Рішення № 101393853, 25.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

25 листопада 2021 р. справа № 520/20501/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцева О.В. розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виражені у відмові нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставі ст.ст. 50,54 Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. з 08.07.2021р. згідно рішення Конституційного суду України від 07.04.2021р. №1-р(ІІ)2021- протиправними ; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області нараховувати та виплачувати пенсію відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. з 08.07.2021р. відповідно рішення Конституційного суду України від 07.04.2021р. №1-р(ІІ)2021 у розмірі основної пенсії по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; додаткову пенсію у розмірі - 75 % мінімальної пенсії за віком.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що вчинена адміністративним органом відмова є протиправною і позбавляє громадянина права на отримання пенсії у належному розмірі.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб"єкт, Управління, ГУ) подав відзив на позовну заяву.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що пенсія позивачу обчислена та виплачується в повному обсязі відповідно до діючого законодавства, права та законні інтереси позивача не порушено.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку із участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електричній станції заявником було отримано розлад здоров`я у вигляді ІІ групи інвалідності.

Заявник документований посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії серії НОМЕР_1 , а також посвідченням інвалідом ІІ групи, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни серії НОМЕР_2 .

Заявник перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію згідно з Законом України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закон України від 28.02.1991р. №796-ХІІ) як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електричній станції.

За наданими матеріалами пенсійної справи (про що також зазначено відповідачем у відзиві на позов), судом з"ясовано що розмір пенсії заявника складає 13.766,38 грн., з якого: 12.595,18 грн. - основний розмір пенсії по інвалідності; 741,60 грн. - підвищення інвалідам армії; 379,60 грн. - додаткова пенсія особам з інвалідністю ІІ групи з числа ліквідаторів ЧАЕС; 50,00 грн. - цільова допомога інвалідам війни ІІ групи, що підтверджено перерахунком пенсії заявника.

21.09.2021р. заявник звернувся до Відділу обслуговування громадян №11 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії з 08.07.2021р. відповідно рішення Конституційного суду України від 07.04.2021р. №1-р(ІІ)2021 у розмірі основної пенсії по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; додаткову пенсію у розмірі - 75 % мінімальної пенсії за віком.

Доказів прийняття за цим зверненням громадянина ГУ ПФУ в Харківській області будь-якого власного правового акту індивідуальної дії матеріали справи не містять.

Доказів вчинення за цим зверненням громадянина ГУ ПФУ в Харківській області будь-якої відмови матеріали справи не містять.

Доказів вчинення за цим зверненням громадянина ГУ ПФУ в Харківській області будь-якої дії матеріали справи не містять.

Доказів вчинення за цим зверненням громадянина ГУ ПФУ в Харківській області будь-якої бездіяльності матеріали справи не містять.

За цим зверненням Відділом обслуговування громадян №11 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було надіслано заявнику лише супровідний лист від 24.09.2021р.

Однак, стверджуючи про вчинення ГУ ПФУ в Харківській області за цим зверненням відмови у формі рішення від 22.09.2021р. №963270150171 (останній абзац 3 сторінки позову, а.с.3) та про протиправність волевиявлень органу публічної адміністрації щодо відмови нараховувати та виплачувати пенсію на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. з 08.07.2021р. згідно рішення Конституційного суду України від 07.04.2021р. №1-р(ІІ)2021, заявник ініціював даний спір.

Таким чином, предметом позову є вимога про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області з приводу відмови у формі рішення від 22.09.2021р. №963270150171 нараховувати та виплачувати пенсію на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. за письмовим зверненням громадянина від 21.09.2021р.

Жодних інших вимог позов не містить.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Право громадян на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України.

Пунктом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004р. таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Разом із тим, до відносин за участю заявника підлягають застосуванню також і приписи Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі за текстом - Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ), які унормовують виключно підстави призначення пенсії певним категоріям громадян, але при цьому не визначають самої процедури призначення пенсії.

Отже, стосовно відносин з приводу процедури призначення пенсії слід керуватись саме нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ч.1 ст.44 якого визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізований нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п.п. 4.1 - 4.3 Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За наданими матеріалами пенсійної справи заявника, пенсію заявнику призначено у порядку ст.54 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ.

Водночас, заявником оскаржуються дії владного суб`єкта щодо відмови нараховувати та виплачувати пенсію на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. з 08.07.2021р. згідно рішення Конституційного суду України від 07.04.2021р. №1-р(ІІ)2021.

При цьому, в тексті позовної заяви заявник зазначає, що за його зверненням від 21.09.2021 року відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням від 22.09.2021р. №963270150171 відмолено у здійсненні вказаного перерахунку пенсії.

Разом з тим, суд зазначає, що з наданих до матеріалів справи копій пенсійної справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення від 22.09.2021р. №963270150171 за зверненням позивача від 21.09.2021 року не приймалось, такого індивідуального акту взагалі не існує.

Матеріалами справи також не підтверджено вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмови у перерахунку пенсії заявника.

Суд зауважує, що позивач самостійно формулює вимоги позову, що прямо передбачено ч.3 ст.9 КАС України.

З огляду на приписи ч.2 ст.2 КАС України та ч.1 ст.5 КАС України до адміністративного суду можуть бути заявлені вимоги про визнання протиправним і скасування рішення суб"єкта владних повноважень, вимоги про визнання протиправною дії суб"єкта владних повноважень, про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять, проте за загальним правлом рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

Окрім перелічених вище форм, управлінське волевиявлення владного суб`єкта може втілюватись і у вигляді письмової (листа) чи фактичної відмови, котрі за змістом, формою, способом реалізації повноваження не є рішенням чи дією, але здатні до створення перешкоди у реалізації публічного суб`єктивного права заявника.

У ході розгляду справи судом достеменно установлено, що жодного із перелічених вище управлінських волевиявлень відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області у спірних правовідносинах не вчиняв.

Лист ГУ ПФУ в Харківській області від 24.09.2021р. у даному конкретному випадку не містить жодної відмови у нарахуванні та виплаті заявнику пенсії на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. з 08.07.2021р. згідно рішення Конституційного суду України від 07.04.2021р. №1-р(ІІ)2021; не створює для заявника жодних юридичних наслідків; не погіршує правового становища заявника; не є відповіддю за звернення громадянина у порядку Закону України "Про звернення громадян".

Доказів існування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішення від 22.09.2021р. №963270150171 у якості окремої фізично існуючої речі матеріального світу - правового акту індивідуальної дії матеріали справи не містять.

Матеріали справи взагалі не містять доказів вчинення відповідачем, ГУ ПФУ в Харківській області за матеріалами звернення заявника від 21.09.2021р. взагалі будь-якого волевиявлення, що між тим з урахуванням запровадженого правила екстериторіальності вирішення заяв громадян терорганами системи ПФУ не означає виникнення факту порушення суб"єктивного права заявника у спірних правовідносинах.

Отже, відповідачем по справі - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, не вчинялись дії щодо відмови нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставі ст.ст. 50,54 Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. з 08.07.2021р. згідно рішення Конституційного суду України від 07.04.2021р. №1-р(ІІ)2021.

Рішень щодо відмови у перерахунку пенсії за зверненням позивача за №963270150171 від 22.09.2021р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не приймалось.

Разом із тим, заявник у межах справи №520/20501/21 оскаржує саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішення від 22.09.2021р. №963270150171 та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 за зверненням від 21.09.2021р. пенсію на підставі ст.ст. 50,54 Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. з 08.07.2021р. згідно рішення Конституційного суду України від 07.04.2021р. №1-р(ІІ)2021.

Отже, предметом спору є неіснуюче рішення суб`єкта владних повноважень та неіснуюче діяння суб"єкта владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність факту порушення власних прав та інтересів приватної особи.

Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить переконання про те, що факт прийняття оскарженого рішення суб"єкта владних повноважень та факт вчинення оскарженого діяння суб"єкта владних повноважень не знайшли свого підтвердження.

Указана обставина зумовлює відсутність порушеного права та є визначеною процесуальним законом обставиною для відмови у задоволені позову, позаяк неіснуюче рішення суб"єкта владних повноважень та неіснуюче діяння суб"єкта владних повноважень об`єктивно не здатні змінити стану суб`єктивних прав та обов`язків учасника суспільних відносин.

Правових підстав для залучення будь-яких інших осіб до участі у вирішенні спору стосовно неіснуючого рішення суб"єкта владних повноважень та неіснуючого діяння суб"єкта владних повноважень процесуальний закон не містить.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував усі правові механізми, спрямовані на з`ясування об`єктивної істини.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева