Вирок № 101397438, 26.11.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/354/20

Провадження № 1-кп/206/42/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2021 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Орлов А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040700000907 від 13.09.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Миколаївка Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, працюючого електрослюсарем на ДТЕК «Придніпровська ТЕС», одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Путров А.В.,

малолітнього потерпілого ОСОБА_2 ,

законних представників потерпілого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представників потерпілого, адвокатів Татарко О.О., Мороз Є.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката Кленцарь Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2019 року приблизно о 15 годині 55 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , почув, що з майданчика, на якому знаходиться спортивні снаряди та обладнання, призначене для розваг і дитячих ігор, розташованого на відстані приблизно 5 метрів від його домоволодіння, лунає музика.

Цього ж дня, приблизно о 16.00 годин, ОСОБА_1 , наблизившись до вказаного дитячого майданчика побачив раніше йому не знайомого малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який тримав в своїх руках портативну колонку «JBL» та разом з неповнолітніми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та малолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , слухав музику.

В цей час, у ОСОБА_1 , виник злочинний умисел направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства в частині суспільних відносин, щодо забезпечення права на відпочинок, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 , використовуючи малозначний привід, усвідомлюючи, що ОСОБА_2 є малолітньою особою, в цей же день та час, продовжуючи перебувати в громадському місці за зазначеною адресою, наблизився до ОСОБА_2 , який сидів на лавці, та діючи умисно, знаходячись у безпосередній близькості, на відстані витягнутої руки, схопив останнього за шию пальцями своєї правої руки, та застосовуючи фізичну силу, вказаною рукою підняв його вгору, відірвавши таким чином від землі. В цей час ОСОБА_1 діючи з хуліганських мотивів, взяв до своєї лівої руки портативну колонку «JBL», яка належала ОСОБА_2 , та почав її утримувати в своїй руці.

Далі, ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання негативних наслідків, продовжуючи утримувати своєю правою рукою ОСОБА_2 в повітрі, з силою відкинув його від себе, в результаті чого малолітній падаючи вдарився усією поверхнею спини об землю, відчувши фізичний біль.

Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_1 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, схопив своєю правою рукою лежачого на спині обличчям уверх ОСОБА_2 та потягнув його по ґрунтовому покриттю дитячого майданчика за собою на відстань близько 4 метрів у напрямку дороги.

В свою чергу, ОСОБА_2 , намагаючись уникнути подальшого отримання тілесних ушкоджень, вирвався з рук ОСОБА_1 та підвівся на ноги.

В цей час, ОСОБА_1 , продовжуючи вчиняти хуліганські дії, з особливою зухвалістю, долонею своєї правої руки наніс малолітньому ОСОБА_2 один удар в область обличчя справа, від якого малолітній не втримав рівновагу та знову впав правим боком на землю.

Після цього, ОСОБА_1 дочекавшись поки малолітній ОСОБА_2 підведеться на ноги, завдав останньому один удар своєю правою ногою в область сідниць останнього.

Вважаючи свої хуліганські дії, вчиненні з особливою зухвалістю, доведеними до кінця, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник.

Своїми умисними діями, ОСОБА_1 , заподіяв потерпілому ОСОБА_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №3646е від 05.12.2019, тілесне ушкодження у вигляді: ділянки осаднення в поперековій області ліворуч з переходом вгору на грудну клітину до краю реберної дуги, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 296 КК України винним себе не визнав, суду пояснив, що 30 березня 2019 року у нього вдома був трьохрічний онук. Обвинувачений з дружиною вийшли працювати на город та почули, як діти ввімкнули колонку, поблизу його будинку. Музика лунала довго, діти слухали реп. Після 16 години за двір спочатку вийшла його дружина з метою попросити вимкнути музику, потім ОСОБА_1 не витримав, бо уклали онука спати, а діти ввімкнули колонку ще голосніше. Він підійшов до дітей, їх було четверо, та спитав, чия колонка. ОСОБА_2 взяв колонку сіро-зеленого кольору, відповів, що вона його та кинув її Литвину. ОСОБА_1 заперечував, що бив дитину, він лише взяв ОСОБА_8 , який сидів на лавочці, за руку та сказав, щоб той вів його до свого батька, щоб батько побачив як він себе поводить. Заперечував що тягнув дитину по землі. Але дитина почала проситися, що більше так не буде себе поводити. ОСОБА_1 попросив, що більше таких випадків не було, і відпустив руку ОСОБА_2 . З хлопців, які були у компанії, місцевим був тільки ОСОБА_9 , інші були йому не відомі. Після цього він пішов, а його дружина залишилась, читала дітям моралі, повернулась до двору через пару хвилин. Цю ситуацію бачила сусідка ОСОБА_10 зі своєї ділянки, у неї навіть було відео.

Малолітній потерпілий ОСОБА_2 , допитаний в судовому засіданні в присутності законного представника потерпілого ОСОБА_3 та педагога Кулініч І.І. , суду показав, що 30 травня 2019 року перебував у тата на вихідних. Після обіду, ближче до вечора, на дитячому майданчику біля будинку його батька на вул. М. Ярової він та його друзі ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 слухали музику «хіп-хоп» з його колонки та танцювали. Через хвилин 15 з двору свого будинку вийшла жінка та поросили зробити музику тихіше. Він тільки збирався зробити музику тихіше, коли вибіг п`яний дядько та почав кричати нецензурною лайкою та кидатись на них. Дядько підбіг до нього схопив за горло, так що ОСОБА_2 не міг кричати, відібрав колонку. Кинув потерпілого на землю так, що він вдарився об землю. Впав на спину рівно, подряпина була ближче до лівого боку. Потім схопив ОСОБА_2 за капюшон та почав тягти по землі до пісочниці, на землі було скло, яким він і порізав спину. Коли ОСОБА_2 піднявся, обвинувачений дав рукою йому підзатильника (потім залишився синець на цьому місці), вдарив його ззаду у пах ногою, відібрав колонку та пішов до себе у двір. Потерпілий почав кричати, щоб ОСОБА_1 віддав колонку. Побачивши, що йде батько потерпілого, кинув колонку, через що вона була ушкоджена. Батьки возили хлопця до лікарні, де його оглядали лікарі, робили рентген, обробляли подряпину та виписали якісь ліки. Після цих подій хлопець дуже переживав, з`явилися страхи, близько місяця боліла голова, батьки навіть водили його до психолога.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_7 в присутності законного представника ОСОБА_17 та педагога Головко Л.В. суду показав, що він зі своїми друзями ОСОБА_2 та ще двома слухали музику. Вийшла жінка та попросила вимкнути музику. Вони вимкнули. Потім вийшов чоловік, він був в неадекватному стані. Він спитав чия колонка. Діти показали на ОСОБА_2 . Чоловік взяв ОСОБА_2 за горло однією рукою, підняв, відібрав колонку, кинув ОСОБА_2 на землю, потім взяв його за одяг, за капюшон і почав тягнути по землі до виходу з майданчика, на землі було скло. Коли ОСОБА_2 хотів піднятися, він вдарив його ногою. Свідок з друзями побігли до дядька ОСОБА_31 - тата ОСОБА_2, викликали поліцію. Коли проходили біля майданчика, чули, як ОСОБА_2 кричав, йому щось кинув ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підібрав та сказав, що йому віддали колонку. Свідок бачив на шиї ОСОБА_2 почервоніння, був порваний капюшон на кофті.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_5 в присутності законного представника ОСОБА_20 та педагога Головко Л.В. суду показав, що вони з хлопцями гуляли на майданчику, де поряд проживав дядько ОСОБА_21 . Гуляли там не вперше, завжи слухали музику, але нарікань та зауважень ніколи не було. Вони слухали музику, танцювали десь годину. Потім вийшла тітка ОСОБА_22 та попросила прикрутити музику ОСОБА_2 погодився та тільки він узяв колонку вибіг дядько ОСОБА_21 , спитав чия колонка. Діти показали на ОСОБА_2 . Він підбіг до ОСОБА_2 , підняв його, кинув на землю, потім потягнув по землі, вдарив ОСОБА_2 по обличчю. ОСОБА_2 впав, коли намагався піднятися, дядько ОСОБА_1 вдарив його ногою. ОСОБА_2 впав знову. Після цього дядько ОСОБА_21 пішов з колонкою додому, а свідок з іншими хлопцями побігли до батька ОСОБА_2 розповісти про пригоду. ОСОБА_2 показував подряпину на спині близько 10 см по діагоналі, одяг у нього був брудний. Щодо звернення до лікарні ОСОБА_2 , свідок нічого не повідомив. Також свідок повідомив, що колонка після цієї події працювала, але погано - у неї була відсутня бокова частина, яка відлетіла та динамік рипів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 , суду показала, що у цей день знаходилась з чоловіком ОСОБА_2 вдома. Їм подзвонила сусідка та повідомила, що ОСОБА_2 побили на дитячому майданчику. Коли вони вийшли на двір, там вже стояли діти - ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та повідомили, що ОСОБА_2 побили. Вони пішли на майданчик та викликали поліцію. На майданчику вони оглянули ОСОБА_2 : у нього на лівому боці обличчя був синець, на поясниці були садна та слід на шиї, як від удавки, одяг був брудний. Окрім ушкоджень на тілі, ОСОБА_2 повідомив, що ОСОБА_1 відібрав у нього колонку, але вже повернув. До приїзду поліції свідок з чоловіком ОСОБА_2 пішли до калитки ОСОБА_1 . ОСОБА_2 залишився гуляти з друзями на вулиці. Також повідомила, що ОСОБА_2 часто гуляв на тому майданчику, але ніхто ніколи на нього не жалівся. Того дня ОСОБА_2 ночував у батька, ввечері у нього були скарги на біль у паховій зоні, вони обробили рану на спині антисептиком, швидку допомогу додому не викликали. Додому до матері ОСОБА_2 повернувся у вівторок.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показав, що у березні 2019 року приблизно о 17 годині він з друзями сиділи на лавочці на дитячому майданчику, слухали музику. Навкруги цього майданчику розташовані житлові будинки. Вийшла жінка та попросила зробити музику тихіше. За нею підійшов чоловік у неадекватному стані, наче у стані алкогольного сп`яніння. Він почав нецензурно лаятись, взяв ОСОБА_2 рукою позаду шиї та кинув музичну колонку на землю. Потім цей чоловік потягнув ОСОБА_2 спиною по землі у бік виходу із майданчика, потім підняв ОСОБА_2 із землі, наніс удар правою рукою у потилицю ОСОБА_2 , дав йому копняка та сказав, щоб він більше не приходив на цей майданчик. Забрав колонку та пішов. Після цього він з іншими хлопцями пішли розказати про цю подію батьку ОСОБА_2 . Свідок безпосередньо після події бачив подряпини на спині потерпілого.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 суду показала, що вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 , подія сталася біля її з чоловіком подвір`я, навпроти , на дитячому майданчику, 30 березня 2019 у суботу. Зауважила, що підлітки, які відвідують цей майданчик їм заважають, вони не можуть спокійно відпочивати. У цей день у них гостював маленький онук. Вони з чоловіком перебували на подвір`ї, дуже голосно лунала музика. Вона пішла до хлопців попросити, щоб вони зробили тихіше, але чоловік її випередив. ОСОБА_1 підійшов до дітей та спитав чия колонка. Три хлопця встали та відійшли, а один залишився, і кинув колонку хлопцям. ОСОБА_1 взяв хлопчика правою рукою за руку та сказав, що зараз підуть до його батька, показати яку музику він слухає та як відпочиває. Дитина стала упиратися, впала на землю та хлопчик сказав, що більше так не буде. Чоловік відпустив руку хлопчика, махнув рукою та пішов додому. Вона підійшла до хлопця, отрусила його та спокійно попросила вести себе тихіше та спокійніше та також пішла. З присутніх хлопців свідок знала тільки ОСОБА_9 . ОСОБА_2 бачила раніше, він приходив на цей майданчик відпочивати з друзями.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 суду показала, що у цей день була у своїх батьків та чула про цей інцидент. Дійсно, музика дуже голосно лунала та обвинувачений ОСОБА_1 просив зробити музику тихіше. Що саме там відбувалось вона не бачила. Потім прийшов батько ОСОБА_2 та побив обвинуваченого та сказав, що він на це заслугував. На майданчик вона прийшла вже після події, почула крики та прохання викликати швидку допомогу та поліцію. Вона викликала поліцію, приїхало два екіпажі поліції. Бачила як ОСОБА_1 тримався за око та по його руці текла кров. Потім вона підходила до дітей, спілкувалась з ОСОБА_2 , але ніяких видимих слідів побоїв на ньому не бачила.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 суду показала, що її земельна ділянка суміжна з майданчиком, де сталася пригода. Раніше неодноразово групи підлітків влаштовували на тому майданчику галас, включали гучно музику, в тому числі і в нічний час. Були випадки, коли включали музику зі словами «зараз вискочить» безпосередньо біля воріт її будинку, у зв`язку з чим була встановлена відеокамера. 30 березня 2019 року біля 17 години вона вийшла на свою ділянку, чула що діти гучно слухали музику. Свідок почала спостерігати за подією, коли почула крики та галас. На майданчику було четверо дітей та подружжя ОСОБА_27 . ОСОБА_1 хотів вести ОСОБА_2 до батька, ОСОБА_2 присів на коліна, потім на сідниці, сперечався, не хотів йти, сказав, що більше не буде себе так поводити. ОСОБА_1 . ОСОБА_2 не бив, махнув рукою та пішов. В руках у нього нічого не було. Підійшла його дружина, отрусила дитину, попросила вести себе тихіше та також пішла. Також свідок повідомила, що спостерігала цю подію через діру у паркані, а ввечері передивилась цю подію на відео з камери спостереження, яка направлена у бік майданчику. Відео не збереглося.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого експерт ОСОБА_28 суду підтвердила висновок спеціаліста судвово-медичного експерта №1043 від 05.04.2019 року. Повідомила, що судово-медичне обстеження проводилось нею особисто з оглядом потерпілого, відповідно до правил. Із переліку ушкоджень у скарзі потерпілого було виявлено осаднення в поперековій області. Такі тілесні ушкодження спричиняються від тертя із контактуючим предметом. Було встановлено, що тілесне ушкодження, виявлене у потерпілого було отримано за 5-7 днів до моменту огляду. На момент огляду, шкіряні покрови не були оброблені жодним засобами. Тілесні ушкодження у потерпілого не були небезпечними для життя в момент заподіяння.

Допитаний у судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого слідчий ОСОБА_32 суду повідомив, що проводив досудове розслідування по даному кримінальному провадженню. Але за минуванням часу вже не може в хронологічному порядку повідомити, коли саме були розглянуті клопотання підозрюваного та вручена підозра, але всі заявлені скарги та клопотання були розглянуті належним чином та у законні строки. На запитання сторін, слідчий повідомив, що неприязних стосунків до обвинуваченого не мав, у своєї діяльності керувався чинним законодавством та інструкціями та не упереджений жодним чином.

Крім вищезазначених показів обвинуваченого та потерпілого, свідків в судовому засіданні досліджено письмові докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

- Протоколом огляду місця події від 19.12.2019 року з фототаблицею, відповідно до якого було оглянуто ділянку місцевості за адресою: АДРЕСА_1. Навпроти ділянки, розташованої за вищевказаної адресою, на портилежному боці проїжджої частини, що має грунтове покриття, на відстані близько 5-7 метрів, розташований дитячий майданчик, частково огороджений металевим парканом, що має грунтове покриття, на якому розташовані пісочниця, лавка, гімнастичні снаряди, вироблені з металу, пофарбовані в синій колір, гойдалки у кількості 2 шт., стадіон з воротами та баскетбольними кільцями (т. 1 а.п. 97-101);

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 05.11.2019 року з диском аудіовідеозапису, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 показав на манекені механізм нанесення йому тілесних ушкоджень, а саме, що чоловік ОСОБА_21 схопив його за шию та підняв, після цього кинув його на землю, схопив за одяг та протягнув по землі, після чого вдарив рукою в обличчя та ногою в область сідниць (т. 1 а.п. 64-68);

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 05.11.2019 року з диском, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 пояснив та показав механізм нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, а саме: до ОСОБА_29 підійшов чоловік, схопив його за горло, підняв та кинув на землю, вдарив по обличчю та ногою в область сідниць (т. 1 а.п. 69-73);

- Протоколом проведення слідчого експерименту від 05.11.2019 року з диском, відповідно до якого свідок ОСОБА_5 пояснив та показав механізм нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, а саме: до ОСОБА_2 підійшов дядько ОСОБА_30 , схопив ОСОБА_2 лівою рукою та підняв, кинув його на землю на спину, вдарив рукою в обличчя та ногою в область сідниць (т. 1 а.п. 79-83);

Зазначені слідчі експерименти, хоча і проведені не на місці вчинення кримінального правопорушення, а на території судово-медичної установи, цілісно та послідовно відображають дії обвинуваченого, не мають суттевих суперечностей між собою та показами цих же осіб як свідків, допитаних в судовому засіданні. Слідчі експерименти здійснені за участі всіх необхідних учасників та інших осіб, як потребує чинний КПК України, з повним аудіовідеозаписом, тому підстав для визнання їх недопустимими доказами немає.

- Висновком експерта № 3646е від 05.12.2019 року, відповідно до якого за даними висновку спеціаліста судово-медичного експерта №1043 від 05.04.2019 року, на основі судово-медичного обстеження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді: ділянки осаднення в поперековій області ліворуч з переходом на грудну клітину, що спричинено від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при ударі об такий (такі), можливо в термін, на який вказує обстежений. Виявлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки, на підставі: п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6.

Враховуючи характер та локалізацію виявленого у ОСОБА_2 тілесного пошкодження, ступень ознак його загоєння (ділянка осаднення місцями під буро-коричневими коринками, вище рівня оточуючої шкіри, з відшаруванням по периферії, де коринки відпали, шкіряні покрови темно-рожевого кольору, щільні на дотик), можливо вказати, що термін його спричинення становить біля 5-7 діб до моменту огляду, тобто вони могли бути отримані і в термін на який вказував обстежений та слідчий в постанові. Конкретно встановити термін отримання тілесних ушкоджень (в хвилинах та годинах) не представляється можливим, у зв`язку з відсутністю судово-медичних експертних даних. Тілесні ушкодження у вигляді глибоких саден, при наявності ушкодження капілярів, можуть супроводжуватися виділенням крові. Виявлене у ОСОБА_2 тілесне ушкодження у вигляді ділянки осаднення, не відображає на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким було нанесено, можливо лише вказати, що воно спричинено від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в область задньої поверхні тулуба. За своїм характером виявлене у ОСОБА_2 тілесне ушкодження не є небезпечним для життя, так як останнє не спричинило загрозливих для життя явищ в момент заподіяння. Враховуючи характер та локалізацію виявленого у ОСОБА_2 тілесного ушкодження, можливо вказати, що воно є не характерним для спричинення при падінні з висоти власного зросту на тупу тверду поверхню. Встановити положення потерпілого в момент отримання тілесного ушкодження не представляється можливим, у зв`язку з відсутністю судово-медичних експертних даних, можливо лише вказати, що він був звернутий задньою поверхню тулуба до травмуючого предмету. Оцінка свідчень потерпілих, обвинувачених, свідків та інших осіб, щодо умов та обставин отримання тілесних ушкоджень, не входить до компетенції судово-медичного експерта, а є прерогативою судово-слідчих органів. Локалізація та характер виявленого у ОСОБА_2 тілесного ушкодження в області тулуба, механізм його спричинення встановлений при проведенні судово-медичної експертизи, не суперечать механізму, локалізації та характеру на які вказує ОСОБА_2 та свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 в ході проведення слідчого експерименту за їх участі (т. 1 а.п. 88-92).

Даний висновок судово-медичної експертизи здійснено на підставі постанови слідчого у встановленому процессуальному порядку, висновок не суперечить осбтавинам кримінального правопорушення, отже підстави для визнання його недопустимим доказом відсутні.

Також судом було оглянуто портативну колонку з маркуванням «CHARGE 3», опечатану в спецпакет «Головне слідче управління Національної поліції України» № INZ4053574, яка має видовжену бочкоподібну форму, відсутні бічні елементи. Зазначений предмет металевий, має переважно плетене чорне тканеве та чорне гумове покриття з однією потертістю, інших видимих ушкоджень (деформацій, подряпин тощо) не виявлено, також при зовнішньому огляді не виявлено жодних інших маркувань. Зазначений предмет визнано речовим доказом відповідно до постанови про визнання матеріальних об`єктів речовими доказами у кримінальному провадженні від 20.01.2020 (т. 1 а.п. 187). Залучення даного предмету в якості речового доказу відбулося протоколом огляду (т.1 а.п. 184) на виконання ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги представника потерпілого - адвоката Татарко О.О. (т. 1 а.п. 177). При цьому і в скарзі (т.1 а.п. 170-174), і в ухвалі слідчого судді йдеться про предмет марки «JBL», а не «CHARGE 3». Суду не надано жодних підтверджень відповідності фактично наданого предмету речовому доказу, який слід було залучити, як і тому предмету, що зазначений в обвинуваченні. Тому оглянуту портативну колонку з маркуванням «CHARGE 3» слід визнати неналежним доказом.

Заяви мешканців вулиці М.Ярової м.Дніпра на ім`я голови Самарської районної у м.Дніпрі ради, на ім`я Дніпровського міського голови та відповіді на них (т.1 а.п. 133-137) свідчать лише про проблемність даної території, обладнаної спортивними та іншими снарядами і спорудами, та не відноситься до спортивних та дитячих майданчиків за офіційною інформацією компетентного органу місцевого самоврядування. Разом з тим місце кримінального правопорушення є громадським місцем з публічним доступом.

Відповідь на адвокатський запит ГУПН в Дніпропетровській області від 10.08.2018 року № 12/8-1/м-169аз (т.1 а.п. 138-140) надає перелік численних повідомлень на спецлінію «102» ОСОБА_26 , які стосуються або порушення тиші підлітками в нічний час, або розпивання алкогольних напоїв на майданчику поблизу вул. Ярової, 20а у м.Дніпрі, що дійсно мають ознаки відповідних адміністративних правопорушень. Проте події кримінального правопорушення, що розглядається судом, відбулися в денний час, коли законодавчими, підзаконними нормативно-правовими актами чи рішеннями органів місцевого самоврядування не встановлено обмежень на вербальне спілкування чи відтворення музики на портативних пристроях, тому факт інших ймовірних правопорушень не має значення для встановлення винуватості чи не винуватості обвинуваченого.

Судом переглянуто відеозапис телепередачі «34 Канал», наданий обвинуваченим, також присвячену обладнанню даного майданчика без погодження з мешканцями прилеглих приватних будинків, у якому зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_26 висловлюють свою незгоду та обурення шумом у нічний час та використання майданчика для розпивання алкогольних напоїв та вживання наркотичних засобів (т. 2 а.п. 140).

Що стусується показів свідків захисту, свідок ОСОБА_25 особисто не бачила, а лише чула подію кримінального правопорушення, а свідок ОСОБА_26 хоча і бачила з її слів, але через діру в паркані, що обмежувало поле зору, а також шляхом перегляду відео з камери спостереження, яке не збереглося. Тому суд ставиться до їх показів щодо непричетності обвинуваченого до кримінального правопорушення критично і не бере їх до уваги. Також суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_24 , яка знаходилася поряд з місцем події, але є дружиною обвинуваченого, і відповідно має право не повідомляти правоохоронні органи чи суд про ті обставини, які можуть слугувати підставами для притягнення її чоловіка до кримінальної відповідальності.

