Рішення № 101395529, 26.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 року м. Київ № 640/9086/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України»

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» (адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, ідентифікаційний код - 40108981), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» щодо відмови у внесенні змін до наказу Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» від 23.01.2020 № 12 о/с в частині підстави звільнення з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) на п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу);

- зобов`язати Державну установу «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» внести зміни до наказу Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» від 23.01.2020 № 12 о/с в частині підстави звільнення з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) на п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу);

- стягнути з Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» на користь ОСОБА_1 другу половину одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у розмірі 193 733,83 грн (сто дев`яносто три тисячі сімсот тридцять три гривні 83 коп.).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2020 (суддя Васильченко І.П.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/9086/20, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 26.10.2020 № 723 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2020 (суддя Пащенко К.С.) прийнято справу № 640/9086/20 до свого провадження, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

В якості підстав позову зазначено, що після звільнення зі служби в поліції постановою Центральної медичної комісії МВС України № 7 від 12.02.2020 встановлено непридатність позивача для служби в поліції на час звільнення. Враховуючи зазначені обставини, позивач звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до наказу про звільнення в частині причин звільнення: замість п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» «за власним бажанням» на п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» «через хворобу». На думку позивача, відповідачем протиправно відмовлено у внесенні змін у наказ про звільнення та у виплаті одноразової грошової допомоги.

Відповідач у відзиві зазначив, що позивача було звільнено відповідно до наказів 23.01.2020 № 92 о/с Національної поліції України та № 12 о/с Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» згідно з поданим ним рапортом від 22.01.2020. У подальшому відповідачем отримано постанову Центральної медичної комісії МВС України № 7 від 12.02.2020 та заяву позивача про зміну підстав звільнення. Відповідач переконаний, що ст. 77 Закону України «Про національну поліції» визначено вичерпний перелік підстав для звільнення, при цьому підстав для звільнення позивача на момент подання рапорту через хворобу не було.

У запереченні на відзив позивач з доводами Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» не погодився, просив долучити до матеріалів справи додаткові докази.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, зокрема, на посаді заступника начальника Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України».

22.01.2020 ОСОБА_1 на ім`я Голови Національної поліції України Генерала поліції третього рангу Клименка І. подано рапорт про звільнення зі служби в Національній поліції за пп. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» за власним бажанням з 23.01.2020.

У рапорті зазначено, що ОСОБА_1 від проходження військово-лікарської комісії відмовляється.

Наказом Генерала поліції третього рангу Клименка І. від 23.01.2020 № 92 о/с підполковника поліції - заступника начальника Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

Наказом т.в.о. начальника Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» Князевим С. від 23.01.2020 № 12 о/с підполковника поліції - заступника начальника Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції складає - 23 роки 03 місяці 26 днів.

29.01.2020 позивач звернувся до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» з заявою про направлення на військово-лікарську комісію для встановлення причинного зв`язку захворювання з проходженням служби в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України за наявною медичною документацією.

Згідно з направленням на медико-соціальну експертну комісію від 12.03.2020 № 988/51/01-2020 Державна установа «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» просила встановити ступінь втрати професійної працездатності у процентному відношенні ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 97 Закону України «Про національну поліцію».

Постановою Центральної медичної (військово-лікарської) комісії МВС України (за даними медичної документації на час звільнення зі служби 23.01.2020) від 12.02.2020 № 7 захворювання підполковника поліції ОСОБА_1 пов`язане з проходженням служби в поліції.

17.02.2020 позивач звернувся до Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» з заявою, у якій просив внести зміни до наказу від 23.01.2020 № 12 о/с в частині підстав звільнення з п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) на п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) та провести нарахування і виплату одноразової грошової допомоги згідно чинного законодавства України.

