Рішення № 101393613, 26.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 р. Справа № 480/6237/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просила:

- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 31.05.2021 №1800-0303-8/25877, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі п. е) ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснити перерахунок та виплату, починаючи з 13.10.2020.

Свої вимоги мотивувала тим, що на день звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії слід застосовувати редакцію пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, якою передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 років, що дає право на призначення даного виду пенсії. Враховуючи, що позивач на момент звернення до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою від 13.05.2021 року про визначення права на призначення пенсії за вислугу років, стаж становить більше ніж 25 років (27 років 1 місяць та 27 днів), тому позивач має право на призначення пенсію за вислугу років відповідно до пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою суду від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.

Відповідач, не погодившись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, вказав, що 03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11.10.2017 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІУ доповнено пунктом 2-1, відповідно до якого особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений ст.ст.52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, Законом № 2148-VIII також були внесені зміни і до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ХІІ, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:

«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».

Згідно п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на призначення за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я за наявності спеціального стажу, визначеного п. «е» ст..55 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення» за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, роботи на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановлю Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 незалежно від віку, які мали вислугу років на відповідних посадах не менше як. зокрема, станом на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців.

На даний час, Закон № 2148-УІІІ є чинним, неконституційним у визначеному законом порядку не визнавався.

З матеріалів справи випливає те, що станом на 11.10.2017 стаж роботи позивача за вислугу років становить лише 24 років 01 місяців 29 днів замість необхідних - 26 років 6 місяців, тому відмова головного управління на призначення пенсії за вислугу років є правомірною.

Також щодо стягнення судового збору зазначив, що згідно ст.73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені цим Законом. Враховуючи заборону використовувати кошти на цілі, не передбачені пенсійним законодавством, та відсутність рахунків в органах Казначейства вказав, що правильним буде відшкодування понесених судових витрат позивача за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 05.10.2021 у відповідача було витребувано додаткові докази у справі, що на виконання вимог суду були надані.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 18.06.2020 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.78).

Листом від 30.06.2020 № 1800-0302-8/28595 відповідач повідомив позивача, що їй відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки згідно з пунктом 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами) право на призначення пенсії за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи станом на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців. Відповідач також зазначив, що позивач має спеціальний стаж 23 роки 3 місяці 26 днів (зарахований до 11.10.2017). Окрім того у вказаному листі відповідач зазначив, що відповідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсія за вислугу років призначається за умови звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії, або переведення на іншу роботу.

Позивач, не погодившись з відмовою ГУ ПФУ в Сумській області, викладеній у листі від 30.06.2020 № 1800-0302-8/28595, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 03.12.2020 у справі №480/6169/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії було задоволено частково, зокрема:

- визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Сумській області №2446 від 23.06.2019 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язано ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2020 про призначення пенсії за вислугою років, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Так, на виконання вказаного рішення Сумського окружного адміністративного суду, від 03.12.2020 у справі №480/6169/20, ГУ ПФУ в Сумській області повторно розглянуло заяву позивача від 18.06.2020, та рішенням від 20.05.2021 №183850003357 зарахувало спеціальний стаж з 12.10.2017 по 18.06.2020. Після розрахунку страховий стаж складає 31 рік 5 місяців 29 днів, спеціальний, зарахований по 18.06.2020 - 26 років 10 місяців 3 дні.

Відповідно до п.2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.11.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" право на призначення пенсії за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Закону №2148 (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж не менше 26 років 6 місяців, передбачений статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII. На даний час Закон України №2148-VIII є чинним, неконституційним у визначеному Законом порядку не визнавався

Також, у вказаному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до п.2 ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.2.4 Порядку передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Згідно документів, доданих до заяви про призначення пенсії, ОСОБА_1 на дату звернення із заявою про призначення пенсії (18.06.2020) працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Відтак, підстави для призначення пенсії за зверненням від 18.06.2020 відсутні (а.с.79)

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 31.05.2021 (а.с.27, 41).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України "Про пенсійне забезпечення") визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти відповідно до пункту "е" статті 55.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесених змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ, що набрали чинності 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення.

Проте суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 04.06. 2019 N 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 N 911-VIII.

У Рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 N 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом N 213 до оспорюваних положень Закону N 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону N 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону N 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону N 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону N 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону N 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону N 1788 зі змінами, внесеними Законом N 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 N 2-р/2019, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 N 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" втратили чинність з 04.06.2019.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 N 911-VIII, які визнано неконституційними.

Отже, на день звернення позивача із заявою від 18.06.2020 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Судом згідно копії трудової книжки позивача, довідки Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму від 02.02.2021 №2 та довідок Буринської районної державної адміністрації Сумської області від 18.06.2020 №23, від 08.04.2020 №18 судом встановлено, що позивач з 16.08.1993 працювала на посаді вчителя початкових класів в загальноосвітній школі I-III cтупенів, с. Олександрівка, яка в подальшому була реорганізована в філію «Олександрівський навчально - виховний комплекс: загальноосвітня школа І ступеня - дошкільний навчальний заклад імені О.О. Коробенкова» Буринської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 імені В.М.Кравченка Буринської міської ради Сумської області, а 12.10.2020 була звільнена з займаною посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.17-26, 53-61, 39, 44, 63-64).

Рішенням відповідача від 20.05.2021 підтверджено, що спеціальний стаж позивача складає 26 років 10 місяців 3 дні.

При цьому, слід відмітити, що згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку (частина 2 статті 78 КАС України).

Враховуючи, що відповідач у рішенні від 20.05.2021 підтвердив наявність у позивача спеціального стажу в 26 років 10 місяців 3 дні, та, при цьому, відмови від визнання таких обставин у відзиві представником ГУ ПФУ в Сумській області не вказано, суд визнає таку обставину як визнану відповідачем та такою, що не підлягає доказуванню.

Відтак, на момент звернення позивача до ГУ ПФУ в Сумській області у позивача було більше ніж 26 років стажу, що є достатнім стажем для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому, щодо доводів відповідача в рішенні від 20.05.2021 та у відзиві на позовну заяву про те, що при визначені права особи на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №1788-ХІІ та пункт 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV має враховуватися спеціальний стаж роботи станом на 11 жовтня 2017 року та на умовах, що діяли на 11 жовтня 2017 року, а тому спеціальний стаж позивача має складати не менше ніж 26 років 6 місяців, суд зазначає таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ.

Крім того, вказаною нормою не було внесено жодних змін до статті 55 №1788-ХІІ, а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04 червня 2019 року.

Таким чином, враховуючи, що саме Законом України "Про пенсійне забезпечення" визначаються умови та порядок призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти, а даним Законом (п. "е" ст. 55) з 04.06.2019 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 44 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. У свою чергу згідно із ч.2 ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років від 18.06.2020 дійсно ще працювала, що підтверджується і записами трудової книжки (а.с.26). Водночас, станом на момент розгляду даної заяви на виконання рішення суду та прийняття оскаржуваного рішення (20.05.2021) позивач була звільнена (а.с.26). Враховуючи, що приписи ч.2 ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначають умову "залишення роботи" саме при п р и з н а ч е н н і пенсії за вислугу років, що на переконання суду має значення саме при прийнятті рішення про призначення пенсії (а не час подання такої заяви), відповідач, розглядаючи подану заяву на виконання рішення суду, 20.05.2021 повинен був врахувати, що позивач на цей час вже не працювала, а відтак, посилання в оскаржуваному рішення на ч.2 ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є необґрунтованим.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 20.05.2021 №№183850003357 не відповідає критеріям, встановленим ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії саме рішенням від 20.05.2021 №№183850003357 (а не листом від 31.05.2021 як вважає позивач), яке не входить до предмету позову, для повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, на підставі ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати таке рішення відповідача, а також зобов`язати відповідача призначити, нарахувати і виплатити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику освіти з 13.10.2020.

Щодо дати призначення пенсії судом враховано, що згідно з записів трудової книжки позивач була звільнена 12.10.2020 (а.с.26), а відтак, позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію з 13.10.2020 є обґрунтованим.

При цьому, щодо зобов`язання відповідача саме призначити, нарахувати і виплатити позивачу пенсію за вислугу років, суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а. Щодо ефективного способу захисту шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію з певної дати зроблено висновки Верховним Судом і у постановах від 29.04.2020 у справі №826/9781/18, від 25.06.2020 у справі №520/10521/19.

Разом з тим, враховуючи, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб`єкта владних повноважень, та судом була надана правова оцінка дій відповідача на відповідність встановлених законом компетенції суб`єкта владних повноважень та порядку їх вчинення під час винесення такого рішення, визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 20.05.2021 про відмову у призначенні пенсії позивачу є належним і допустимим способом захисту прав позивача у даній справі, що у повній мірі відновлює порушене право, а тому суд вбачає необхідним у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною відмови відповідача у призначенні пенсії за вислугу років, викладеної у листі від 31.05.2021, відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області суму судового збору в розмірі 908,00грн., сплаченого згідно квитанції від 09.07.2021 (а.с.8).

При цьому, посилання відповідача у відзиві в обґрунтування своєї позиції щодо вимоги про стягнення судового збору, на ст.73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не приймається судом до уваги, оскільки вказана обставина не звільняє суд від вирішення в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розподіл судових витрат та стягнення саме з відповідача - суб`єкта владних повноважень за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення сплачений судовий збір, у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 20.05.2021 №183850003357, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику освіти.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівнику освіти з 13.10.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00коп.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26.11.2021.

Суддя І.Г. Шевченко