Як відомо даному суду з пояснень обвинуваченого та розгляду самовідводів судді та одного з прокурорів, через деякий час після інциденту з малолітнім ОСОБА_2 , зі ОСОБА_1 «поспілкувався» батько потерпілого - ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_1 мав проблему із зором на одне око.

На підтвердження цього обвинувачений надав суду виписку з медичної картки стаціонарного хворого (т.3 а.п. 71) та копію висновку спеціаліста СМЕ (т.1 а.п. 130-132), згідно яких втратив гостроту зору на ліве око, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. З цього факту є інше кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у якому ОСОБА_1 є потерпілим.

У судових засіданнія обвинувачений у даній справі ОСОБА_1 неодноразово висловлював своє здивування і навіть обурення самим фактом його кримінального переслідування та судового розгляду, стверджуючи, що він є потерпілим, а не обвинуваченим у справі. Вочевидь ОСОБА_1 , не розділяючи обставини одного кримінального правопорушення від іншого, які дійсно сталися в одну дату, у непростій для нього судово-слідчій ситуації зайняв захисну позицію, не визнаючи жодних фактичних обставин протиправності власних дій.

Проте невизнання своєї вини та фактичних обставин кримінального правопорушення обвинуваченим повністю спростовується показами малолітнього потерпілого та свідків, які є послідовними та несуперечливими одне з одним та встановленими на досудовому слідсті та під час судового розгляду обставинам кримінального правопорушення, наявністю у потерпілого тілесних ушкоджень, що виникли саме під час вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, оскільки такі ушкодження бачили в той же день декілька різних свідків, не пов`язаних між собою.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати ч. 1 ст. 296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а вина його доведена повністю.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі - обвинувачений присікав несприятливі для нього особисто, але не заборонені законом дії дітей у громадському місці.

Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, всі обставини справи в їх сукупності, дані про особу винного, керуючись законом.

Так, ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно (том 1 а.с.109-117), має постійне місце роботи, крім того, суд враховує те, що останній скоїв кримінальні правопорушення, які згідно ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого злочину.

Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом`якшували покарання обвинуваченого ОСОБА_1 в ході судового слідства не встановлено.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є вчинення злочину щодо малолітньої дитини та вчинення злочину у присутності дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 покарання, суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання, оскільки такі за даних обставин справи були б надмірно суворим покаранням, а обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 296 КК України.

Законним представником малолітнього потерпілого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про відшкодування вартості пошкодженої портативної колонки в розмірі 1301,15 грн. та моральної шкоди в розмірі 1.000.000,00 грн.

Загальні підстави відповідальності за матеріальну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується особою, що їх спричинила.

При вирішенні питання про відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих суд враховує положення ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої суд, якщо процесуальні відносини у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, може застосувати норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України шкода, завдана діями винної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Проте спричинення матеріальної шкоди шляхом пошкодження портативної колонки не знайшло свого підтвердження в повному обсязі, оскільки наданий суду для огляду предмет не відповідає предмету, зазначеному в обвинувальному акті, крім того не втратив своєї цілісності, а згідно показів свідка ОСОБА_5 , - і функціонального призначення, оскільки після події кримінального правопорушення колонка продовжувала відтворювати музику.

Відшкодування моральної шкоди передбачене ст. 1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого малолітньому ОСОБА_2 були спричинені легкі тілесні ушкодження, крім того сам факт прояву фізичного насильства дорослою людиною, який суттєво переважає за фізичною силою, масою та габаритами, стосовно малолітньої дитини, вочевидь здатний спричинити сам по собі глибокі душевні переживання та негативно вплинути на психологічний стан та моральні цінності малолітнього потерпілого, вважає за доцільне, з урахуванням матеріального стану обвинуваченого, який є робітником підприємства, стягнути моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 369, 371-374 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день ухвалення вироку складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь малолітнього потерпілого ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Портативну колонку з маркуванням «CHARGE 3», яка знаходиться в спецпакеті «Головне слідче управління Національної поліції України» № INZ4053574, передану на зберігання до камери схову речових доказів ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, згідно квитанції № 001276 - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_2 .

Вирок може бути оскарженийз підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя А.О.Сухоруков