Рішення № 101394511, 26.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року справа № 580/6022/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду правилами спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

28 грудня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Хрещатик, 235) (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.10.2020 №Ф-2487-13 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені з єдиного внеску.

В обґрунтування зазначив, що не погоджується з оскарженою вимогою з тих підстав, що він є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності. Позивач вважає, що відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” звільнений від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідач у відзиві суду (вх. від 26.01.2021) просив відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки спірне рішення прийняте відповідно до вимог закону за допущене позивачем порушення, а саме несплату обов`язкового збору. Позивач несвоєчасно сплатив самостійно задеклароване зобов`язання, за що відповідач виніс рішення від 21.07.2020 №0033615233 про застосування штрафної санкції в розмірі 1269,65грн та пені в розмірі 241,72грн. Це рішення не оскаржене, у зв`язку з чим виставлено податкову вимогу з урахуванням даних інформаційної системи відповідача в інтегрованій картці щодо сплати єдиного внеску про недоїмку в розмірі 1499,54грн.

У відповіді на відзив (вх. від 03.02.2021) позивач вказав, що в інтегрованій картці відсутня недоїмка за 2019 рік. Акт перевірки йому не надано. Щодо рішення №0033615233 позивач подав заперечення, в якому вдруге повідомив, що має інвалідність.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року розглянутий у спрощеному письмовому провадженні позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу податкового органу №Ф-2487-13 від 7 жовтня 2020 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року. Ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

21 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову про часткове задоволення касаційної скарги позивача. Зазначені рішення судів скасував повністю. Справу направив на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду. У мотивувальній частині зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій не містять доводів, які би підтверджували, що податковим органом доведено правомірність оскаржуваної вимоги, не встановлено, за який період застосовано до позивача штраф (у розмірі 1257,82 гривні) та пеню (у розмірі 241,72 гривні), визначені у вимозі №Ф-2487-13 від 7 жовтня 2020 року. Суд апеляційної інстанції, зіславшись на рішення №0033615233 від 21 липня 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, не встановив період, за який в цьому рішенні застосовані штраф та пеня. Більш того, судом не досліджено розрахунок штрафної санкції, доданий до рішення №0033615233 від 21 липня 2020 року, не встановлена структура пені та штрафу, зокрема такий обов`язковий елемент, як період їх нарахування, у тому числі нарахування в період звільнення позивача від сплати єдиного соціального внеску. Тому суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

На підставі вказаної постанови Верховного Суду до Черкаського окружного адміністративного суду 27.09.2021 надійшла адміністративна справа на новий розгляд.

01.10.2021 суд постановив ухвалу про прийняття її до розгляду та розгляд правилами спрощеного провадження.

Оскільки обґрунтованих заяв про судовий розгляд справи у відкритому судовому засіданні не надійшло, зважаючи на відсутність доцільності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив розглянути спір у спрощеному письмовому провадженні (без виклику сторін).

Оцінивши доводи учасників спору, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ч.5 ст.253 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Дотримуючись вказаних вимог суд встановив.

З відомостей в ЄДРПОУ суд установив, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 03.09.2013 та знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку від 11.10.2019 №1923193400113.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи з 15.05.2018 та отримує пенсію з інвалідності, про що свідчить копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 .

Договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування позивач не укладав.

Долученими до матеріалів справи звітами форми №Д5 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску підтверджується, що позивач подавав вказану звітність за 2016 рік з сумою до сплати 3797,64грн (подано відповідачу згідно з відомостями штампу про прийняття вхідної кореспонденції – 06.02.2017 №1100001353), 2017 рік - до сплати 8448грн (вх.від 06.02.2018 №1946), 2018рік - до сплати 9828,72грн (вх. від 25.01.2019 №1024), 2019рік - до сплати 11016,72грн (вх. від 07.02.2020 №2020).

Згідно з відомостями інтегрованої картки відповідача щодо позивача обліковано станом на 31.12.2016 переплату в сумі 990,00грн, станом на 31.12.2017 переплату в сумі 5640,36грн, станом на 31.12.2018 переплату в сумі 4563,9грн, станом на 31.12.2019 - у сумі 11028,55грн. Протягом 2020 року переплата зменшена за рахунок платіжних доручень від 07.02.2020 №№800276SB, 867524SB, 1654, 934317SB, 986999SB, 1093240SB, 643345SB, 608159SB, 657320SB, 710646SB.

21.07.2020 відповідач виніс рішення №0033615233 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Зазначене відображене в інтегрованій картці з 17.09.2020, внаслідок чого розпочато облік недоїмки щодо позивача.

У розрахунку вказаного рішення зазначено про застосування штрафу у розмірі 1269,65грн за період з 10.02.2017 до 08.04.2019 та пеню в розмірі 241,72грн (0,1% недоїмки) за період несвоєчасного розрахунку з 10.04.2017 до 20.04.2018.

19.08.2020 позивач направив заперечення на вказане рішення відповідачу, що підтверджується його копією та відомостями накладної 2010101052861 про направлення поштового рекомендованого листа. У запереченні просив скасувати рішення, оскільки відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 з 15.05.2018 має інвалідність, внаслідок якої звільняється від сплати єдиного внеску.

Докази скасування вказаного рішення відсутні.

Відповідач сформував для нього оспорювану вимогу від 07.10.2020 №Ф-2487-13 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 1499,54 грн (штраф у розмірі 1257,82грн, пеня 541,72грн), яка передбачена вказаним вище рішенням відповідача.

Позивач звернувся до Державної податкової служби України за скаргою на вказану вимогу. За результатом її розгляду винесене рішення від 16.12.2020 про залишення її без розгляду, оскільки вимога отримана платником 23.10.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення зі штрихкодовим ідентифікатором 2030110108528 оскаржена з порушенням 10-денного строку для її подання.

Тому позивач звернувся до суду з позовом в суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VІ)

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом №2464-VІ визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (п.2 статті 2).

Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч. 1 ст. 12 Закону №2464-VІ). Адміністрування єдиного соціального внеску включає в себе ідентифікацію, облік платників ЄСВ та об`єктів оподаткування, сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою ЄСВ відповідно до законодавства.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9 Закону).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органам у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої ст.25 Закону №2464-VІ рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно зі статтею 2 Закону, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частина четверта ст.4 Закону №2464-VІ визначає, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 червня 2015 року №449 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року № 469, (далі - Інструкція № 449), у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п.5 розділу VI вищенаведеної Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.

Положеннями частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Зважаючи на вказані встановлені факти та обставини, позивач звільняється від сплати єдиного внеску з дати набуття відповідного статусу особи з івналідністю, а саме з 15.05.2018. Тобто, до 14.05.2018 позивач мав обов`язок з такої сплати.

Штраф у розмірі 1269,65грн за період з 10.02.2017 до 08.04.2019 та пеня в розмірі 241,72грн (0,1% недоїмки) за період несвоєчасного розрахунку з 10.04.2017 до 20.04.2018, що донараховані нескасованим рішенням відповідача та входять в загальний розмір оспореної вимоги, стосуються періоду, в якому позивач не мав інвалідності, відповідно, не відносився до пільгової категорії осіб згідно зі ст.4 Закону №2464-VІ, що звільняються від сплати єдиного внеску. Отже, у такому періоді позивач мав обов`язок його сплати в належному розмірі та в належні строки. Докази протиправності рішення відповідача, яким за порушення таких обов`язків позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу та пені, відсутні. Отже, відповідні донараховані суми вважаються узгодженими.

Врахувавши наведені норми права, суд дійшов висновку, що відповідач у заявлених правовідносинах не допустив порушення вимог закону та виніс спірну вимогу правомірно. Доводи позивача не обґрунтовані, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З огляду на результат спору судові витрати відповідно до ст.132-139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул. Хрещатик, 235; код ЄДРПОУ 44131663) про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.10.2020 №Ф-2487-13 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені з єдиного внеску.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення буде виготовлене у повному обсязі та підписане 26.11.2021.