Рішення № 101393703, 12.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 року Справа № 480/1736/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1736/21 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.01.2021 №15;

- зобов`язати комісію Адміністрації Державної прикордонної служби України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2021 року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що наказом начальника 5 прикордонного загону від 15.10.2020 № 430-ОС він був звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На підставі вказаного наказу він був виключений зі списків особового складу згідно наказу начальника 5 прикордонного загону від 17.11.2020 № 483-ОС. 14 травня 2015 року Сумським МСЕК йому була видана довідка про втрату професійної працездатності в розмірі 15% в наслідок захворювань пов`язаних із захистом Батьківщини. Згідно рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.08.2015 №240 позивачу було виплачено разову грошову допомогу. 24.11.2020 органами МСЕК йому була видана довідка про встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. В цей же день він звернувся до Сумського прикордонного загону із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності. 06.02.2021 позивач отримав лист Сумського прикордонного загону, яким повідомлено, що рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.01.2021 № 15 йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що ІІ групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення втрати працездатності. На думку позивача, таке рішення суперечить нормам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабміну України № 975 від 25.12.2013.

Ухвалою суду від 16.03.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/1736/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Адміністрація Держприкордонслужби з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву зазначила, що 24 травня 2015 року Сумською обласною медико-соціальною експертною комісією згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 24.05.2015 серії 10 ААА № 121158 за результатами первинного огляду, встановлено ОСОБА_1 15% втрати професійної працездатності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Згідно рішення Адміністрації Держприкордонслужби від 17.08.2015 № 240 позивачу була призначена та виплачена одноразова грошова допомога в сумі 12 789 грн. Тобто, позивач скористався та реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 15% втрати працездатності внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини.

Під час наступного (повторного) огляду 24 листопада 2020 року Броварська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія, згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 24.11.2020 серії AB № 1084130, за результатами огляду встановила ОСОБА_1 II групу інвалідності, у зв`язку із травмою пов`язаною із захистом Батьківщини.

26.11.2020 року позивач звернувся до начальника Сумського прикордонного загону із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності. Рішенням відповідача від 21.01.2021 № 15 позивачу відмовлено у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що позивач звернувся до МСЕК вперше в 2015 році, а вдруге (повторно) в 2020 році та між цими оглядами МСЕК (первинним та повторним) минув визначений законом дворічний термін.

Позивач реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги в 2015 році, а права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із збільшенням відсотку непрацездатності, яка виплачується з урахуванням раніше виплаченої суми, у позивача немає.

Враховуючи наведені обставини, Адміністрація Державної прикордонної служби України вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом начальника 5 прикордонного загону від 15.10.2020 № 430-ОС ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На підставі вказаного наказу він був виключений зі списків особового складу згідно наказу начальника 5 прикордонного загону від 17.11.2020 № 483-ОС.

14 травня 2015 року Сумським МСЕК ОСОБА_1 була видана довідка про втрату професійної працездатності в розмірі 15% в наслідок захворювань пов`язаних із захистом Батьківщини.

Згідно рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.08.2015 №240 ОСОБА_1 було виплачено разову грошову допомогу в розмірі 12 789 грн.

Під час наступного (повторного) огляду 24 листопада 2020 року Броварська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 24.11.2020 серії AB № 1084130 за результатами огляду встановила ОСОБА_1 II групу інвалідності, у зв`язку із травмою пов`язаною із захистом Батьківщини.

В цей же день він звернувся до Сумського прикордонного загону із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності.

06.02.2021 ОСОБА_1 отримав лист Сумського прикордонного загону, яким повідомлено, що рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.01.2021 № 15 йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку з тим, що ІІ групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення втрати працездатності.

Не погодившись з рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.01.2021 № 15, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Згідно з ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011.

Частиною першою ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі : одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011 -XII, яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

За таких умов норми частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.

Надалі, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016року № 1774-УІІІ (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину четверту статті 16-3 Закону №2011-ХІІ доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється». Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону 2011-ХІІ) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

З огляду на вищевикладене, право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду. Передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19.

Як вбачається із вищевказаних висновків, пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували.

Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.

Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.

Таким чином, дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно.

При цьому, держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.

Таким чином, за наслідками розгляду цієї справи, виходячи з чинного на час виникнення спірних правовідносин правового регулювання, можна зробити наступні висновки:

- встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов`язаними підставами для виплати ОГД;

- встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату ОГД з урахуванням раніше виплаченої суми;

- дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.

У цій справі, позивачу 24 травня 2015 року під час первинного огляду органами МСЕК первинно встановлено 15% втрати працездатності. Надалі 24 листопада 2020 року, після встановлення часткової втрати працездатності було встановлено II групу інвалідності.

Таким чином, на час первинного встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивачу (24.05.2015) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла. Таким чином, оскільки з дня встановлення ступеня втрати професійної працездатності позивачу (24.05.2015) до дня встановлення II групи інвалідності (24.11.2020) минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 02.12.2020 №К/9901/15869/20, яка згідно ч.4,5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21.01.2021 №15 відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик