Рішення № 101395378, 26.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 року м. Київ № 640/27410/21

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді - Шевченко Н. М., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (надалі по тексту також - відповідач, Офіс), в якому просить стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу через затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 640/1333/20 щодо поновлення його на посаді прокурора першого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України з 18.03.2021 по 30.08.2021 включно у розмірі 171 081,12 грн (сто сімдесят одна тисяча вісімдесят одна гривня 12 копійок).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не забезпечено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2021 у справі № 640/1333/20 в частині поновлення позивача на посаді, а тому наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що позивач для забезпечення виконання рішення суду до виконавчої служби не звертався, до органу прокуратури з питання поновлення на посаді звернувся лише в кінці липня 2021 року, а до суду - аж 28.09.2021. Таким чином, позов подано з порушенням тримісячного строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 березня 2021 року у справі № 640/1333/20 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №6 від 19.12.2019 №30 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»; визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 №2068ц; зобов`язано Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.12.2019 по 04.03.2021 у розмірі 456 725,49 грн (чотирьохсот п`ятдесяти шести тисяч семисот двадцяти п`яти грн 49 копійок), з вирахуванням розміру обов`язкових платежів. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що складає 31 313,87 грн (тридцяти однієї тисячі трьохсот тринадцяти грн 87 копійок) підлягає негайному виконанню.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року - змінено, викладено абзаци 4, 5 резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов`язати Офіс Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України з 26.12.2019.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2019 по 04.03.2021 в сумі 453 670,47 грн (чотириста п`ятдесят три тисячі шістсот сімдесят гривень сорок сім копійок) без урахування обов`язкових відрахувань.»

Наказом Офісу Генерального прокурора від 31.08.2021 № 1264ц скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2068ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації І процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України з 26 грудня 2019 року.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Положеннями частин першої, другої статті 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За статтею статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналізуючи неодноразово положення зазначеної статті 236 КЗпП (зокрема, у постановах від 02.10.2019 в справі №823/1507/18, від 24.12.2020 в справі №807/2434/15) Верховний Суд зазначив таке.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 05 березня 2020 року в справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року в справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі №826/11861/17, від 11 червня 2020 року у справі №816/1895/18, від 24 червня 2021 року в справі №640/15058/19 та від 20 липня 2021 року в справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №640/19103/19.

Ураховуючи ту обставину, що на день звернення до суду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2021 у справі № 640/1333/20 в частині поновлення позивача на посаді встановлено факт вчасного невиконання, є всі підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України.

Отже, згідно зі статтею 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Частина друга статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII передбачає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 (справа № 552/3404/17).

Крім цього, суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Суд наголошує, що добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Цей обов`язок не є похідним від дій особи, яку поновлено на роботі (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження). В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень. Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №804/5096/17. Тому, на відповідачі лежав обов`язок негайно виконати судове рішення в частині поновлення позивача на роботі, незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби.

Отже, рішення суду у справі №640/1333/20 є обов`язковим до виконання відповідачем як суб`єктом владних повноважень, що реалізує повноваження держави як роботодавця.

В свою чергу, ОСОБА_1 поновлено на посаді лише наказом від 31.08.2021 № 1264ц, що свідчить про затримку відповідачем виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів статті 236 Кодексу законів про працю України.

Як вбачається з рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2021 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі № 640/1333/20 середньоденна заробітна плата позивача за жовтень і листопад 2019 року складає 1 527,51 грн (31 349,41 грн + 31 278,32 грн) : 41 робочих днів, яка розрахована з урахуванням довідки Офісу Генерального прокурора від 17.02.2020 №21-292зп.

Відтак, оскільки кількість робочих днів за період з 18.03.2021 по 30.08.2021 включно становить 112 днів, то відповідно середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить 171 081,12 грн (1 527,51 грн х 112 день) без урахування обов`язкових податків та зборів.

Слід зауважити, що суд розраховував початок періоду затримки виконання рішення в частині поновлення не з наступної дати після прийняття рішення, а за фактом отримання такого рішення відповідачем, на чому наполягав позивач в позовній заяві та підтверджував в судовому засіданні.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення за період з 18.03.2021 по 30.08.2021 (включно) у розмірі 171 081,12 грн, який підлягає виплаті на користь позивача, і наявність законних підстав для його задоволення у цій частині.

Щодо посилання відповідача на порушення строку звернення до суду слід звернути у вагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, в якій викладено наступні висновки: «колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що вирішення питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у справі № 826/7299/15 є передчасним, оскільки на час винесення рішення судом першої інстанції та на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивача не було поновлено на посаді Голови ДСНС України. При цьому, вказане перешкоджає суду здійснити розрахунок належних до стягнення сум, оскільки неможливо встановити період затримки виконання судового рішення у справі № 826/7299/15 про поновлення позивача на посаді.»

Таким чином, перебіг строку на оскарження даного спору починається саме з дати виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.

Як було встановлено судом, поновлення позивача на посаді відбулось 31.08.2021, а отже позивач, звернувшись до суду 28.09.2021, дотримався тримісячного строку звернення до суду з даним позовом, передбачений КЗпП України.

Аналогічні висновки викладені й в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 461/1303/19.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», отже відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 90, 139, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Стягнути з Офісу Генерального на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 640/1333/20 щодо поновлення на посаді прокурора першого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України з 18.03.2021 по 30.08.2021 включно у розмірі 171 081,12 грн (сто сімдесят одна тисяча вісімдесят одна гривня 12 коп.) без урахування обов`язкових податків та зборів.

3. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Офіс Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко