Рішення № 101393594, 26.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 листопада 2021 року м. Рівне №460/11948/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 13.02.2014 у справі "Щукін та інші проти України" щодо ОСОБА_1 та стягнення з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 100 000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Державній виконавчій службі надмірно тривалий час перебуває без належного виконання виконавче провадження № 42551810 з приводу виконання Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щукін та інші проти України" від 13 лютого 2014 року, куди входить і заява ОСОБА_1 щодо виконання рішення національного суду ухваленого на користь позивача, де відповідачем (боржником) є Держава Україна. Вважає, що бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що породжує і завдає йому моральної шкоди. Зазначає, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 17.06.2009 у справі № 2а-945, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011 у справі №70102/09/9104, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі з 28.01.2009 здійснити перерахунок та виплатити пенсію позивачу відповідно до статті 50, частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, зазначене рішення національного суду відповідачем не виконується, хоча наявне рішення Європейського суду з прав людини. Таким чином, позивач упродовж тривалого часу не може відновити своє порушене та захищене в судовому порядку право. Зазначає, що протиправна бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання рішення суду, ухваленого на його користь, призвела до появи у позивача сильних душевних страждань, відчуття несправедливості, незахищеності, безвиході, негативного настрою з приводу дискримінації, утисків з приводу виникнення і неусунення порушення права на належну пенсію. Вважає, що протиправне невиконання відповідачем протягом занадто тривалого часу рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 (справа Щукін та інші проти України) в частині виконання рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_1 (виконавче провадження № 42551810), завдало позивачу моральної шкоди в розмірі 100000 грн. З підстав наведених у позовній заяві, позивач просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у строк встановлений судом подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема зазначив, що позивач не надав суду доказів того чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіяні, чому позивач оцінив моральну шкоду саме на таку суму та з чого він при цьому виходив, якими доказами це підтверджується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги. Крім того, відповідач зазначає, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не спричинило позивачеві моральної шкоди, що в свою чергу дає підстави вважати, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не є належним відповідачем у даній справі. Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 31.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 27.09.2021.

Ухвалою суду від 27.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 27.10.2021.

У зв`язку із щорічною відпусткою головуючого судді розгляд справи з 27.10.2021 було перенесено на 24.11.2021.

Ухвалою суду від 24.11.2021 продовжено розгляд справи № 460/11948/21 у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 17.06.2009 у справі №2а-945/2009, залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2011, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі щодо відмови провести перерахунок та виплатити позивачу пенсію відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі з 28.01.2009 року здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 відповідно до статті 50, частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згодом, рішенням Європейського суду з прав людини від 19.02.2014 у справі "Щукін та інші проти України" зобов`язано протягом трьох місяців державу-відповідача Україна виконати рішення національних судів, зокрема, ухвалених на користь ОСОБА_1 , та сплатити протягом трьох місяців на користь заявника (позивача) 2000 євро в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13.02.2014 № 59834/09 постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України від 19.03.2014 відкрито відповідне виконавче провадження за № 42551810, сторонами якого є Держава (боржник) - ОСОБА_1 (стягувач).

Однак, рішення Європейського суду з прав людини в частині виконання рішення національного суду, ухваленого на користь ОСОБА_1 , станом на час розгляду цієї справи залишається не виконаним в межах виконавчого провадження № 42551810.

У ході виконавчого провадження Міністерство юстиції України (боржник у виконавчому провадженні) сплатило позивачу: еквівалент 2000 євро - 34786,92грн. - відповідно до платіжного доручення Міністерства юстиції України від 19.09.2014 №3573; 106620,53грн. заборгованості з виплати пенсії згідно зі статтями 50, 54 Закону №796-XII, присудженої національними судами - відповідно до платіжного доручення Міністерства юстиції України від 16.09.2015 №2163; пеню в розмірі 437,85грн. за несвоєчасне виконання рішення Суду - відповідно до платіжного доручення Міністерства юстиції України від 16.07.2015 №1748.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі №460/307/19, яке набрало законної сили 27.06.2019, встановлено, що згідно з розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області від 07.05.2012 №144054 та протоколом про індивідуальний перерахунок від 14.05.2012, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , присудженої йому національними судами згідно з вимогами статей 50, 54 Закону № 796-XII в сумі 106620,53грн., здійснено, виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 498 гривень. Суд, перевіривши на підставі вищезазначених документів правильність перерахунку лише основної пенсії, зазначає, що позивачу за період з 28 січня 2009 року і до 22 липня 2011 року було здійснено доплату у незмінній сумі - 3329,00грн. щомісячно, в той час як така доплата повинна становити: з 01.01.2009 - 3329,00 грн.; з 01.11.2009 - 3929,00 грн.; з 01.01.2010 - 4905,00 грн.; з 01.04.2010 - 4993,00 грн.; з 01.07.2010 - 5017,00 грн.; з 01.10.2010 - 5129,00 грн.; з 01.12.2010 - 5217,00 грн.; з 01.01.2011 - 5345,00 грн.; з 01.04.2011 - 5617,00 грн. Так само позивачу не в повному обсязі було перераховано додаткову пенсію.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо надмірно тривалого невиконання рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щукін та інші проти України" від 13.02.2014, позивач звернувся із захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Такі вимоги закону, щодо обов`язковості виконання судових рішень та контролю з боку суду за його виконанням відповідають Рекомендаціям Ради Європи в галузі адміністративного судочинства та адміністративного права.

Рекомендації REC (2003) 16 Комітету Міністрів державам-членам щодо виконання адміністративних і судових рішень у сфері адміністративного права, яка була прийнята Комітетом Міністрів 09.09.2003 року на 851 нараді зазначено, що дієвість правосуддя вимагає виконання судових рішень у сфері адміністративного права, особливо, коли вони стосуються адміністративних органів; нагадуючи у зв`язку з цим про права, які захищає Європейська конвенція з прав людини, невід`ємною частиною яких є виконання судових рішень у межах розумного строку.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 та набрала чинність в України 11.09.1997, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV (далі - Закон України № 3477-IV від 23.02.2006), цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) і протоколів ( 994_535, 994_059, 994_802, 994_804, 994_170, 994_171, 994_536, 994_537, 994_180, 994_527 ) до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

В силу вимог ст. 2 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006, рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції ( 995_004 ). Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

За приписами Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 та Указу Президента України від 25.06.2002 №581 ( 581/2002 ) "Про Порядок здійснення захисту прав та інтересів України під час розгляду справ у закордонних юрисдикційних органах", Кабінет Міністрів України постановою Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 31.05.2006 №784 (далі - Постанова №784) постановив покласти на Міністерство юстиції функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Зі змісту цієї норми Постанови № 784 судом встановлено, що органом представництва відповідальним за виконання рішень Європейського суду з прав людини є Міністерство юстиції України.

За приписами ч.1-3 ст.11 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006, протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз`ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства;

б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.

Контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.

Орган представництва в рамках здійснення передбаченого частиною другою цієї статті контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем`єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру.

Поміж тим, згідно із ст.1 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006, у цього Законі орган представництва вживається у такому понятті - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

З системного аналізу вищезазначених норм права суд дійшов висновку, що відповідальним за виконання рішень Європейського суду з прав людини та його координацію є Міністерство юстиції України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним відповідачем у даній справі у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 13.02.2014 у справі "Щукін та інші проти України" щодо ОСОБА_1 є саме Міністерство юстиції України.

Відповідно до частин 3-5 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Разом з тим, вирішуючи питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 у справі № 460/9615/20 позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України стосовно неналежного виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 13.02.2014 року у справі "Щукін та інші проти України" щодо ОСОБА_1 . Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 25540 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті вимог - відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021.

Оскільки судом встановлено, що належним відповідачем у даній справі є саме Міністерство юстиції України, а між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке, що набрало законної сили, рішення суду, то підстави для залучення Міністерства Юстиції України, як співвідповідача чи заміну Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, як неналежного відповідача на Міністерство юстиції України, як належного відповідача, відсутні.

Враховуючи, що позивачем було безпідставно сформовано позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності стосовно виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 13.02.2014 у справі "Щукін та інші проти України" щодо ОСОБА_1 , а підстави для заміни неналежного відповідача відсутні, то суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України стосовно виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 13.02.2014 у справі "Щукін та інші проти України" щодо ОСОБА_1 .

Крім того, суду слід зазначити, що статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, у цій справі, обґрунтовуючи свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та розмір такої шкоди, ОСОБА_1 зазначив, що у державній виконавчій службі надмірно тривалий час перебуває без належного виконання виконавче провадження № 42551810 з приводу виконання Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щукін та інші проти України" від 13 лютого 2014 року, куди входить і його заява щодо виконання рішення національного суду ухваленого на користь позивача, де відповідачем (боржником) є Держава Україна. Вважає, що бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що породжує і завдає йому моральної шкоди.

З огляду на це просив стягнути на свою користь 100000,00 грн. на підставі статей 23 та 1173 ЦК України.

Однак під час розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність належного відповідача Міністерства юстиції України стосовно виконання рішення Європейського Суду з прав людини /ЄСПЛ/ від 13.02.2014 р. у справі "Щукін та інші проти України" щодо ОСОБА_1 та стягнути з Міністерства юстиції України на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100000 грн.

Позов був обґрунтований тим, що у державній виконавчій службі надмірно тривалий час перебуває без належного виконання виконавче провадження № 42551810 з приводу виконання Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щукін та інші проти України" від 13 лютого 2014 року, куди входить і заява ОСОБА_1 щодо виконання рішення національного суду ухваленого на користь позивача, де відповідачем (боржником) є Держава Україна в особі відповідача, як органу представництва який відповідальний за виконання рішень Європейського суду з прав людини. Вважає, що бездіяльність відповідача є протиправною та такою, що породжує і завдає йому моральної шкоди.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021, у адміністративній справі № 460/9615/20 було частково задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди та стягнуто на його користь 25540,00 грн. моральної шкоди.

Отже ОСОБА_1 реалізував своє законне право на відшкодування моральної шкоди за надмірно тривалий час перебування без належного виконання виконавчого провадження № 42551810 з приводу виконання Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щукін та інші проти України" від 13 лютого 2014 року, куди входить і заява ОСОБА_1 щодо виконання рішення національного суду ухваленого на його користь.

Частиною п`ятою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Чинним законодавством не передбачене багаторазове відшкодування моральної шкоди за надмірно тривалий час перебування без належного виконання виконавчого провадження з приводу виконання Рішення Європейського суду з прав людини.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 100 000 грн. моральної шкоди.

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач виконав процесуальний обов`язок доказування своєї позиції та довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, в задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні, позаяк позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Архітектора Городецького,13, м. Київ, 01001) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд.13,м. Київ,01001. ЄДРПОУ/РНОКПП 00015622)

Повний текст рішення складений 26 листопада 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля