Ухвала суду № 101395245, 24.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

24 листопада 2021 року м. Київ № 640/22206/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи «Черкасигаз» до Державної архітектурно-будівельної інспекції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Спеціалізоване монтажне управління №24», Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» про визнання протиправним та скасування дозволу від 13.05.2021 року №ІУ013210217466, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Оператора газорозподільної системи «Черкасигаз» до Державної архітектурно-будівельної інспекції, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Спеціалізоване монтажне управління №24», Приватне акціонерного товариства «АЗОТ» про визнання протиправним та скасування дозволу від 13.05.2021 року №ІУ013210217466.

21 жовтня 2021 року до суду Приватним акціонерним товариством «АЗОТ» подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обґрунтоване тим, що між сторонами спору відсутній публічно-правовий спір, оскільки відповідач видаючи оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт, не мав публічно-правових відносин з позивачем.

27 жовтня 2021 року до суду позивачем подано відповідь на пояснення щодо позовних вимог в яких викладено заперечення на клопотання третьої особи про закриття провадження у справі.

Оцінивши доводи, зазначені у клопотанні про закриття провадження у справі, та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Офіційне тлумачення частини першої статті 55 надано в Рішенні Конституційного Суду № 9-зп від 25.12.1997 року.

Зокрема зазначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

У пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року N 19-рп/2010 зазначено, що з набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України 1 вересня 2005 року всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів (частини перша, друга статті 2, пункти 1, 2, 7 частини першої статті 3 КАС України)

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не погоджується з виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією дозволом від 13.05.2021 року на виконання будівельних робіт, реєстраційний номер ІУ013210217466, оскільки таке рішення суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також позивач стверджує, що в цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу державної влади у сфері містобудівної діяльності на предмет їх відповідності вимогам законодавства.

До того ж, у позовній заяві ключовим питанням при оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень позивач зазначає невідповідність оскарженого Дозволу вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який в першу чергу захищає умови життєдіяльності людини, забезпечує захист територій, а тому ознак приватноправового характеру, що підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, немає.

Відтак, з огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки правовідносини, які склались між учасниками цієї справи стосуються оскарження позивачем (Оператором газорозподільної системи) рішення суб`єкта владних повноважень щодо надання третій особі дозволу на будівництво газопроводу-відводу та його перетину з газопроводом позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Виходячи з викладеного та враховуючи предмет розгляду даної справи, суб`єктний склад учасників процесу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України не вбачає.

З урахуванням викладеного, керуючись приписами статей 238, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» про закриття провадження у справі № 640/22206/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Келеберда