засідання та письмовою розпискою особи.

При цьому установлені судом обставини підтверджуються наступними доказами.

Показаннями допитаного у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_1 , який свою вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно 05 серпня 2020 року, маючи у власності вантажний автомобіль марки «Камаз 55102», вирішив здійснити забір піщано-гравійної суміші на березі річки Лімниця. Піщано-гравійну суміш мав намір використати для власних потреб. Забір здійснював спільно із сином та двома односельчанами, яким не було відомо про його злочинні наміри, яких він запевнив у наявності у нього дозволу на видобування корисних копалин. На автомобіль лопатами завантажили суміш з берега річки, після чого їх виявили працівники державного агентства рибного господарства в Івано-Франківській області. Однак, намагаючись приховати факт кримінального правопорушення, утік з місця події та надалі висипав піщано-гравійну суміш неподалік с. Мединя Івано-Франківської області.

Вантажний автомобіль марки «Камаз 55102» перебуває у його власності та ухвалою слідчого судді від 13 серпня 2020 року на нього накладено арешт. Просив автомобіль не забирати, оскільки за його допомогою забезпечує сім`ю та зобов`язався у майбутньому ні за яких обставин не здійснювати забір піщано-гравійної суміші. Підтримав захисницю, яка просила призначити штраф у мінімальному розмірі, тобто у розмірі 510,0 грн.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду від 13 серпня 2020 року про накладення арешту на автомобіль марки «Камаз 55102», р. н. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 , автомобіль передано на зберігання обвинуваченому із забороною відчуження.

Висновком експерта від 14 серпня 2020 року, відповідно до якого зразки ґрунту, вилучені із ями на березі р. Лімниця, є середньокарбонатним піщаним грунтом сіро-коричневого кольору з камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю, у якому кількість гравію становить 18,5%. Зразки грунту, вилучені із насипу, є середньокарбонатним піщаним грунтом сіро-коричневого кольору з камінням, тобто піщано-гравійною сумішшю, в якому кількість гравію становить 34,3%.

Зразки грунту, які вилучені із насипу та із ями на березі р. Лімниця подібні між собою за комплексом ознак: кольором, механічним складом, карбонантністю, кількісним і якісним мінеральним складом, кількісним і якісним складом вільних гумінових речовин і мають спільну родову належність.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке кваліфікується за частиною другою статті 240 КК України, особу винного, який раніше не судимий, обставини, що пом`якшують покарання, позитивну характеристику обвинуваченого за місцем проживання та те, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі статтею 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.

Згідно зі змістом досудової доповіді щодо обвинуваченого орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т. ч. окремих осіб). До факторів, які підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення, є відсутність постійної роботи. Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги ставлення обвинуваченого до скоєного, наявність кількох пом`якшуючих покарання обставин, також те, що він вчинив нетяжкий злочин, щиро розкаявся, раніше не судимий, є особою передпенсійного віку, розмір завданих збитків не визначено, ураховуючи позицію сторони обвинувачення щодо застосування положень статті 69 КК України, суд дійшов висновку про можливість призначити покарання за частиною 2 статті 240 КК України у виді штрафу із застосуванням статті 69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією частини 2 статті 240 КК України.

У судовому засіданні прокурор відповідно до приписів статті 100 КПК України також просив конфіскувати в дохід держави автомобіль «Камаз 55102», номерний знак НОМЕР_1 , який визнано речовим доказом у справі та був знаряддям учинення кримінального правопорушення.

Захисник обвинуваченого та обвинувачений проти конфіскації автомобіля заперечили, оскільки вважають, що фактично збитки державі не завдані, а автомобіль є єдиним джерелом доходу обвинуваченого та його сім`ї, яким останній здійснює вантажні перевезення на прохання односельчан. Просили арешт на вказане майно скасувати.

Суд, заслухавши позиції сторін щодо вирішення питання про спеціальну конфіскацію, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 4 частини першої статті 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

За вчинення діяння, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, передбачено покарання у вигляді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Власником транспортного засобу є обвинувачений, а «Камаз 55102», р. н. НОМЕР_1 , за твердженням сторони обвинувачення, був знаряддям вчинення кримінального правопорушення у цій справі.