Листом від 25.02.2020 № 3-12/51/02-2020 позивача повідомлено, що рішення ВЛК про непридатність до служби в поліції, яке є підставою для здійснення через хворобу, повинне передувати рапорту про звільнення. Законом України «Про Національну поліцію» чітко передбачений перелік підстав для звільнення зі служби в поліції. Норми спеціального законодавства, що регулюють правовідносини, які пов`язані з проходженням служби в поліції, не передбачають можливості внесення змін у формулюванні підстав звільнення.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у зміні підстав звільнення та виплати грошової допомоги, позивача звернувся з цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону № 580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у випадках:

1) у зв`язку із закінченням строку контракту;

2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;

3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;

4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

5) через службову невідповідність;

6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

7) за власним бажанням;

8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);

9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення;

11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (частина п`ята статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII).

Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року № 1235 затверджений Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235).

У Розділі ІІ Порядку № 1235 зазначено, що підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності: призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою; присвоєння та позбавлення спеціальних звань поліції, пониження у спеціальному званні на один ступінь; закріплення спеціальних жетонів з індивідуальним номером; заохочення; зарахування у розпорядження; звільнення з посади; звільнення зі служби в поліції; відрядження поліцейських до державних (міждержавних) органів, установ, організацій та органів місцевого самоврядування із залишенням на службі в поліції; відсторонення від виконання службових обов`язків (посади); надання відпусток відповідно до законодавства; зміни прізвища, імені та по батькові; обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки; установлення посадових окладів; установлення чи скасування додаткових видів грошового забезпечення, премії та інших доплат відповідно до вимог чинного законодавства України; направлення поліцейських для проходження служби у складі національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а також їх повернення.

Згідно з пунктом 10 Розділу ІІІ Порядку № 1235 у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того, зазначається інформація щодо необхідності виплати грошової компенсації за кількість діб невикористаних відпусток за фактично відпрацьований час у році звільнення або відрахування з грошового забезпечення коштів за кількість діб відпусток за час невідпрацьованої частини календарного року.

Організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи визначено Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2017 року № 285 (далі Положення № 285).

Відповідно до абз. 9 п. 5 Розділу І Положення № 285 постанови щодо ступеня придатності до служби колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу, причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень) приймаються ВЛК відповідно до цього Положення, законодавства чинного на момент звільнення зазначених осіб зі служби.

Згідно з п.п. 1-3 Розділу ІІ Положення № 285 лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК. Штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС, медична (військово-лікарська) комісія державної установи «Територіальне медичне об`єднання» МВС в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО). ВЛК ДУ ТМО функціонують на базі відповідних закладів охорони здоров`я МВС та в адміністративному порядку підпорядковуються відповідній ДУ ТМО.

До функцій штатних ВЛК належить, зокрема:

1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, контроль за її проведенням в підпорядкованих ВЛК, надання їм у разі необхідності методичної і практичної допомоги;

2) розгляд звернень, заяв і скарг кандидатів до служби у поліції, поліцейських, колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців з питань лікарської і військово-лікарської експертизи;

3) перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках;

4) затвердження (незатвердження) чи скасування постанов підпорядкованих ВЛК (п. 16 Розділу ІІ Положення № 285).

Направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи здійснюють відповідні підрозділи кадрового забезпечення Національної поліції України, командири частин НГУ (п. 1 Розділу ІІІ Положення № 285).

У направленні зазначаються мета і питання, які підлягають вирішенню ВЛК, у тому числі надається інформація щодо осіб, що звільняються зі служби, зазначаються вислуга років і мотиви звільнення, термін проходження служби в поліції; щодо колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх поліцейських зазначається, коли і з якої причини зазначені особи були звільнені зі служби, та надаються відомості про проходження ними ВЛК у минулому (п. 2 Розділу ІІІ Положення № 285).

Згідно з пунктом 13 Розділу VI Положення № 285 колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. Перегляд раніше прийнятої постанови ВЛК проводиться за заявою колишнього поліцейського, колишньої особи рядового чи начальницького складу.

Особи, зазначені в пункті 13 цього розділу, надають до ВЛК медичну документацію, складену в період проходження служби, у випадку отримання травми (поранення) під час служби - надають відповідний Акт про нещасний випадок та документацію, складену за результатами надання первинної медичної допомоги з цього приводу (п. 14 Розділу VI Положення № 285).

За результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) (п. 1 Розділу VIІ Положення № 285).

Визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузії, травми, каліцтва) у колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, колишніх військовослужбовців покладено на штатні ВЛК. Такі постанови приймаються, якщо при медичному огляді в період проходження служби зазначеним особам був установлений відповідний діагноз. Звільнені зі служби поліцейські, яким постановою ВЛК встановлено причинний зв`язок захворювань відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02. 2001 року № 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за № 165/5356, мають право на внесення змін до зазначених постанов згідно з цим Положенням (п. 18 Розділу VIІ Положення № 285).

Пунктом 11 Розділу ІХ Положення № 285 визначено, що свідоцтво про хворобу складається у випадках визнання поліцейських, військовослужбовців, здобувачів вищої освіти навчальних закладів МВС, ад`юнктів непридатними до служби. В усіх інших випадках постанова ВЛК оформлюється довідкою або постановою.

Свідоцтва про хворобу з постановою ВЛК щодо поліцейських та військовослужбовців, які визнані непридатними до подальшої служби, реалізуються невідкладно (п. 15 Розділу ІХ Положення № 285).

Як встановлено судом, позивач подав 22.01.2020 рапорт про звільнення за власним бажанням, а 17.02.2020 звернувся з заявою, в якій просив внести зміни до наказу Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» від 23.01.2020 № 12 о/с в частині підстави звільнення з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) на п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

При цьому, слід відмітити, що позивач у рапорті про звільнення за власним бажанням від проведення військово-лікарської комісії відмовився.

Тобто, на момент винесення наказу від 23.01.2020 № 12 о/с існувала лише одна підстава для звільнення позивача за власним бажанням на підставі поданого рапорту.

Звільнення поліцейського зі служби за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України № 580-VIII можливе лише за наявності рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

Постановою Центральної медичної (військово-лікарської) комісії МВС України (за даними медичної документації на час звільнення зі служби 23.01.2020) від 12.02.2020 № 7 захворювання підполковника поліції ОСОБА_1 пов`язане з проходженням служби в поліції.

Таким чином, сама по собі постанова від 12.02.2020 № 7 не може бути підставою для внесення змін до наказу про звільнення позивача.

При цьому рішення ВЛК про непридатність особи до служби в поліції, яке є підставою для звільнення через хворобу, повинне передувати звільненню.

Після звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу від 23.01.2020 № 12 о/с зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України № 580-УІІІ, між сторонами були припинені трудові та службові відносини, у зв`язку із чим Державна установа «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» втратила повноваження на зміну наказу про звільнення позивача.

Варто також зауважити, що за приписом ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Так, позивачем заявлено вимоги щодо зміни підстав звільнення у наказі Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» від 23.01.2020 № 12 о/с, разом з тим, вимога щодо внесення змін до наказу Генерала поліції третього рангу Клименка І. від 23.01.2020 № 92 о/с відсутня.

Окрім того, встановлення захворювання, пов`язаного із проходженням служби, відбулося пізніше за звільнення позивача за власним бажанням.

Тому, враховуючи що позивачем самостійно подано рапорт із зазначенням причини звільнення зі служби за власним бажанням, Державною установою «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України» прав позивача не порушено, оскільки Законом України «Про Національну поліцію» чітко передбачений перелік підстав для звільнення з органів поліції.

Норми спеціального законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані з проходженням служби в лавах поліції не передбачають можливості внесення змін в формулювання підстав звільнення, а Положенням № 285 передбачений порядок внесення змін до раніше прийнятих постанов ВЛК щодо причинного зв`язку захворювання із проходженням служби, а не до наказів по особовому складу, якими поліцейських звільняють зі служби.

Вказаного висновку також дійшов Верховний Суд України у постанові від 31.08.2020 року по справі № 540/324/19, яка в силу приписів частини 3 статті 291 КАС України повинна бути врахована при ухваленні рішення в даній адміністративній справі

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При розгляді цієї справи суд бере до уваги наступні позиції Європейського суду з прав людини.

Так, рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИІРШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя К.С. Пащенко