Таким чином, оскільки відповідальність за кримінальне правопорушення, встановлене ч. 2 ст. 240 КК України, передбачена у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і «Камаз 55102», р. н. НОМЕР_1 , був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, то прокурор просить застосувати спеціальну конфіскацію такого майна.

Надаючи правову оцінку питанню спеціальної конфіскації транспортного засобу у цьому кримінальному провадженні, суд виходить з такого.

Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 723/1280/20, провадження № 51-4613км20, дійшов висновку про те, що диспозицією ч. 2 ст. 240 КК України встановлена кримінальна відповідальність за незаконне видобування корисних копалин, та за змістом цього закону, злочин є закінченим з моменту видобування корисних копалин.

Наведений склад злочину не передбачає кримінальну відповідальність за перевезення незаконно видобутих корисних копалин, тому автомобіль марки «Камаз», яким обвинувачений їх перевозив, не є знаряддям вчиненого злочину, у зв`язку із чим посилання прокурора на ч. 9 ст. 100 КПК України, як на підставу для конфіскації автомобіля, визнані такими, що не ґрунтуються на законі.

Крім того, такі висновки в частині відмови у застосуванні спецконфіскації автомобіля марки «Камаз» узгоджується із судовою практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (№ 366/1872/17, № 366/3484/16-к) у провадженнях з подібними обставинами.

Як установлено у цьому кримінальному провадженні і не заперечується стороною обвинувачення, ОСОБА_1 використовував автомобіль «Камаз 55102», номерний знак НОМЕР_1 , саме для перевезення корисних копалин, тоді як безпосередньо забір піщано-гравійної суміші здійснювався лопатами.

З огляду на викладене та усталену практику Верховного Суду, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилання прокурора на те, що автомобіль «Камаз 55102», номерний знак НОМЕР_1 , є саме знаряддям учинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 КК України.

Водночас суд враховує правову позиції Верховного Суду, викладену у постанові від 02.06.2020 у справі № 748/1457/19, яка полягає у наступному.

Згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року.

У статті 8 КПК України зазначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Отже, при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».

У цьому кримінальному провадженні потерпілих немає, розмір завданих державі збитків не установлений, а автомобіль марки «Камаз 55102», номерний знак НОМЕР_1 , є єдиним джерелом доходу сім`ї обвинуваченого.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов однозначного висновку про те, що конфіскація автомобіля марки «Камаз 55102», номерний знак НОМЕР_1 , у цьому випадку становитиме непропорційне втручання у право особи на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, порушить «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на ОСОБА_1 «надмірний індивідуальний тягар».

Отже, оскільки автомобіль марки «Камаз 55102», номерний знак НОМЕР_1 , не був саме знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 КК України, а його конфіскація порушить «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на ОСОБА_1 «надмірний індивідуальний тягар», суд дійшов висновку про відсутність підстав для конфіскації вказаного речового доказу.

Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 не обирався.

Процесуальні витрати на проведення судової експертизи грунтів становлять 1634,50 грн, що підтверджено долученою довідкою, і відповідно до вимог частини другої статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись статтями 100, 124, 368, 374, 376, 532 КПК України, статтями 66, 67, 69, 96-1, 96-2, 240 Кримінального кодексу України, суд

ухвалив :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням статті 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини другої статті 240 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у розмірі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривні 50 копійок.

Скасувати арешт на автомобіль марки «Камаз 55102», номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_3 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду від 13 серпня 2020 року.

Речові докази у справі:

- вантажний автомобіль марки «Камаз 55102», р. н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 вважати повернутими власнику - ОСОБА_1 ;

- піщано-гравійну суміш у кількості 2190 кг конфіскувати в дохід держави;

- зразки сипучих речовин, вилучених із місця видобутку та переданих на зберігання у камеру для зберігання речових доказів Галицького ВП - знищити;

- два диски із відеозаписами, на яких відображено забір піщано-гравійної суміші, зберігати у матеріалах кримінального провадження від 05.08.2020 № 12020090140000208, не долучених до справи та які залишились у сторони обвинувачення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